Незабаром ми всі відповімо на запитання про свою національність, якою мовою ми говоримо, якого ми віросповідання. 1 квітня 2021 року розпочнеться Національний загальний перепис населення та житла 2021 року (NSP 2021). Звичайно, питання про національність, мову та віросповідання будуть одними із багатьох, які будуть поставлені під час перепису, але для нас – людей, що належать до меншин – вони матимуть особливе значення. Перед початком цієї важливої ​​події в житті держави варто звернути увагу на важливі з точки зору меншин проблеми.

Повний текст статті директора Підляського наукового інституту д-ра Григорій Купріяновича польською мовою, яка була поміщена на сторінках Українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою» (2021, № 2, стор. 14-19), доступний за посиланням:

Вийшов друком другий за 2021 рік номер Українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою».

Як завжди у двомісячнику можна прочитати про останні події в житті української громади на Підляшші, а також статті, присвячені культурним, громадським, історичним, літературним та фольклорним темам. Серед них помітне місце займають тексти осіб, пов’язаних з Підляським науковим інститутом.

У другому номері за 2021 рік д-р Григорій Купріянович, директор Підляського наукового інституту, ділиться своїми рефлексіями перед Національним переписом населення 2021 року. У новому числі двомісячника знайшлася також стаття про новорічну зустріч з Президентом Республіки Польща Анджеєм Дудою, в якій взяв участь д-р Купріянович, а також зміст його промови.

Юрій Гаврилюк, головний редактор «Над Бугом і Нарвою» та заступник директора Підляського наукового інституту, пропонує читачам статтю про найдавнішу історію Гайнівки, яка цього року святкує 70-ту річницю надання міських прав. Продовжує також цикл статей про Миколу Янчука – тим разом пише про місце народження цього видатного підляшанина. Окрім того в останньому номері головний редактор пропонує увазі читачів статтю про нещодавно виявлений документ, який свідчить про те, що на початку 1919 р. в Києві перебувала делегація, яка від імені з’їзду селян Більського повіту зверталася до влад УНР включити його до складу української держави.

Людмила Лабович, секретар Підляського наукового інституту, в циклу «Про нашу мову просту – непросту» аналізує підляську ненормативну лексику, яка з огляду на свою специфіку залишається поза увагою дослідників, хоча й активно побутує в живому мовленні. Окрім того пропонує читачам вісті з підляських міст і ґмін.

Постійним елементом у часописі є хроніка подій «З організованого життя над Бугом і Нарвою». Можна в ній прочитати також про активність Підляського наукового інституту.

«Над Бугом і Нарвою» можна купити в мережі KOLPORTER у Більському, Сім’ятицькому і Гайнівському повітах, а також у Білостоці. Окрім того часопис є доступний у Центрі православної культури в Білостоці. Існує можливість передплати. 

Способи привітання в традиційній сільській громаді – цікава тема, однак вона потребує подальшого дослідження. Ми можемо здогадуватися, що раніше в селах Підляшшя люди не віталися словами «добрий день», але загальновизнаною формою привітання могло бути «Слава Ісусу Христу» («Слава во вєкі»). На жаль, сьогодні важко відповісти на це питання з упевненістю, оскільки найстаріші інформатори вже вживали російську фразу «здраствуйтє», яка, мабуть, стала популярною після «біженства», а молодші – польське привітання «дзєнь добри».

Однак збереглися традиційні форми привітань, пов’язані з найбільшими святами. У попередній частині ми в основному говорили про те, як віталися люди під час свят зимового циклу. Цього разу мова іде про те, як мешканці сіл у ґміні Чижі вітають один одного під час найважливішого християнського свята – Великодня – та в інших ситуаціях, наприклад, пов’язаних із працею.

Донині традиційною формою привітання на Великдень є «Христос Воскрес». Під впливом церковної традиції жителі сіл у ґміні Чижі частіше скажуть «Христос Воскресє». Ця форма щораз більше витісняє традиційне говіркове «Христос Воскрес».

На ці слова люди відповідають «Воістіну воскрес / Воістіну воскресє». Цей спосіб привітання обов’язує до свята Вознесіння Господнього (у місцевій говірці Вшесцє). Донині мешканці сіл у ґміні Чижі вітаються цими словами протягом 40 днів. Небажано говорити, наприклад, «дзєнь добри» в цей час:

– Наветь як до склєпу [крамниці – ЛЛ] зайдут, то мніе сміешно, алє тоже говорат «Христос Воскрес».

Існували різні способи привітання залежно від конкретних ситуацій, наприклад, «вечурок», відвідування померлого, праці тощо.

Як підкреслювали найстарші мешканці, заходячи до хати, в якій є покійник, небажано було вітатися з присутніми. Деякі старіші жителі сіл у ґміні Чижі кажуть, що в цій ситуації можна сказати «Слава Ісусу Христу» (присутні відповідають «Слава во вєкі»), але спершу треба підійти до труни з померлим і сказати молитву.

