Місяць: Квітень 2022

Опубліковано Опубліковано в Новини

Вийшла друком книжка «Українці на Підляшші. Історія – мова – культура».  Багато місця займають у ній статті осіб, які пов’язані з Підляським науковим інститутом.

Публікація була видана в 2021 році редакцією Українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою» з нагоди 30-ліття існування журналу, завдяки коштам наданим Посольством України в Республіці Польщі. Знайшлися в ній вибрані статті, які з 1991 року були друковані на сторінках часопису. Показують вони процес творення основ українського національного руху на Підляшші, починаючи з 1950-х років. Багато місця в книжці займають тексти, які показують українське відродження 1980-х років та інституціоналізацію українського життя регіону початку 1990-х років. На хвилі цих подій у 1991 році виник Український часопис Підляшшя «Над Бугом і Нарвою».

Редактором книжки та автором багатьох статей, які в ній знайшлися, є Юрій Гаврилюк, головний редактор «Над Бугом і Нарвою» та водночас заступник директора Підляського наукового інституту. Окрім того в публікації поміщено численні статті інших осіб, які пов’язані з Підляським науковим інститутом: д-ра Миколи Рощенка, науково-дослідного працівника та члена Наукової ради ПНІ, д-ра Григорія Купріяновича, директора ПНІ, Людмили Лабович, секретаря ПНІ та д-ра Андрія Артем’юка, члена Ревізійної комісії ПНІ.

Про книжку можна читати на сайті Українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою»:

Книжка «Українці на Підляшші. Історія – мова – культура»

Опубліковано Опубліковано в Новини

28 квітня виповнюється 75 років від початку акції «Вісла» – події, яка суттєво вплинула також на долю українських православних мешканців Південного Підляшшя та Холмщини. Акція «Вісла» увінчала процес зміни етнічного та релігійного обличчя цих земель. Українське православне населення, яке тут переважало кілька століть раніше, стало статистично нечисленною спільнотою. На Південне Підляшшя та Холмщину акція «Вісла» дійшла в літні місяці 1947 року і тривала до жовтня.

Акція «Вісла» була масовою депортацією українців – громадян Польщі, здійсненою польською комуністичною владою навесні та влітку 1947 р. Українське населення було депортовано з центрально- та південно-східних регіонів польської держави в її післявоєнних кордонах, тобто з Ряшівського, Люблинського та частково Краківського воєвідств. Це були історичні регіони, традиційно заселені українським населенням: Лемківщина, Бойковщина, Перемищина, Холмщина та Південне Підляшшя. Депортованих поселяли в т. зв. Повернутих землях (поль. Zieme Odzyskane), тобто на північно-східних та західних територіях держави, включених до складу Польщі після Другої світової війни. Загалом виселення охопили понад 140 тис. людей.

Акція «Вісла» стала результатом національної політики, яку проводили комуністи, які захопили владу в післявоєнній Польщі. Комуністична влада вирішила, що найбільш доцільним, з їхньої точки зору, способом вирішення «української проблеми» в Польщі буде переселення українців до Радянського Союзу. Ці принципи були реалізовані в 1944-1946 роках, коли українське населення було переселено зі східних районів післявоєнної Польщі до СРСР. Тоді було переселено близько 480 тис. осіб. Люди. Проте виявилося, що, всупереч очікуванням влади, українське населення все таки залишилося на території держави. Тоді, восени 1946 року, в правлячих колах комуністів з’явилася ідея, щоб людей, які уникли попередніх депортацій, переселити до т. зв. Повернуті землі. Офіційною приводом для депортаційної акції, широко використовуваним у пропаганді, мала бути боротьба з українськими партизанами – Українською Повстанською Армією.

Справжньою метою акція «Вісла» була асиміляція, тобто полонізація, українського населення. Проект реалізації депортаційної акції з квітня 1947 р. розпочинався словами: «Вирішити остаточно українську проблему в Польщі». Про асиміляційний характер акції свідчать її принципи та спосіб її проведення: розселення населення на нових місцях в прозпорошенні, розбиття існуючих сусідських і навіть родинних спільнот, елімінування інтелектуальних еліт та заселення їх у таборі в Явожні, заборона повернення в рідні сторони, заборона залишати нове місце проживання без згоди влади, недопущення культурного та релігійного життя у власних традиціях.

