Місяць: Лютий 2021

Опубліковано Опубліковано в Новини

Вийшов друком перший у цьому році номер українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою».

Як завжди у двомісячнику можна прочитати статті про останні події в житті української громади, передусім Підляшшя, але також інших регіонів, де проживають українці. Окрім того в «Над Бугом і Нарвою» знайшлися статті, присвячені культурним, громадським, історичним, літературним та фольклорним темам.

У першому номері за 2021 рік д-р Григорій Купріянович, директор Підляського наукового інституту, робить підсумки ІV Підляської української наукової конференції, яка цього року вперше пройшла в онлайн форматі. Ольга Купріянович, ІТ-менеджер конференції, показує з черги, як виглядала організація цієї наукової події від кухні. З часопису довідаємося також про конференційні статистики.

Юрій Гаврилюк, головний редактор «Над Бугом і Нарвою» та заступник директора Підляського наукового інституту, пропонує читачам чергову статтю про початки авіації у світі та участі в ній українців, а також продовжує історію українського театру та його підляські контексти. Окрім того пише про п’єси Миколи Янчука та їх рецензії, зроблені Іваном Франком.

Людмила Лабович, секретар Підляського наукового інституту, продовжує розповідь про смерть у традиційній культурі Підляшшя. Окрім того в циклу «Про нашу мову просту – непросту» аналізує підляську лексику пов’язану з биттям.

На сторінках першого номера за 2021 рік дебютує, пов’язана з Підляським науковим інститутом, Магдалена Яким’юк. Представляє вона читачам різдвяні та новорічні обряди села Грабовець у гміні Дубичі-Церковні.

«Над Бугом і Нарвою» можна купити в мережі KOLPORTER у Більському, Сім’ятицькому і Гайнівському повітах, а також у Білостоці. Окрім того часопис є доступний у Центрі православної культури в Білостоці. Існує можливість передплати. 

Опубліковано Опубліковано в Інститут

Топоніми, що стосуються українського географічного простору, часто з’являються у піснях, що співаються в ґміні Чижі. Одним із них є назва Україна, яка зустрічається переважно в ліричних піснях.

Сама назва «Україна» вживається у фольклорі в символічному значенні. Це країна козаків, але також синонім батьківщини (емоційні форми «Вкраїнонька»).

Однак у багатьох піснях вона означає далеку землю:

Коб я міела орлі крила ще й соколі очи,

Полєтіела б я шукаті хоч темної ночи.

Залєтіела б на Вкраїну заковала б ку-ку

Подай же мніе муой синочку хоч правую руку.

У чумацькій пісні, що співається в Збучі, на Україні чумак отримує назад всю свою власність, яку пропив у корчмі:

Пошов чумак на Вкраїну

І поглянув на доліну.

На доліні стоят воли

Віесят ярма, ще з занози

Всьо чумацькоє добро.

У народних піснях також часто зустрічається топонім Дунай. Друга за довжиною річка в Європі, що протікає через 10 європейських країн, включаючи Україну, є важливим символом українських народних пісень.

Дунай вважається міфологічною річкою, яка розділяє світ живих і світ мертвих. У народній обрядовості це символ смерті, а перехід через цю річку означає перехід від земного до потойбічного життя.

Дунай – річка-межа й в іншому розумінні. Цікавою в цьому контексті є сінокісна пісня, співана, наприклад, у Збучі та Клениках:

Біел-молодець сіено косіт

Йому вдова їесті носіт.

Несла несла не донесла

Край Дунаю поставіла.

Край Дунаю поставіла

І синочка уроділа.

Дунай може символізувати внутрішній розрив вдови, яка вагається – народити нешлюбного сина чи вбити його.

Дунай символізує певну межу, поворотний пункт. Перетин його також може означати перехід до шлюбного життя:

Де ж ти грушка росла

Де ж ти виросла

На Дунай на рику похілілася

А Дунай а рика

То й широкая

Молодая дівчина заручоная.

Дунай, як і Україна, також означає далеку землю. У Клениках популярною була пісня «Чирвона рожа трояка», де співають:

Бо покіну діеті, діеті покіну,

А сама пуйду я за Дунай.

Іноді в народних піснях з ґміни Чижі з’являється назва столиці України – Києва:

У Кійові на риночку

Там пів чумак горилочку.

З черги, у жнивній пісні «Ой чия то волока» з’являються «Женчикі ізо Львова».

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.