Ще до початку війни Росії проти України вийшов друком перший у цьому році номер українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою». Як завжди у двомісячнику знайшлися статті осіб, пов’язаних з Підляським науковим інститутом та тексти про заходи Інституту.

У № 1/2022 Юрій Гаврилюк, головний редактор «Над Бугом і Нарвою» та заступник директора Підляського наукового інституту, пропонує читачам статтю «Не оно на Пудляши, бо у Карпатах – тоже люде наши». Також його авторства стаття про найбільший у світі український літак «Мрія», який згодом було знищено під час російської атаки.

Людмила Лабович, секретар Підляського наукового інституту, заохочує, між іншими, до того, щоб взяти участь у Підляському літературному конкурсі «Пішемо по-свойому», що його організує Підляський науковий інститут у партнерстві з Союзом українців Підляшшя. Окрім того в циклу «Про нашу мову просту – непросту» аналізує вона підляську лексику пов’язану з епідеміями.

У першому номері «Над Бугом і Нарвою» за 2022 рік Славомир  Савчук робить підсумки V Підляської української наукової конференції «Українська мова в культурному просторі Підляшшя», організатором якої є Підляський науковий інститут. Детальніше про останню активність Інституту можна прочитати у хроніці подій «З організованого життя над Бугом і Нарвою».

«Над Бугом і Нарвою» можна купити в мережі KOLPORTER у Більському, Сім’ятицькому і Гайнівському повітах, а також у Білостоці. Окрім того часопис є доступний у Центрі православної культури в Білостоці, а від № 1/2022 – також у формі е-видання. Електронний варіант часопису можна купити за посиланням:

https://eprasa.pl/news/nad-buhom-i-narwoju

Існує можливість передплати. 

Від № 1/2022 «Над Бугом і Нарвою» доступне читачам повністю у кольорі.

Два тижні тому на нашому сайті представили ми приклади чоловічих імен, записаних у місцевому говірковою варіанті, які знайшлися на надгробних пам’ятках цвинтаря православної парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Чижах. Тим разом подамо цікавіші приклади жіночих імен.

Тема цікава, оскільки – про що варто пригадати – форми в інскрипціях записані, як правило, російською мовою. Останніми роками щораз частіше з’являються також надгробні написи польською. Попри те дослідник місцевої іменної традиції та – взагалі – дослідник українських говірок Підляшшя – знайде на кладовищі в Чижах дуже багато цінного мовного матеріалу. Це пов’язано з тим, що в багатьох інскрипціях видно фонетичні риси української мови та багато імен померлих їхні нащадки записували не по-російськи чи по-польськи (хоча за допомогою російських або польських букв), але згідно з місцевою вимовою.

Ось цікавіші жіночі імена, записані в українському говірковою варіанті. Подаємо коротенький опис та фотографію.

  • Місцева форма імені Julianna (поль.) – Уляна (укр.) – така ж сама, як літературна, тобто Уляна. Саме такий варіант імені дуже часто з’являється в інскрипціях на цвинтарі в Чижах.
  • Характерною особливістю для українських імен стала, між іншими, заміна церковнослов’янського початкового «є» на «я», напр. Елена (рос.) – Олена (укр.), Евдокия (рос.) – Явдоха (укр.). Це явище, притаманне також українським говіркам Підляшшя. У селах парафії Чижі досі вживаються такі іменні форми, як Остап, Явдокім, Явдоха, Явдося, Олєна та інші, які є доказом того фонетичного явища. Цю характерну рису української мови видно подекуди в інскрипціях, в яких з’являються такі форми, як напр. Явдокия (запис російськими буквами).
  • Іншою українською фонетичною рисою є чергування «у» – «в», що й помітне часом в іменних формах, напр. місцеве Устинка – Встинка, тобто Justyna (поль.), Устина (укр.). У говірці мешканців сіл у парафії Чижі «в» вимовляється найчастіше як «у» нескладотворче (Ўстинка). Виявляється, що форми з «в» можна знайти також на надгробних пам’ятках на цвинтарі в Чижах (Встыній).
  •  Місцева форма імені Julita (поль.) – Улита (укр.) це Уліта. Часто жителі сіл у парафії Чижі вживають й здрібнені, пестливі форми Улітка, Уліся. Форму Уліся (у записі російськими буквами – Улися) вдалося зафіксувати на надгробній могилі.
  • Ще одна цікава місцева форма жіночого імені – Акуліна, тобто Akilina (поль.) – Килина (укр.).
  • Згідно з місцевою твердою вимовою «р» записано форму імені Maryna (поль.), Марина (укр.) – Марына.

