Забобони це віра в існування надприродних сил, в основі якої лежать релігійні уявлення; віра в те, що деякі дії, явища, істоти, маючи надприродні сили, є запорукою удачі чи невдачі в чому-небудь.
Забобони мають глибоке історичне коріння та несистематизований характер. Вони виникли в той час, коли первісні люди не могли зрозуміти деяких природних явищ, коли їхньому життю загрожували хижаки та погодні явища. Віра в забобони зменшувала страх перед невідомим, давала відчуття безпеки та контролю над навколишнім світом.
Деякі забобони й зараз доволі поширені. Віра в них притаманна, в основному, традиційній культурі, хоча вони дуже закорінені також у сучасному світі та масовій культурі (напр. віра в те, що чорний кіт це символ нещастя, переконання, що не можна ставити сумку на підлозі, бо грошей не буде).
Різні забобони та магічні вірування присутні також у щоденному житті людей на Підляшші. Під час збирання фольклорного матеріалу в рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», вдалося записати багато забобонів. Вони дуже різноманітні та стосуються різних сфер життя. Деякі з них – це вже релікт минулого (віра в те, що мотузка вішальника приносить удачу в господарстві), інші – залишаються досі дуже популярними (напр. переконання, що у важливі свята нічого не можна позичати або – що не можна починати праці в понеділок – тому й часом деякі підляшани розпочинають якесь нове заняття раніше, щоб у понеділок уже його просто продовжити). Що цікаве, багато із тих забобонів, у які люди вірять досі в селах ґміни Чижі, функціонують в інших, часто віддалених культурах (напр. забобон, щоб не перестрибати через дитину, бо не виросте, популярний у Туреччині). Це може означати, що вони дуже давні за походженням.
Деякі забобони це можуть бути різні глибоко закорінені переконання (наприклад, що люди з рудим волоссям – поганого характеру). Часом вони дещо гумористичні, напр. у селах ґміни Чижі говорять: «Як разом штось удвох сказалі – то вже дурень приде», «Кєпсько запнув ґузі – будеш п’яни». Деякі перетворилися на приказки і прислів’я, напр. записана в Чижах – «Не плюй у воду, бо сам іїе нап’єшся» або в Шостакові «Біда біду гоніт» (віра в те, що після одного нещастя завжди наступають наступні біди). Вони й часом пов’язані з певним культурним або релігійним табу та вірою в те, що у випадку порушення заборони людей накарає надприродна сила (наприклад, що «не можна свістаті в хаті, де ікони», «не можна викідаті хліеба, бо то гриех»).
Забобони пов’язані з магічним мисленням та вірою в причинно-наслідковий зв’язок між відповідними подіями. Наслідки порушення заборони можуть бути погані («Як заб’єш павука, буде іті дощ», «Як покажеш дулю, то тобіе пальці повикривлює»). Бувають і позитивні наслідки («Як перши раз обачиш бусла, якій лєтіт, то будеш швідкі до роботи»).
Більше прикладів забобонів – невдовзі.
Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.
