У православній парафії в Чижах донині зберігаються унікальні метрики народження, шлюбів та померлих з XVIII століття, які є винятково цінним джерелом знань про колишні імена підляського населення.

У попередній статті ми зробили загальний опис шлюбних метрик з 1730 р. Тепер детальніше розглянемо записи з-перед майже 300 років під оглядом іменних традицій того періоду.

Роблячи запис, місцевий парох завжди вказував ім’я та прізвище або родове прізвисько чоловіка та жінки, а також двох свідків-чоловіків. Найчастіше він намагався записати польські варіанти імен, тому ми маємо в метриках такі форми: Jan Piotrowski, Michał Lipski, Stefanowi Antoniukowi, Mikołay Kądraciuk, Anną Teleszewską. Проте значно більше іменних форм подано в говірковому варіанті. Отже, у шлюбній метриці з 1730 року маємо іменні форми, записані українською говіркою: Owerko, Wasil, Samus, Siliwon, Jakim, Denis, Dawyd, Omelan. Цих форм жителі сіл у ґміні Чижі вживають по сьогодні.

Під час спроби допасувати церковні імена або прізвища (прізвиська) місцевою українською говіркою до стандартів тодішньої польської мови, часом виникали своєрідні мовні гібриди: напр. Eustafiy, Hryhory Rzymarz, Pelagią Gmitranką.

Іноді форми прізвищ або прізвиськ творено від польської іменної форми (напр. Stefaniukowi, Bazylownie), однак найчастіше такою основою було ім’я або антропонім у говірковій формі (напр. говіркове Якун – польською Hiacynt – Janunianką, говіркове Семен – польською Symeon – Semeniuk, говіркове Сілівон – польською Sylwan – Siliwoniuk, говіркове кушніер – польською kuśnierz – Kusznierz).

У записах видно українські фонетичні риси, напр. Semenczuk,  Maliszowskij, Serhijukowi, Kindiuk, Soroczynskiemu.

У весільних записах, безсумнівно, цікавий спосіб запису жіночих прізвиськ. До імені незаміжніх дівок найчастіше додавали батьківську форму (від імені батька або його прізвища/прізвища) із суфіксом –анка (–anka) – у графічній формі часом –ака (–aka): z Eudoxyą Ondryiaką (Ondryi – Andrzej – Андрій), Natałce Samusiance (Samuś – Samuel – Самуїл), Hafią Hawrylanką (Hawryła – Gabriel – Гаврило), Maryanną Lewonianką (Lewoń – Leon), lub –ówna – у графічній формі –овна (–owna): Rainą Stefanowną, Maryanną Czykierowną.

Часом з’являється родове прізвисько: Maryanną Kubczewską, Anną Teleszewską, Maryanną Noskowską.

Прізвиська вдовиць творено найчастіше від форм імені або прізвиська померлого чоловіка за допомогою суфіксів – ча (–cza): Paraskiewią Demjanczą або –іха/-иха –icha/-ycha: Maryannie Łapczysie (від: Łapczycha).

Форми жіночих прізвиськ, похідних від імен чи прізвиськ їхніх чоловіків із застосуванням суфіксів -ча та -іха, є цікавою і ще не до кінця дослідженою темою для дослідників антропонімії Підляшшя.

******************************************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

25 лютого 2022 р. коло Ратуші у Більську-Підляському Союз українців Підляшшя організує демонстрацію «Солідарні з Україною».

Початок о 17.00

Запрошуємо всіх до участі з прапорами України, Польщі та Європейського Союзу.

Українське середовище Підляшшя висловлює обурення та протест проти дій Російської Федерації та її президента Володимира Путіна, скерованих проти української держави та українського народу. Восьмирічна російсько-українська війна, спричинена агресією Росії проти України у 2014 році, за останні тижні набула нового виміру. Зосередження Росією понад 150 тисяч солдатів при кордоні України та висунення вимог, які мають вести до позбавлення української держави суверенітету та можливості самостійно вирішувати свою долю, порушує право українського народу на самовизначення та основні принципи міжнародних відносин. Рішення про «визнання» т.зв. Луганської та Донецької республік є черговим кроком у діях Російської Федерації, спрямованих на дезінтеграцію української держави після анексії Криму та позбавлення України контролю над частиною її території на Донбасі у 2014 році.