Депортаційна акція почалася 28 квітня 1947 р. Це була жорстока пацифікаційна операція. Згідно з інструкцією, вночі військо оточило місцевість, яка підлягало виселенню, а на світанку оголошували зібрання мешканців в одному місці і повідомляли про вислелення. Населення мало не більше п’яти годин, щоб спакувати своє майно, воно не могло забрати все рухоме майно. Колона депортованих осіб у супроводі війська прямувала до місця, де був збірний пункт, котрий мав характер перехідного табору, де на відкритій місцевості збирали кілька тисяч людей. Звідти депортовані потрапляли на залізничний пункт навантаження, а потім – через Освенцим чи Люблин – залізничні транспорти у конвої солдатів вирушали до місць поселення на т. зв. Повернутих землях. Докладалися зусилля для того, щоб населення, переміщене з одного місця, потрапляло в різні місця, часто за сотні кілометрів.

Населення, депортоване на західні та північні території, намагалися повертатися. Проте влада рішуче протидіяла подібним ситуаціям, і особи виселені в рамках акції «Вісла» не мали права повернутися на рідні землі, тих, хто повертався нелегально, повертали або ув’язнювали до Центрального трудового табору в Явожно. Повернення українського населення в більших масштабах розпочалося лише в 50-х роках.

На Південному Підляшші та Холмщині, де переважна більшість українського населення була православною, акція «Вісла» розпочалася з перших днів червня 1947 р. Як зазначалося у звіті Командування Люблинського округу: „Początkowo akcja wysiedleńcza napotykała na wielkie trudności, ludność porzucała swój dobytek i uciekała do lasu”. Останній транспорт був відправлений з Грубешова 10 жовтня 1947 р. Загалом з Південного Підляшшя та Холмщини у рамках акції «Вісла» виселено 35-40 тис. осіб. Акція «Вісла» означала не лише усунення з цієї території переважної більшості українського православного населення, але мала також негайні наслідки для церковного життя на Південному Підляшші та Холмщині, оскільки відразу були ліквідовані майже всі структури Православної Церкви, вціліли лише кілька парафій і монастир у Яблочині.

Григорій Купріянович

Опубліковано Опубліковано в Інститут

Цікавим джерелом знань про традиційні імена є надгробні написи на могилах православного цвинтаря в Клениках. Можна там знайти багато справді рідкісних імен, яких не побачимо на інших підляських цвинтарях.

Якщо говорити про іменні традиції, то парафія Кленики – унікальна. Це одне з небагатьох місць, яке надзвичай цікаве для дослідника колишніх підляських імен.

Кладовище, що займає площу 5 га, знаходиться за 1,5 км від центру села. Належить воно до парафії Вознесіння Господнього в Клениках, деканату Нарва Варшавсько-Більської єпархії. На його території знаходиться Преображенська церква з 1914 року.

До парафії в Клениках належать м.інш. села: Кленики, Козлики, Пилипки, Кожино, Ляхи, Сапово, Яново, Істок. З цих місць походять іменні форми, написані на надгробках.

Як і на інших кладовищах, інскрипції найчастіше написані російським алфавітом, але дуже часто імена подані в говірковому варіанті. Деякі написи написані польською мовою, хоча тут також зустрічаються діалектні форми, наприклад, місцева іменна форма Овдіей, Авдіей – пол. Abdiasz, укр. Овдій – написана у нібито полонізованому варіанті – Owdziej.

У цій статті будуть представлені вибрані, найцікавіші чоловічі імена – найчастіше дуже рідкісні – разом з фотоматеріалом.

1. Клеоник – пол. Kleonik – чоловіче ім’я грецького походження, походить від слова kleos – «слава».

2. Фотій – пол. Focjusz – чоловіче ім’я грецького походження, що походить від слова, що означає «світлий».

3. Фауст – пол.  Faust – чоловіче ім’я латинського походження (faustus, «блаженний, щасливий»), що належить до невеликої групи найдавніших римських імен (власних імен) і означає «щасливо зростаючий». Ім’я відоме з драми Йоганна Вольфганга фон Гете, але найчастіше не пов’язане з іменною традицією підляських сіл.

4. Теофан – пол. Teofan – чоловіче ім’я грецького походження, що означає «богоявлення». У місцевій традиції вживається також у скороченому вигляді – Фан.

5. Пелагій – пол. Pelagiusz – чоловіче ім’я грецького походження. У селах Підляшшя частіше давали жіночий відповідник цього імені – Пелагія – Палажка.

6. Розумник – пол. Rozumnik – місцевою говіркою Розуміей. Можливо, що це дуже рідкісне ім’я є джерелом рідкісного прізвища Розумник – у Польщі воно зустрічається лише в Підляському воєводстві.