*******************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Публікація виражає лише погляди автора/ів і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

Підляський науковий інститут це один із підписантів «Звернення до Суспільств та Лідерів Країн Європейського Союзу, CША та Канади».

ЗВЕРНЕННЯ до Суспільств та Лідерів Країн Європейського Союзу, CША та Канади!

24 березня пройде місяць від варварського вторгнення Росії в Україну. Україна рішуче, демонструючи надзвичайну військову майстерність, відбиває багаторазово сильнішу мілітарно агресію Росії. В Україні під снарядами та бомбами російських варварів гинуть сотні дітей, жінок, вагітних, старих та немічних осіб. Гинуть українські воїни, а також жінки й чоловіки, які вступили до відділів Територіальної оборони, віддано та з вірою воюючи за право на власну країну. Путін, охоплений бажанням повністю знищити Україну як державу, після невдалої спроби захопити Україну протягом 48 годин, наказав бомбити мікрорайони, школи, дитячі садки, лікарні та пологові будинки.

Символом російської впертості стала облога Маріуполя, який сьогодні називають «новим Алеппо». Цивільне населення стало заручниками. У 400 тисяч мешканців уже майже чотири тижні нема води, опалення, газу, ліків та перев’язувальних матеріалів. Попри домовленість ворогуючих сторін, російські військові обстрілюють «коридори життя» з Маріуполя та інших міст.

Три мільйони громадян України, переважно матері з дітьми, вже були змушені покинути рідну країну, знайшовши притулок у сусідніх з Україною країнах, у тому числі найчисленніше в Польщі. Дотеперішня військова й гуманітарна допомога, а також підтримка України з боку більшості країн вільного світу, виявилися недостатніми супроти злочинів проти людства та руйнувань, спричинених цинічною жорстокістю. 

До країн Європейського Союзу, Європарламенту та урядів Північної Америки звертаємося з закликом терміново прийняти рішення, які дозволять якнайшвидше мілітарно здолати варварську агресію Росії та відновити територіальну цілісність України. Кожен день, кожна година, кожна хвилина зволікання з прийняттям цих рішень означають смерть і невимовні страждання мільйонів людей.

Ми закликаємо терміново застосувати особливий шлях до членства України в Європейському Союзі. Сьогодні Україна стримує розповсюдження зла, яке вже існує на кордоні ЄС, а Путін реально погрожує увірватися в кордони Союзу.

Ми закликаємо відкрити Україні шлях до членства в НАТО – альянсу, метою якого є забезпечення свободи та безпеки для всіх членів. Перемога України над Росією стане перемогою Європи та всього вільного світу, в якому головними цінностями є життя, гідність і добро кожної людини.

Підписантами вищезазначеного звернення є неурядові та громадські організації у Польщі, які вже багато років співпрацюють із громадами та неурядовими організаціями в Україні. Наша співпраця, яка триває з 1991 року, служить підтримці та обмінові досвідом у розбудові демократичної, відкритої та європейської України. Сьогодні ми з жахом і великим болем спостерігаємо за тим, як російський агресор реалізує варварський план знищення країни та її мешканців. Ми вважаємо, що нашим правом і моральним обов’язком є звернення до урядів і суспільств вільного світу:

Об’єднуючи зусилля Європейської спільноти та вільного світу, підтримаймо воюючу Україну, скажімо: НІ! Для російського варварства й цинізму Путіна!

****

Звернення до Суспільств та Лідерів Країн Європейського Союзу, CША та Канади доступний на сайті Громадського комітету солідарності з Україною:

19 березня відбулaся зустріч “Солідарні з Україною проти війни” у зв’язку з агресією Росії проти України також загрозою включення до війни збройних cил Білорусi. Демонстрація відбулася з ініціативи Союзу українців Підляшшя, активісти якої запросили білоруську діаспору столиці Підляшшя та Фонд Тутака, який пропагує білоруську культуру та підтримує польсько-білоруські контакти.

На демонстрацію вийшли понад півсотні протестувальників з українськими тa біло-червоно-білими прапорами, а також з величезним банером: «Нi війні». Серед іншим виступили: Марія Рижик (голова Союзу українців Підляшшя), Андрій Артемюк (заступник голови CУП) та Ян Абадовський (представник білоруської діаспори Білостока).

19 березня 2022 р. о год. 16.00 коло Генерального конгсульства Білорусі в Білостоці відбудеться спільна акція Союзу українців Підляшшя, Білоруськоїдіаспори Білостоку та Фонду Тутака – “Ми з Україною. Проти війни”. Запрошуємо!

8 березня 2022 р. в Бересті білоруська міліція затримала голову Науково-педагогічної спілки українців Берестейщини «Берегиня» Віктора Місюка та кілька інших осіб. Сталося це під час покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку, напередодні дня народження українського поета. Науково-педагогічної спілки українців Берестейщини «Берегиня» це єдина українська організація на Берестейщині.