Особливе занепокоєння викликає обґрунтування агресивних дій Російської Федерації, представлене її Президентом В. Путіним. Він заперечує сам факт існування українського народу, окремішність українського культурного простору, традиції української державності, а врешті –ставить під сумнів сенс існування української держави. Таким чином, йдеться не лише про стремління до відбудови Російської імперії чи відродження совєтського простору, але про повернення до ідеології «России единой и неделимой», яка заперечує право білорусів та українців на національну окремішність і власний шлях національного та культурного розвитку.

Це викликає ще більшу стурбованість щодо дій Російської Федерації. Адже це означає, що кінцевою метою цих дій є не лише відірвання частини території чи політичне підкорення України Росією, але ліквідація української держави як такої та знищення національної і культурної самобутності українського народу. Все це викликає занепокоєння та обурення не лише громадян України, але й українців в усьому світі.

Агресивні дії Російської Федерації також, очевидно, створюють загрозу міжнародному порядку та мирному співіснуванню народів і держав. Вони призводять до дестабілізації політичної та економічної ситуації в Європі та у світі. У ширшій перспективі вони становлять загрозу для інших країн Східної та Центральної Європи, включаючи Республіку Польща, громадянами якої ми є.

Щоб зупинити агресивні дії В. Путіна та керованої ним держави, потрібні послідовність, єдність і рішучість демократичного світу. Це умова миру, стабільності та процвітання в Європі та світі. Висловлюємо вдячність верховним властям Республіки Польща за однозначну та послідовну підтримку України в умовах загрози з боку Російської Федерації. Ми вдячні різним польським політичним силам, органам місцевого самоврядування, неурядовим організаціям, усім польським друзям України, іншим національним та етнічним меншинам у Польщі за різноманітні форми підтримки України та солідарності з українським народом у цей драматичний момент в історії. Необхідно також наголосити на важливості позиції міжнародної спільноти, зокрема Сполучених Штатів Америки та Європейського Союзу, щодо стримування намагань Росії підкорити та ліквідувати українську державу. Слова великої вдячності слід висловити росіянам, які протестують проти дій В. Путіна.

Ми закликаємо до подальшої підтримки боротьби українського народу за його право на самовизначення та самостійного формування свого майбутнього, до підтримки боротьби за існування та територіальну цілісність української держави. Сьогодні вирішується не лише майбутнє українського народу та держави, доля України вплине також на ситуацію та геополітичну стабільність Європи та світу.

Від імені українського середовища Підляшшя:

Марія Рижик, голова Союзу українців Підляшшя

Андрій Артем’юк, заступник голови Союзу українців Підляшшя

Лука Бадовець, заступник голови Союзу українців Підляшшя

Людмила Лабович, секретар Союзу українців Підляшшя

Юрій Гаврилюк, головний редактор Українського часопису Підляшшя

«Над Бугом і Нарвою»

Григорій Купріянович, директор Підляського наукового інституту

Більськ на Підляшші, 22 лютого 2022 року

Нініка святкується Міжнародни день руодної мови, котори ввело ЮНЕСКО в 2000 рокові, коб звернуті увагу на тоє, што мова то велікє богатство, а до того – коб пудтриматі мовне разноманіттє у свіеті. На жаль, мнуого мов з дня на день пропадає. Так є тоже з усякімі говуоркамі, котори часто фукціонуют оно в розмовнуй формі, до того на невелікуй території.

Сьой день то добри час, коб задуматіся і над нашими українськімі говуоркамі на Пудляши, котори перетривалі мнуого поколіень, а котори з дня на день пропадают, часто непереказувани діетям і внукам. Тому й заохвочуємо всіех – як Пудляські наукови інститут – говориті якнайчастіей «по-свойому», а тоже й пісаті своєю руодною мовою.  

На фото:

Поезія пісана українською вурлєнською говуоркою, авторства Жені Жабінської

13 лютого в передачі «Український перегляд» у Польському телебаченні Білосток д-р Григорій Купріянович директор Підляського наукового інституту говорив про діяльність та досягнення Інституту, який є найкоротше діючою організацією української громади на Підляшші.

Передачу можна дивитися за посиланням:

https://bialystok.tvp.pl/679811/przeglad-ukrainski

6 лютого в передачі «Український перегляд» у Польському телебаченні Білосток підляський дослідник д-р Андрій Єкатеринчук говорив про ставлення середовищ національних меншин до Національного перепису населення та помешкань 2021, який проходив від 1 квітня до 30 вересня 2021 р. Знайшлися в ньому також запитання про національність, мову та віросповідання.

