На запрошення Підляського наукового інституту перебуває на Північному Підляшші Марина Ткачук, працівниця Національної академії наук України, в якому займається дослідженням українських діалектів за кордоном.
4 травня 2023 року українська дослідниця почала на Підляшші польову роботу із запису українських говірок. Для цього вона відвідує різні села, в яких проводить розмови з представниками старішого покоління, які користуються українськими говірками. Запис матеріалу буде продовжуватися до 15 травня 2023 року.
Марина Ткачук – кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу діалектології; член Міжнародної комісії Загальнослов’янського лінгвістичного атласу при Міжнародному комітеті славістів; член Наукової ради «Українська мова» при Інституті української мови НАН України. Більше про неї – за посиланням:
Експедиція стала можливою завдяки підтримці IWM – Institut für die Wissenschaften vom Menschen у рамках гранту Non-Residential Fellowship. Підляський науковий інститут допоміг в організації і проведенні діалектологічної експедиції.
Перший Підляський літературний конкурс “Пішемо по-свойому” та видання антології української літератури Підляшшя у рамках проєкту “Промоція української мови і культури Підляшшя”, що його проводить Підляський науковий інститут у партнерстві з Союзом українців Підляшшя, стали нагодою нагадати на Інтернет-сайті «Над Бугом і Нарвою» цікавіші статті про українську літературу регіону, в основному поезію. Досі з’явилося там чимало різних статей, які упродовж багатьох років були роздруковані в паперовому виданні часопису. Можна їх читати на сайті НБіН в закладці «Література»
Український часопис Підляшшя «Над Бугом і Нарвою» популяризує, серед іншого, творчість народних поетів з регіону. На Інтернет-сайті двомісячника можна читати саму поезію, але також журналістські і літературознавчі статті про таких авторів, як хоча б народний поет Володимир Сосна з села Пашківщина.
Вірш-поему поета «Успомини про діеда», записаного зі збереженням місцевих говіркових рис, знайдемо за посиланням:
Всіх, які зацікавлені українською літературою Підляшшя, зацікавить, без сумніву, літературознавча стаття професор Тереси Занєвської з Білостока «Dom i Mała Ojczyzna – refleksje nad poezją ukraińską Podlasia»:
Статтю про духовний світ поетеси Євгенії Жабінської авторства Тадея Карабовича, українського поета, перекладача, літературознавця, головного редактора щорічника «Український літературний провулок», можна читати за посиланням:
Одним із елементів завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП, є аналіз метрик колишньої парафії в Чижах з 18 століття. Уже в минулому році на нашому інтернет-сайті було надруковано декілька статей, які є результатом досліджень цього надзвичайно цінного джерела знань про колишню іменну традицію одної з парафій на Підляшші. Можна їх знайти в закладці «Дослідження» – «Іменні традиції підляського села XVI-XXІ cтоліть»:
Метрики колишньої уніатської парафії з 18 ст. в Чижах є цінним дослідницьким матеріалом, однак їхній детальний аналіз вимагає багатьох років ретельної та клопіткої праці. Можуть вони стати, між іншими, основою для підготовки статистики імен, популярних на той час серед населення, що користувалося говірками української мови.
У минулому році на інтернет-сайті Підляського наукового інституту з’явилися статті, присвячені іменам, які давали дітям в парафії в Чижах у 1760 році.
Статтю, присвячену чоловічим іменам, можна читати за посиланням:
Тим разом буде представлено імена, які найчастіше давали дітям в парафії Чижі в 1780 році, тобто 20 років пізніше.
Варто нагадати, що в 18 столітті до уніатської парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Чижах належало більше сіл ніж сьогодні. Це були: Чижі, Збуч (спочатку, мабуть, Буч, про що свідчить запис у метриках «z Bucza»), Ленево, Койли, Осівка, Ляди, Раковичі, Лущі, Підрічани, а також Курашево (сьогодні окрема парафія) та Крива (з кінця 18 століття належить до парафії в Щитах).
У тодішній парафії були хрещені не тільки діти місцевих уніатів, але й католицькі, передусім із сіл Ляди і Ленево, а також діти солдатів, які в той час побували у Чижах. Крім того в парафії були хрещені діти з місцевостей, що належали до інших парафій, наприклад з Локниці.
Записи з 1780 року, так як раніше аналізовані з 1760 року – досить добре збережені. Вони показують, що цього року в парафії було охрещено 91 дитину, у тому числі ні одної пари близнюків. 46 дітей були хлопчиками та 43 дівчатами. При двох записах не подано імен дітей.
Варто згадати, що записи були зроблені польською мовою, але багато форм імен, прізвищ і прізвиськ подано в говірковій формі або є вони специфічними мовними гібридами – формами, що поєднують варіант польською мовою з церковним варіантом або формами польською мовою та українською говіркою. Можна помітити фонетичну неоднорідність, яка може бути викликана недосконалістю правопису тих часів, а також труднощами місцевого пароха, який намагався віддати церковні чи говіркові форми польським алфавітом.