Як перша повідомила про це у Фейсбуці українська письменниця з Білорусії, яка родом з Берестейщини, Наталка Бабіна: «У Бересті під час покладання квітів до пам’ятника Тарасу Шевченку з нагоди дня народження поета затримали кількох берестейців, у тому числі керівника Науково-педагогічної спілки українців Берестейщини «Берегиня» культуролога Віктора Місюка. НПСУ «Берегиня» є зареєстрованою громадською організацією, що займається організацією культурних заходів. Люди бачили, як Віктора Місюка водили до буса з написом «Міліція».»

Як вдалося з’ясувати, попередньо Міський виконавчий комітет Берестя дозволив проведення 8 березня о 12 год. масового заходу до дня народження Тараса Шевченко, пізніше обмежив його формат покладанням квітів. Незважаючи на це, напередодні заявленого часу в районі пам’ятника були проведені затримання, а захід було зірвано.

Наступного дня, 9 березня, голову Науково-педагогічної спілки українців Берестейщини «Берегиня» Віктора Місюка було звільнено з арешту.

Завтра, 16 березня 2022 р., в Бересті відбудеться чергове засідання суду над Олегом Вяловим, одним із затриманих з квітами на бульварі Шевченка 8 березня ц.р. Звинувачують його в проведенні «поодиночного пікетування».

Фото: Фейсбук

Цвинтар православної парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Чижах датується початком ХІХ ст. Він заснований, ймовірно, після 1804 року і донині використовується мешканцями парафії. Найдавніші збережені пам’ятки походять з другої половини ХІХ ст.

На цвинтарі знаходиться православна церква Святих Кузьми і Дем’яна, що належить парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Чижах. Там проводяться служби, в т.ч. на Проводи (через тиждень після Великодня) або на Кузьми і Дем’яна (14 липня за новим стилем).

Написи на надгробках, як правило, зроблені російською мовою, але через недостатнє знання цієї мови вони наповнені численними формами, характерними для української говірки. Тому на Чижівському цвинтарі дослідник іменних традицій знайде багато цікавих прикладів місцевих імен та прізвищ.

Останнім часом все частіше робляться інскрипції польською мовою, але навіть серед польських написів можна знайти говіркові форми імен (Christina, Artemi).

Побачмо на конкретних прикладах та фотографіях цікаві говіркові форми традиційних чоловічих імен у селах Чижівської парафії.

1. Місцевий варіант імені Paweł (пол.), Павло (укр.) – це Павол. У такій говірковій формі ім’я неодноразово з’являється на надгробках Чижівського цвинтаря.

2. Іншою місцевою говірковою формою є Даніло – Daniel (пол.), Данило (укр.) – у записі російською як «Данило».

3. В українській говірці форма імені Joachim (пол.), Яким (укр.) це Якім – на надгробку літерами російського алфавіту написано «Яким».

4. Найпопулярніше чоловіче ім’я на Чижівському цвинтарі найчастіше пишеться як Иоанн, Nоанн, іноді Ян. Зрідка з’являється місцева українська форма Іван – записана як «Иван».

5. Місцевий варіант імені Eudokim (пол.), Євдоким (укр.) – Явдокім – написане на надгробку літерами російського алфавіту як «Явдоким» (З У Явдокима Марии Яромюк) або «Явдокім».

6. У селах парафії Чижі форма імені Jakub (пол.), Яків (укр.) це Якув. Ця форма була написана на одному з надгробків.

7. Інша говіркова форма це Сімун – Симеон (пол.), Симеон (укр.). Це ім’я фігурує на одному з надгробків у формі родового відмінка – «Симона».

8. У селах парафії Чижі форма імені Hilarion (пол.), Іларіон (укр.) це Ларион / Ларіон. На одному з надгробків помістили традиційну говіркову форму.

Це лише деякі говіркові форми чоловічих імен, які були знайдені на надгробних написах на цвинтарі православної парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Чижах. Через два тижні ми представимо приклади традиційних форм жіночих імен у надгробних написах.

******************************************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

3 березня на площі перед Міським управлінням в Гайнівці відбулaся зустріч – «Солідарні з Україною». На зустрічі були присутні представники Союзу українців Підляшшя, Підляського наукового інституту, бургомістр міста Гайнівкa Єжи Сірак, староста Андpiй Скепко, та всі, хто хотів висловити свою підтримку Україні.

Посилання на запис: https://www.facebook.com/583770561636115/videos/924062874952680

У штаб-квартирі Союзу Українців Підляшшя (вул. Кринична, 14 у Бiльську Підляському) збір для України триває щодня з 08.00 до 21.00.

