Тиждень пісня Великодня – Провідна неділя і Провідний понеділок, тобто в традиції сіл у ґміні Чижі – Проводи (Проводная недіеля, Проводний понедіелок). То свято, яке пов’язане зі стародавнім культом предків. Того дня люди йдуть на могилки і моляться за померлих.

У Провідну неділю поминають усобших у Курашеві. Як у неділю, так і в понеділок моляться на цвинтарі в Чижах.

– Вже три часа приходіт. Ідут з процесією на могєлкі, несут ікони, а баби співают. І так гоже, а в недіелю чи понедіелок батюшка ходіт по могєлках і посвєщає.

– У Проводную недіелю іде з церкви на могєлкі кресни ход. А з капліці ідут і встречают їх. Колісь у недіелю вельмі мало по могєлках ходілі і молілісь, от десь якіїсь приїежджи, а вже на другі день у поделіелок усіе служилі. А тепер буольшинство в недіелю.

На цвинтар люди приносять не лише квіти і свічки пам’яті, але також крашанки і писанки, часом освячену вербу і шматок великодньої паски. Ця традиція жива досі в селах ґміни Чижі.

У Шостакові на могілках светілосьо в недіелю, на Проводи. То шиковалі на той день яйця. Батюшка посветіт могілу і посветіт разом яйця. То як біедни билі, то ходілі і забіралі собіе, а тепер то пташкі подовбут.

Ще не так давно на підляських селах популярними були сімейні поминальні бесіди коло могил близьких. Наприклад у Чижах ця традиція держалася ще 40 років тому:

– Як посветят могіли, тогди сядают і гостят. У нас то ще било в 1983 рокові. Бралі гориелку, закуску, сядалі коло могілуов. Мнугох збіралося в купу і гостілі.

З Провідним понеділком пов’язаний був звичай споживання яєць, обливання водою та ритуальний біг поєднаний із качанням по житі, що мало забезпечити врожай.

– На Проводи у понедіелок ієчню пеклі на вечеру і навипередкі біегалі. У нас уже на дорогу виходілі і біегалі, хто швідши буде. Ще й того дня водою облівалісь.

– Хто попереді повечерає, біжит напопередкі – то хучиєй жито вижне.

На архівних фотографіях Юрія Плеви – молитва на цвинтарі в Курашеві на Проводи

**********

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Другого дня Великодня, 3 травня, минуло 93 років від дня народження професора Михайла Лесіва, померлого в 2016 році мовознавця, україніста і славіста, історика культури і церкви, автора праць з українського та слов’янського мовознавства, діалектології, ономастики, історії і культури мови, фольклористики. У колі його зацікавлень були також українські говірки Підляшшя.

Професор народився 3 травня 1928 р. у селі Стара Гута (тепер у складі села Гончарівка Монастириського району Тернопільської області) в українсько-польській сім’ї. У 1946 р. переїхав з сім’єю на територію Польщі. Більшість свого життя провів у Люблині, де здобув філологічну освіту та від 1956 р. працював в Університеті ім. М. Кюрі-Склодовської, хоч Заклад української філології вдалося організувати щойно 1992 р. – проф. Лесів керував ним до виходу на пенсію у 1998 р. Помер 15 липня 2016 р. в Ольштині.

У своїх наукових публікаціях та періодичних виданнях професор багато уваги присвятив українським говіркам Підляшшя. Цінною працею, у якій детально описав підляські говірки, була монографія «Українські говірки у Польщі» (Варшава, 1997). Під його науковим керівництвом захищено багато магістерських та докторських дисертацій, із яких кілька десятків торкалося української мови на території над Бугом і Нарвою.

Воскресіння Христове наповнює наше життя вірою та надією, адже «Cмерти святкуємо умертвлення, пекла зруйнування, іншого життя вічного початок».

Нехай ті благословенні дні Пасхи Христової, коли «все наповнилося світлом: небо і земля і глибини підземні», стануть для Вас часом прекрасного духовного досвіду та великої пасхальної радості.

Директор та співпрацівники Підляського наукового інституту