Цікавою темою є вітання працюючих. Бачивши  людей, наприклад, при сіні, під час жнив чи копання картоплі, жителі сіл у ґміні Чижі традиційно вітали їх словами «Боже, допомож». Ті, які працювали, могли жартома відповісти:

Казав Буог

Коб і ти допомуог.

Зібраний матеріал не вичерпує теми, а лише є відправною точкою для подальших досліджень, пов’язаних із традиційним способом привітання та прощання. Залишається багато питань, і, на жаль, навіть найстаріші жителі села, що народились у 1920-30-х роках, не можуть на них відповісти. Як віталися на підляських селах у ХІХ та на початку ХХ століття, до «біженства»? Вимовляючи слова «Слава Ісусу Христу»? А може, побачивши сусіда чи іншого жителя села, не було якогось особливого способу привітання? Також невідомо, як наші предки прощалися.

Тема привітань та прощань пов’язана з традиційними підляськими побажаннями – на Новий рік, з нагоди народження дитини, шлюбу тощо. Це, безперечно, цікава тема для подальших польових досліджень, які будуть проведені під час наступних поїздок до сіл у ґміні Чижі.

Фото:

Працюючих традиційно вітали словами «Боже допомож».

На початку 1970-х рр. у Збучові коло т.з. «клюбу» мала бути побудована школа. На фотографії – працююча молодь з села

***

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Самоспис через Інтернет це основа Національного перепису населення та житлового фонду 2021. Д-р Григорій Купріянович, директор Підляського наукового інституту, розповів в “Українській думці” про питання, які чекають усіх. У тому ж ефірі д-р габ. Роман Висоцький, голова Наукової ради Підляського наукового інституту, розповів про результати перших списів населення на Підляшші.

Передачу можна слухати на Інтернет-сайті Радіо Білосток: https://www.radio.bialystok.pl/dumka/index/id/197997

Тема, яка досі недостатньо досліджена, це те, як віталися та попрощались люди у традиційній сільській культурі. Записи, зроблені в селах ґміни Чижі, дають цікавий фольклорний матеріал, але також залишають багато питань без відповіді.

У наш час мешканці обстежених сіл, що користуються говіркою, вітаються і прощаються, переважно вживаючи польських форм, тому й кажуть, наприклад, «Дзєнь добри» («Дзінь добри»), «До відзеня», «Добраноц». Священика вітають словами «Слава Ісусу Христу».

Люди, народжені на початку ХХ століття, часто віталися і прощалися російською мовою: «Здраствуй», «Здраствуйтє», «До свіданія». Цікаво, що до батюшки також зверталися російською. Навіть у 1980-х роках до найстаріших священиків говорили «Здраствуйтє», а не «Слава Ісусу Христу».

Які традиційні способи привітання? Одними з небагатьох діалектних форм є «Здоров», «Добри вечур». Прощаючись, можна почути, наприклад, «До завтра», «Спокуойної ночи», «Бивай / Бивайте здорови». Так говорили, коли наприклад, відбудували один одного вечорами («приходілі на вечуркі, на посідіенкі»). Але як віталися і прощалися в інших ситуаціях?

Найбільша кількість матеріалу, що стосується даної теми, була зібрана при описі звичаїв, пов’язаних з окремими святами. Хоча не вдалося записати занадто багато загальних форм привітань та прощань, одначе збереглися традиційні способи привітання під час найважливіших свят. Багато з них залишаються популярними і сьогодні.

Під час свят люди віталися словами «З празніком / празнічком…». Відповідали на це: «З тобою здоровою / здоровим», «З вамі здоровимі». Наприклад, напередодні Різдва (у місцевій говірці «Колєда», «Коляда») господар, приносячи до хати сніп жита («коляду»), казав: «Будьте здорови, Колєди приждавши». Донині мешканці сіл у ґміні Чижі вітають один одного в той день словами «З празнічком Колядою».

На Різдво ми ще почуємо привітання «З празніком / празнічком Рожджеством Христовим» та відповідь «З тобою здоровою» тощо. Ця форма обов’язує три святкові дні. Неприпустимо говорити на Різдво «Дзєнь добри».

На Новий рік люди на селі вітали один одного словами «З Новим роком». На це відповідали як на Різдво. Оскільки традиційні привітання, як правило, були у формі побажань, також були популярні більш складні формули:

Поздравляю з Новим роком

З новим щасцьом

З новим здоров’йом.

На Водохреща (місцева назва Три Крулі) традиційною формою привітання було: «Поздравляю з Першим / Другім / Третім Крольом» – так говорили залежно від того, який день святкували (а слід зазначити, що колись найважливіші свята завжди відзначались три дні). Традиційною відповіддю було «З тобою здоровою» тощо.

Подібні форми використовувались і під час інших свят, наприклад, у день Благовіщення Богородиці (місцевий варіант Благовіещинє), донині люди вітають один одного словами «З празніком». Цей спосіб привітання популярний під час усіх свят, а не лише 12 найважливіших. Відповідь завжди має форму побажань, тобто «З тобою здоровою» тощо.