7. Полікарп – пол. Polikarp – чоловіче ім’я грецького походження. Воно походить від слова polykarpos, що означає «родючий». Це рідке ім’я, хоча, безперечно, воно функціонує у суспільній свідомості завдяки «Розмові майстра Полікарпа зі Смертю» (De morte prologus, Dialogus inter Mortem et Magistrum Polikarpum) – середньовічному творі, написаному у формі моралістично-дидактичного діалогу, який створений, ймовірно, на початку 15 ст.

8. Пимен, Пимін – пол. Pimen – ім’я грецького походження, у функції якого вжито слово poimen «пастух, пастир».

Це лише кілька прикладів, вибраних з-поміж багатьох цікавих, рідкісних імен, які давали колись дітям у парафії в Клениках.

Через два тижні будуть представлені приклади цікавіших жіночих імен, також на основі матеріалу, зібраного на кладовищі в Клениках.

*******************************************************************************************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Публікація виражає лише погляди автора/ів і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

Опубліковано Опубліковано в Новини

За рішенням управ Товариства «Підляський науковий інститут» та Союзу українців

Підляшшя засновано Підляську науково-літературну нагороду. Метою її створення є промоція української мови та культури Підляшшя шляхом вшанування та нагородження людей, які відіграють важливу роль у функціонуванні, дослідженні та розвитку української культури та мови Підляшшя.

Нагорода буде присуджуватися у чотирьох категоріях:

– «Літературна творчість»,

– «Наукова діяльність»,

– «Науково-популярна діяльність»,

– «Публіцистична творчість».

Премія може присуджуватися фізичним особам, які заслужені для функціонування, дослідження, творення чи розвитку української культури та мови Підляшшя в окремих категоріях.

У категорії «Літературна творчість» нагорода буде присуджуватися особам родом із Підляшшя, які творять літературу українською мовою (літературною мовою або підляською українською говіркою).

У категорії «Наукова діяльність» нагорода буде присуджуватися науковцям, які заслужені для досліджень Підляшшя, зокрема української культури та мови регіону або історії чи сьогодення української громадськості Підляшшя.

У категорії «Науково-популярна діяльність» нагорода буде присуджуватися особам, які здійснюють заходи щодо популяризації знань про Підляшшя, зокрема про українську культуру та мову Підляшшя, або історію чи сьогодення української громадськості Підляшшя.

У категорії «Публіцистична творчість» нагорода буде присуджуватися журналістам та інших творців, які ведуть журналістську чи репортажну діяльність у різних формах: пресі, радіо чи телебаченні, займаючись питаннями, пов’язаними з Підляшшям, зокрема українською культурою та мовою регіону або історією чи сьогоденням української громадськості Підляшшя.

Нагороду присуджуватиме Капітула, у склад якої увійдуть особи, заангажовані у діяльність задля збереження та розвитку української мови і культури Підляшшя, вказані управами суб’єктів, що заснували Нагороду, тобто Товариства «Підляський науковий інститут» та Союзу українців Підляшшя.

Підляську науково-літературну нагороду вперше присудять у 2022 році. Капітула Нагороди працюватиме з липня 2022 року. Оголошення лавреатів та церемонія вручення Нагород на 2022 рік відбудеться восени цього року.

Інформація про Нагороду та процес її присудження буде розміщена на веб-сайті Підляського наукового інституту: www.pninstytut.org

Заснування та присуджування Нагороди є однією із трьох дій публічного завдання «Промоція української мови та культури Підляшшя», що фінансується Національним інститутом свободи – Центром розвитку громадянського суспільства в рамках Урядової програми Фонд громадських ініціатив NOWEFIO на 2021-2030 роки.

Опубліковано Опубліковано в Новини

Нехай благословенні дні Пасхи Христової стануть для всіх часом духовного відродження, повним надії та радості Воскресіння Христового.

Директор та співпрацівники

Підляського наукового інституту

Опубліковано Опубліковано в Новини

На сторінках українського тижневика «Наше Слово» (№ 11/2022) з’явилася стаття д-ра Григорія Купріяновича з Підляського наукового інституту «Немислиме стало законом: дискримінація німецької меншини». У статті представлено питання змін у системі навчання мови національної меншини по відношенні до німецької меншини в Польщі, які відбулися в результаті появи в лютому ц.р. двох наказів міністра освіти і науки. Відповідно до цього з 1 вересня 2022 року діти з німецької меншини матимуть лише одну годину уроків із рідної мови (як додаткової), а а не три години занять як було досі і як далі матимуть діти з інших національних меншин.

Опубліковано Опубліковано в Новини

1 квітня 2022 р. директор Підляського наукового інституту д-р Григорій Купріянович взяв участь у відзначеннях ювілею 90-ліття доктора Олександра Колянчука, які відбулися в Перемишлі, де від кількохдесяти років проживає Ювіляр.