Д-р Андрій Єкатеринчук родом з Північного Підляшшя, є науковим працівником Інституту соціології Університету Марії Кюрі-Склодовської в Люблині, зв’язаний також з Підляським науковим інститутом. 

Передачу можна дивитися за посиланням:

https://bialystok.tvp.pl/58332256/06022022

Цікавим матеріалом для дослідження не лише антропонімії Підляшшя, а й традиції, культури та побуту жителів підляського села є шлюбні метрики колишньої парафії в Чижах.

Варто уважніше придивитися до найдавніших із них та проаналізувати записи з 1730 року.

Усі збережені чижівські метрики з XVIII ст. були писані польською мовою, але багато форм імен, прізвищ та прізвиськ, а також місцевостей подано в говірковій формі або вони є специфічними гібридами, що поєднують варіант польською мовою та церковну форму або форму польською та українською говіркою.

Записи робилися переважно за схемою:

z Czyzow

Dałem szlub Utsciwym Młodziencom Michałowi Stefaniukowi y Pelagij Mazałownie Parafianom moim po wysciu Zapowiedzi trzech d. c. po Spowiedzi y komunij S Swiadkowie Zin Taratonik Iwan Taratonik

z Czyzow

Dałem szlub po Wysciu trzech Zapowiedzi Utsci: Młod: Łukianowi Maleszukowi z Rainą Stefanowną Parafianom moim po spowiedzi y Comunij przedszlubney. Swiatowie Denis Jalenniczuk, Michał Lipski

z Klenikow

Dałem szlub po wysciu trzech zapowiedzi distincte czynionych Uttc: Omelanowi Prymoniukowi z Klenikow z Panną z Czyzow Parafianką moią Czyzowską Maryanną Czykierowną po przedszlubney spowiedzi y Comunij s. Swiadkiwie Owerko Siliwoniuk Antoni Kindiuk

Отже, видно, що місцевий парох записував ім’я та прізвище / родове прізвисько як чоловіка, так і жінки, вказував їхній сімейний стан, часто теж місце походження, а також імена та прізвища / родові прізвиська двох свідків.

Варто зазначити, що прізвища на той час ще не були чимось стабільним – проаналізувавши більшу кількість записів у метриках першої половини XVIII ст., можна помітити, що часом з’являється декілька варіантів прізвищ однієї особи, напр. Moroz / Morozuk (Мороз / Морозук).

Збережені парафіяльні метрики свідчать про те, що у 1730 році було 20 шлюбів мешканців таких сіл, що належали на той час до чижівської парафії, як-от: Чижі, Койли, Крива, Курашево, Ленево, Лущі, Раковичі, Шостаково та Збуч.

З яких сіл походили чоловіки або жінки чижівських парафіян?

Найчастіше це були особи з одної місцевості, іноді – з іншого села, що належало до парафії, наприклад, хлопець з села Койли одружився на дівчині з Лущів, а хлопець з Курашева – на дівчині з Осівки.

Бувало, однак, що парафіяни парафії у Чижах шукали подружжя в сусідніх парафіях, як-от Кленики чи Березово, а іноді навіть у віддалених місцевостях, як-от Плєски (поль. Ploski).

Вінчалися не лише неодружені кавалери та дівки, але й удівці та вдовиці:

Dałem szlub Utsciwym Wasilowi Kaliszukowi Wdowcowi y Agrypinie Dziwce z Zbucza Bazylownie

Бувало, що вдовець одружувався з дівкою, а бувало й так, що холостяк брав собі вдову, наприклад Якун Шеремета одружився з вдовицею Параскевією Дем’янчою з Ракович.

Були випадки, коли вдова виходила заміж за вдівця.

Шкода, що місцевий парох не вказав вік одруження – це, безсумнівно, була б цікава інформація для дослідників.

Далі буде.

************************************************************************************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

9 лютого (28 січня за старим стилем) 1897 р., точно 125 років тому, проведено перший та єдиний всезагальний Перепис населення Російської імперії 1897 року (рос. Перепись населения Российской империи 1897). Серед 14 запитань були також питання про рідну мову та віросповідання. Перепис дуже цікавий у контексті мови жителів тодiшнього Бiльського повiту в Гродненській губернії.