Далі буде

Фото: з родинного архіву Миколая Ягодницького

***

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

21 березня 2021 року в „Українському перегляді” Польського телебачення Білосток про бурхливу історію переписів населення, які стосувалися Північного Підляшшя розповів Юрій Гаврилюк – історик, головний редактор часопису українців Підляшшя „Над Бугом і Нарвою”, та заступник директора Підляського наукового інституту.

У Національному переписі населення та житлового фонду, який почнеться 1 квітня 2021 року і продовжиться до кінця вересня 2021 року, як і десять років тому, будемо мати можливість заявити про свою національність, мову домашніх контактів та віровизнання.

Посилання на передачу: https://bialystok.tvp.pl/679811/przeglad-ukrainski

21 березня д-р Григорій Купріянович, директор Підляського наукового інституту брав участь у панельній дискусії «Закон – меншинні органи – рекомендації – майбутнє», котра відбувалася в рамках конференції «Про нас варто, варто з нами 15 років закону про національні та етнічні меншини і регіональну мову. Висновки, рекомендації та нові виклики у майбутньому».

Конференцію зорганізувалo Єврейське об’єднання «Czulent» разом із Фондом «Зустріч» та Фондом «Jaw Dikh».

Зацікавлені дискусією можуть її послухати за посиланням:

https://www.facebook.com/ZydowskieStowarzyszenieCzulent/videos/440981870347099

21 березня в передачі «Українська думка» в Радіо Білосток виступила Людмила Лабович, філолог з Підляського наукового інституту, яка розказала про особливості, український характер та архаїчні прикмети говорів Підляшя.

Передачу можна слухати на Інтернет-сайті Радіо Білосток: https://www.radio.bialystok.pl/dumka/index/id/197697

Фот. Польське Радіо Білосток

В українському тижневику «Наше cлово» можемо прочитати інтерв’ю Григорія Сподарика з д-ром Григорієм Купріяновичем, співголовою Спільної комісії уряду на національних і етнічних меншин та директором Підляського наукового інституту. Д-р Купріянович розповів у ньому про актуальні питання, пов’язані з Національним переписом населення та помешкань 2021 (НПН 2021), який почнеться вже 1 квітня 2021 р. Знайдуться в ньому, серед інших, запитання про національність, мову та віросповідання.

Ціле інтерв’ю доступне на сайті українського тижневика:

фото Павла Лози, за: «Наше слово»

Великий піст (у селах ґміни Чижі Велікі пуост) то головний і найбільш строгий з усіх постів. У традиційному селі він починався після періоду забав і весіль (месніці, м’ясніці) та масляної, яка тривала цілий тиждень до Великого посту.

Великий піст полягає в приготуванні до святкування Великодня. Він починається у понеділок після Сиропусної неділі і триває сім тижнів.

Протягом того періоду люди стримувалися не лише від веселощів, але також від скоромного, тобто м’ясних страв у середи і п’ятниці, та навіть протягом всього посту. Колись люди не їли також молочних продуктів, яєць і риб. Зараз багато селян ще дотримується посту, однак він уже не такий суворий, як колись. Тому й старіші жителі досить іронічно висказуються на тему сьогоднішнього постіння:

– Як постіті, то треба так їесті, аби оно пережиті, не так як тепер, што «от, я накупляла риби».

Що колись їли в селах ґміни Чижі?

– Колісь кісіель варилі з овса. Оліей куповалі з льну. Груши сушани варилі.

– Груш насушат, щуолку [узвару] наварат, пірога спекут. Маку навертят і такоє молоко з маку добре. А як до маку накришат пірога, ой, якая смакота.

– Колісь моя мама варила шумку із колопень, з насіеня. Все такоє біелєнькє било.

– Навертят сіем’я з колопень у вертясі і води дадут, а воно такоє біеле. І обмануют діті, што то пташинє молоко.

– Колісь корови перед Велікодньом теліліся, у пуост, і тогоди вже молозіво є – перши удуой, як оно отеліться, то тогди воно жовте такоє молоко. Як постав’ят його в піеч, то так спечеться, густе такоє, што ножом край. Локшини робілі з того молозіва. То вже вони, як вариш, то не розліезуться.

Під час посту люди відмовлялись від розваг і веселощів. Не дозволялися товариські зустрічі розважального характеру. Жінки сходилися лише з метою спільного співання сакральних пісень.

У селах ґміни Чижі виконували передусім твори з «Богогласника» – збірки позалітургічних пісень, поширених наприкінці XVIII століття в Україні. Вперше її надруковано в Почаївській лаврі в 1790 році та містила вона понад 249 пісень, у тому числі великопісних. В обстежуваних селах відомі м.інш. такі твори, як: «Там на горє на Голгофє», «Цару Хрисцє». Вони поширювалися передусім в переписуваних версіях. Їх співали церковнослов’янською мовою з російською вимовою, хоч не без впливу місцевої української говірки. Популярним був також російський сакральний репертуар.

фото – сторінка з зошиту співачки з Чижів

***

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.