Найнеобхідніші речі:

– спальні килимки,

– спальні мішки,

– теплі ковдри,

– термоодяг, чоловічий фліс, чоловічі шкарпетки,

– медичні товари

– павербанки,

– ліхтарики та батарейки/ акумулятори до них.

Публікуємо рефлексії, якими поділився в контексті війни в Україні д-р Микола Рощенко, родом з Кліщель, член Наукової ради Підляського наукового інституту, багаторічний лідер української громади Люблина, почесний член Українського Товариства.

Війна в центрі Європи в ХХІ столітті
Війна в центрі Європи в ХХІ столітті. Її започаткував кремлівський бандит, щоб втілити в життя свої хворі імперські мрії про нову Велику Росію, першим царем якої мав стати він сам. Він вважав, що легко розбереться з київською «бандою», складеною з «наркоманів» і «неонацистів», бо не визнає існування української нації, бо росіяни й українці «це одне й те саме», чим виявив свій шовінізм. Напад на невинну незалежну країну в стилі Гітлера – це фашизм. Проте назвати його російським шовіністом і фашистом замало. Найбільшим злочином у будь-якій завойовницькій війні, є наказ розпочати її, і це він дав його. Отже, він також воєнний злочинець, і, сподіваймося, трибунал його не омине. Я вважаю, що тепер ніхто не повинен сидіти з ним за столом і тиснути йому руку, бо заплямить її кров’ю невинних. Нехай пришле своїх представників. Росіяни не злочинці, вони самі багато натерпіли, тож, може, самі прокинуться і скинуть цього кривавого диктатора. Без нього, позбувшись імперіалістичних намірів, Росія, завдяки своїм невичерпним ресурсам, зможе жити в добробуті і в злагоді з усім світом.

На щастя, кремлівський бандит не досяг своєї основної мети – швидко розгромити Україну та встановити там маріонетковий уряд. «Могутня» і «непереможна» російська армія не може перемогти значно слабшу українську армію, a вiн caм вже не сприймається як всемогутні мачо, а підлий карлик. Він уже не є видатним політичним шахістом, бо дуже погано передбачав ходи у цій війні. Крім того, своїми діями він знищив дві інші власні цілі, у досягненні яких уже мав певні успіхи.
1. Європу, яку розбивав, він несподівано об’єднав у одностайності та з’єднав її з Америкою.
2. Ця війна фактично завершує процес творення політичної нації України, котра засвідчила про це своїм супротивом тa боротьбою.

Обидва ці процеси є дуже цінними і добре віщують майбутньому демократичної Європи, де право, а не сила, має вирішувати проблеми і суперечки, виникають. Все це може стати реальністю лише в тому випадку, якщо Україні вдасться захиститися. Я не буду писати про героїзм її воїнів, про це говорить увесь світ. Але я пишаюся тим, що козацький дух у народі ще живий і що для багатьох є цінності дорожчі за життя.

Звісно, ​​сама Україна не зможе захистистися. Її успіхи на полі бою також заслуга Європи та Америки, без всебічної допомоги яких вона зазнала б невдачі. На щастя, всі зрозуміли, що Україна захищає також і їхні цінності. Особливу роль, завдяки своєму військовому та економічному потенціалу, відіграють Сполучені Штати. Втім, варто похвалити і крихітні, але відважні, прибалтійські держави Балтії, а також i скандинавські, і завжди прихильну до України Канаду.

А тепер Польща – повага, захоплення та низький уклін, як для влади, так і для всього народу. Рівень заангажування та активності багатьох поляків у допомогу Україні мене навіть трохи засоромив, я caм aж тaк нe вмію. Саме Польща дає притулок і захист сотням тисяч українських жінок і дітей, які тікають від пекла війни. Допомога надходить з усіх куточків країни. Скрізь сердечне ставлення до біженців з України.

І тут мене охоплює дуже радісна думка. У польському суспільстві колись негативний стереотип українця це вже минуле. Чи онуки також і тих, хто колись зробив стільки зла полякам на Волині, своїм героїзмом не відкупили бодай частину гріхів дідів? Здається, нарешті настав час справжнього народного примирення між нашими народами. Бо і з українського боку ми чуємо щирe, часто зі сльозами на очах, дякую.

Микола Рощенко

27 лютого Союз українців Підляшшя зорганізував зустріч під назвою  «Солідарні з Україною» у центрі міста. На зустрічі були присутні представники Союзу українців Підляшшя, Підляського Hаукового Iнституту, бургомістр міста Більськ Підляськiй Ярослав Боровський, віцестароста Пйотр Божко та всі, хто хотів висловити свою підтримку Україні.