Д-р Олександр Колянчук – холмщак, він народився 2 квітня 1932 р. в селі Вілька Тернівська на Холмщині. Під час акції «Вісла» був депортований з сім’єю на північні землі Польщі. Все життя був активний в українській громадській діяльності та заангажований в життя Православної Церкви. Автор численних наукових і популярно-наукових публікацій про історію визвольних змагань українського народу 1917-1921 рр., польсько-української військової співпраці, української еміграції в Польщі міжвоєнного періоду, історії українського війська, а також історії Холмщини і Південного Підляшшя.

У відзначеннях ювілею доктора Олександра Колянчука взяли участь представники українського середовища в Польщі, зокрема місцева перемиська громада, незважаючи на війну представники наукового середовища з України та, звичайно, сім’я Ювіляра. Від імені українського середовища Підляшшя, а зокрема Підляського наукового інституту, д-ра О. Колянчука привітав директор Підляського наукового інституту д-р Григорій Купріянович, який вручив йому привітальні листи та подарунки серед яких були також і підляські акценти.

Варто відзначити, що Ювіляра привітало з ювілеєм чотирьох православних ієрархів з Польщі: предстоятель Православної Церкви в Польщі митрополоит Варшавський і всієї Польщі Сава, який сам також родом із Холмщини, архиєпископ Люблинський і Холмський Авель, Православний Ординарій Війська Польського архиєпископ Вроцлавський і Щецінський Юрій та архиєпископ Перемиський і Горлицький Паїсій, який нагородив Ювіляра медаллю св. Максима Горлицького. Привітальні листи від православних ієрархів зачитав о. прот. Юрій Мокрауз, парох православної парафії в Перемишля, якої вірним є д-р О. Колянчук, він привітав також Ювіляра від імені перемиської парафії.

rbt
rbt

Опубліковано Опубліковано в Інститут

Донині в підляських місцевостях дуже популярним способом ідентифікації людей є використання родових прізвиськ, утворених від різних основ: імені предка, найчастіше чоловіка, рідше жінки, місцевості походження або вуличної клички батька, дідуся чи іншого члена сім’ї. Ці назви успадковуються нащадками та досі використовуються у щоденних контактах жителів сіл.

Донині найпопулярнішими залишаються родові прізвиська, утворені від імені голови роду. Часто такі клички були створені ще в ХІХ століттю. Буває, що навіть їхні носії не знають, ім’я якого предка сталося основою вживаного сьогодні родового прізвиська.

Основою утворення родового прізвиська є ім’я у говірковій формі, напр. Дорохтей – Дорохтейови. Основою може бути також зменшувальна форма імені, напр. Кірилко – Кірилкови. Дуже популярними на підляських селах були в минулому, передусім, форми закінчені на -ко, отже й основою багатьох родових прізвиськ сталися такі форми імен, напр. Тітко – Тіткови.

В однині вживаються форми закінчені на:

-ув (Ніканорув) або з дифтонгом -уов, -юов (Лазарцюов), рідше на -ін (Яромін) – у випадку чоловіків,

-ова (Банадикова), рідше -іна (Хведосіна)  – у випадку жінок.

Цікаво, що родові прізвища найчастіше вживаються разом із іменем носія (Петро Якубув, Іван Павлікув, Віера Карпова, Манька Юосіпова).

У множині родові клички найчастіше мають закінчення -ови або –іни (Данілови, Кузьмови, Петрикови, Яроміни).

Тут пропонуємо Вам зібрані в рамках проєкту патронімічні прізвиська, тобто утворені від імені предка – чоловіка, які досі є вживані у двох селах парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Чижах – у місцевості Підрічани (у місцевій говірці Пудриечани) та Чижі (у місцевій говірці Чижие).

Банадикови – Банадик – укр. Венедикт – поль. Benedykt

Дементійови – Дементій – укр. Дометій – поль. Domicjusz

Дорохтейови – Дорохтей – укр. Дорофій – поль. Doroteusz

Касперукови – Каспер – укр. Каспер – поль. Kacper

Кірилкови – Кірилко – укр. Кирило – поль. Cyryl

Клєментійови – Клєментій – укр. Климент – поль. Klemens

Лазарцьови – можливе походження від форми Лазарець – укр. Лазар – поль. Łazarz

Міколайчикови – можливе походження від форми Міколайчик – укр. Миколай – поль. Mikołaj