За переписом 1897 року в Російській імперії було зафіксовано понад 100 мов. Найбільш численною групою були носії російської мови, які становили 44,31% населення країни. Другою найбільшою групою були носії української мови – 17,81%.

За даними Перепису населення Російської імперії 1897 року в південній частині тодішньої Гродненської губернії, яка була в давнину північними рубежами Галицько-Волинської Русі, тобто в околицях Більська, Берестя, Кам’янця і Кобриня, проживало 360 тисяч україномовного населення. На території тодішнього Бiльського повiту було 64,3 тис. осіб, які користувалися малоруською, тобто українською мовою. Вони складали 39,1% жителів повіту та були найчисленнішою етнічною групою в регіоні. На другому місці знайшлося польськомовне населення – 57,3 тис. (34,9%), на третьому євреї – 24,5 тис. (14,9%), на четвертому росіяни – 9,8 тис. (5,9%), щойно на п’ятому білоруси – 8,1 тис. (4,9%).

На території Берестейського і Кобринського повiтiв зареєстровано разом 287,4 тис. українськомовних жителів, з чого у Кобринському – 146,8 тис. (79,8%) та в Берестейському – 140,6 тис. (64,7%).

Перепис населення Російської імперії 1897 року на офіційному рівні підтвердив, що на території Бiльського повiту проживає населення, яке користується українською мовою. Дозволив він в міру докладно (наскільки це було можливим у політичній ситуації Російської імперії) порахувати число людей, які розмовляють різними мовами, у тому числі українською.

Дослідники родом з Підляшшя проф. Роман Висоцький та д-р Григорій Купріянович взяли участь онлайн у 5-ій міжнародній науково-практичній конференції «Берестейський мир: духовна і матеріальна культура», яка 5-6 лютого 2022 року проходила в Бересті та Скоках.

Доповідь «Битва під Милейчицями: призабутий підляський епізод польсько-більшовицької війни 1920 року» виголосив д-р габ. Роман Висоцький, професор Університету Марії Кюрі-Склодовської в Люблині, а водночас голова Наукової ради Підляського наукового інституту.

Про «Українську видавничу діяльність на Холмщині та Південному Підляшші в 20-і та 30-і роки ХХ століття» говорив д-р Григорій Купріянович, директор Підляського наукового інституту.

Організаторами конференції були: Український науково-педагогічний союз «Берегиня», Історично-меморіальний музей «Садиба Німцевичів», Берестейська центральна міська бібліотека ім. А.С. Пушкіна.

Сердечно запрошуємо до участі в Підляському літературному конкурсі «Пішемо по-свойому». Спрямований він до осіб, які знають підляські українські говірки та пишуть ними або щойно хочуть попробувати писати по-свойому літературні твори.

Щоб взяти участь у конкурсі, слід надіслати власний літературний твір, написаний підляською говіркою, при чому немає обмежень, коли йдеться про вибір літературного жанру, обсяг твору або спосіб запису – на конкурс можна присилати праці писані кирилицею або латинкою.

Праці можна готувати протягом цілого 2022 року. Слід їх надсилати на адресу: poswojomu@gmail.com

Весною та осінню 2022 р. сердечно запрошуємо на літературні майстер-класи, під час яких можна буде більше довідатися про техніку писання літературних творів, про підляські українські говірки та способи їх запису.

Надіслані праці будуть передані журі, яке працюватиме в перших місяцях  2023 р. Результати конкурсу будуть публічно проголошені в травні–червні 2023 р. Лауреати і учасники отримають дипломи лауреатів та речові нагороди і бони, на які передбачаєтьсязагалом 10 тисяч злотих.

Детальну інформацію про конкурс знайдете на сайті організатора:

Положення конкурсу та додатки знайдете за посиланням:

Заохочуємо уважно прочитати положення конкурсу.

У випадку запитань – пишіть на адресу організатора: pninstytut@gmail.com

Сердечно запрошуємо до участі в конкурсі!

Організатором Підляського літературного конкурсу «Пішемо по-свойому» є Товариство «Підляський науковий інститут», а його партнером – Союз українців Підляшшя.

Конкурс відбувається як одна із трьох дій публічного завдання «Промоція української мови та культури Підляшшя», що фінансується Національним інститутом свободи – Центром розвитку громадянського суспільства із коштів Урядової програми Фонд громадських ініціатив NOWEFIO на 2021-2030 роки.