Нагумчикови – Нагумчик – укр. Наум – поль. Nahum

Ніканорови – Ніканор – укр. Никанор – поль. Nikanor

Оксікови – можливе походження від форми Оксік – укр. Авксентій – поль. Auksencjusz

Онікійови – Онікій, Онікі – укр. Йоаникій / Оникій – поль. Joannicjusz

Стисьови – можливе походження від форми Стись – укр. Теостих – поль. Teostych

Стишкови – можливе походження від форми Стишко – укр. Теостих – поль. Teostych

Тіткови – Тітко – укр. Тит – поль. Tytus

Фролови – Фрол – укр. Флор, Фрол – поль. Florus

Хведосіни – Хведуось – укр. Феодосій – поль. Teodozjusz

Юлькови – Юлько – укр. Юліан – поль. Julian

Юхтімкови – Юхтімко – укр. Євфимій – поль. Eutymiusz

Яроміни – Ярома – укр. Ярема (Єремія) – поль. Jeremiasz

На прикладі наведених родових прізвиськ досконало видно, які в них приховані цікаві традиційні імена. Дуже часто це вже призабуті форми.

На фото: молодь зі школи в Чижах

*************************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Публікація виражає лише погляди автора/ів і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

Опубліковано Опубліковано в Новини

Все більш тривожні новини надходять з Берестейщини. 7 квітня 2022 р. проведено в Бересті обшук у Віктора Місіюка, голови єдиної української організації на Берестейщині – Української науково-педагогічної спілки «Берегиня». Це вже чергові дії білоруських служб скеровані проти українців Берестейщини.

Майже місяць тому, 8 березня 2022 р., Віктор Місіюк разом з кількома іншими особами був затриманий під час складання квітів біля пам’ятника Тарасу Шевченкові в Бересті. Згодом його випустили. 16 березня 2022 року відбулося в Бересті засідання суду над Олегом Вяловим, одним із затриманих з квітами під пам’ятником Т. Шевченку в Бересті 8 березня ц.р. Кільканадцять днів пізніше, 28 березня 2022 року, Віктора Місіюка звільнено з праці в Берестейському державному технічному університеті.

Як повідомляє у соцмережі Фейсбук Віктор Місіюк, голова Української науково-педагогічної спілки «Берегиня», 7 квітня ц.р. проведено у цього обшук і вилучено оргтехніку.

Так у Фейсбуці про останні події пише сам Віктор Місіюк: «А сьогодні прийшли з обшуком і забрали оргтехніку. В санкції на обшук було написане що я можу бути причетний до погіршення естетичного вигляду міста шляхом розвішування на них чогось незаконного. Розумію, що все написане мною виглядає як жарт чи вигадка. Але така реальність. Не знаю як планують повертати законність, нормалізовувати ставлення до представників української громади Берестейщини. Поки я таких шляхів не бачу. Бачу тільки свідоме створення патової ситуації, висмоктування з пальця надуманих порушень».

Ситуація нечисленних мешканців Берестейщини, які протягом минулих років мали відвагу організувати українське життя в цьому регіоні, стає все складнішою. Протягом останнього місяця обшуки і арешти торкнулися ще щонайменше двох активних представників української громади регіону.

Опубліковано Опубліковано в Новини

Cьогодні знаменитий Ювілей 90-ліття відзначає доктор Олександр Колянчук, відомий український історик, людина вельми заслужена для українського національного життя в Польщі, вірний син Православної Церкви.

Д-р О. Колянчук уродженець Холмщини, а зараз мешканець Перемишля. Його життя – це прекрасний приклад самопосвяти для рідного народу та кропіткої праці у багатьох сферах національного і церковного життя. Є Він великим науковим авторитетом для всієї української громади в Польщі, а особливо для холмщаків та підляшуків. Саме Він привернув до пам’яті української громадськості багато сторінок історії визвольних змагань українського народу 1917-1921 рр., польсько-української військової співпраці, славних сторінок минулого українського війська, не забував також про свою рідну Холмщину. Монографії та численні статті д-ра О. Колянчука знаходять важливе місце у наукових біліотеках. Стали вони часто інспірацією і поштовхом для досліджень наступних поколінь вчених, для яких залишаєтесь ментором і авторитетом.

З нагоди цього знаменитого Ювілею 90-ліття прийміть, Пане Докторе, слова привітання від імені наймолодшої української наукової установи в Республіці Польща – Підляського наукового інституту. Як син Холмщини, Ви завжди з особливим сентиментом ставилися до сусіднього Підляшшя та до нас, підляшуків. Знаходили ми у Вас зрозуміння, підтримку, заохочення до праці в національному, церковному і науковому житті.

Многая літа!