Імена дітей найчастіше писалися у формі знахідного відмінка. Маємо, наприклад, записи: «Ochrzciłem y Bierzmowałem Syna Jana», «Ochrzciłem y Bierzmowałem Syna Hryhora».
Які імена давали хлопцям у 1780 році?
У списку спершу подана іменна форма українською мовою, потім – польською, на кінець – кількість хрещених дітей. У дужках записані форми, що з’явилися в метриках (найчастіше в знахідному відмінку) – щоб показати, в який спосіб наприкінці 18 століття були записані імена.
Андрій – Andrzej – 1 (Andreia)
Антоній – Antoni – 1 (Antonia)
Бенедикт – Benedykt – 1 (Benedyka)
Василій – Bazyli – 1 (Wasila)
Гарасим – Gerasym – 1 (Herasyma)
Григорій – Grzegorz – 3 (Hryhora)
Данило – Daniel – 1 (Daniiła)
Дмитро – Dymitr – 2 (Dimitrya, Dymitrya)
Йосафат – Jozafat – 2 (Jozafata, Jozefata)
Іван – Jan – 6 (Jana)
Ігнат, Гнат, Ігнатій – Ignacy – 1 (Jgnacym)
Кирило – Cyryl – 1 (Kiryła)
Кіндрат – Kodrat – 1 (Kondrata)
Костянтин – Konstantyn – 1 (Konstantyna)
Лука – Łukasza – 1 (Łukasza)
Максим – Maksym – 2 (Maxima)
Марко – Marek – 1 (Marka)
Микита – Nikita – 1 (Nykitę)
Михайло – Michał – 2 (Michaiła, Michała)
Никифор, Ничипір – Nicefor – 1 (Nikifora)
Олексій – Aleksy – 1 (Alexieja)
Онуфрій – Onufry – 1 (Onofrya)
Павло – Paweł – 1 (Pawła)
Симеон – Symeon – 3 (Symeona)
Степан – Stefan – 3 (Stefana)
Тадей – Tadeusz – 1 (Ftedea)
Тарас – Tarasjusz – 1 (Tarasia)
Филимон – Filemon – 1 (Filimona)
Фома – Tomasz – 1 (Tomasza)
Яким – Joachim – 1 (Jakima)
Яків – Jakub – 1 (Jakowa)
Як видно, хлопцям давали досить різноманітні імена. Найчастіше в 1780 р. священик обирав ім’я Іван (6 разів). На другому місці є імена Григорій, Степан і Симеон (3 рази). Були й популярними імена Дмитро, Йосафат, Максим і Михайло (2 рази). Інші імена давали лише один раз.
20 років раніше, тобто в 1760 році, найпопулярнішими були імена: Григорій (5 разів), Іван (4 рази), Варфоломій, Лев, Симеон і Федір, а також ім’я Антоній (3 рази, у тому числі раз з іменем Іван – Antoni Jan).
Популярність імен обумовлювалася тим, день якого святого відзначали в день хрещення дитини. Тож вибір імені для хлопчика визначила традиція, а не мода. Видно, однак, що ім’я Йосафат, яке раніше давали не дуже часто, у той час почало набувати певної популярності.
Що стосується способу запису, деякі імена в метриках з 1780 року написані у польському варіанті (Jana, Stefana), деякі – у варіанті наближеному до говіркового (Filimona, Hryhora, Kiryła, Maxima, Wasila), а інші є гібридами, що поєднують варіант у польській мові з варіантом церковним або форму польською мовою та українською говіркою (Herasyma, Nykitę).
За три тижні на нашому сайті – обговорення жіночих імен, наданих у 1780 році. Запрошуємо читати!
********************
Матеріали зібрала і опрацювала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.
30 квітня 2023 року в «Українському перегляді» виступив Юрій Гаврилюк, заступник директора Підляського наукового інституту.
У своєму виступі він розповів про історію переписів населення та про те, яку національність декларували жителі Підляшшя протягом багатьох років. Юрій Гаврилюк також розповів про те, коли з’явилися перші точні інформації про населення, яке проживало на історичному Підляшші, визначені на основі мовної приналежності.
28 квітня 2023 року відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Сакральне і туризм», співорганізатором якої був Підляський науковий інститут. У конференції взяли участь доповідачі з України та Польщі. Bиступив також Юрій Гаврилюк – заступник директора Підляського наукового інституту, який розповів про найцінніші українські сакральні пам’ятки на туристичному шляху Польщі.
Організаторами цієї конференції були:
Київський національний університет імені Тараса Шевченка (катедра країнознавства та туризму), Варшавський університет (катедра українознавства), Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (катедра географії та менеджменту туризму), Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна (катедра туристичного бізнесу та країнознавства), Волинський національний університет імені Лесі Українки (катедра туризму та готельного господарства), Луцький національний технічний університет (катедра туризму та готельно-ресторанної справи), Ужгородський національний університет (катедра туризму), Київський національний лінгвістичний університет (катедра психології і туризму), Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського (катедра географії) та Інститут досліджень діаспори.
Членом Ради конференції був директор Підляського наукового інституту – д-р Григорій Купріянович, а членом Оргкомітету конференції заступник директора Підляського наукового інституту – Гаврилюк Юрій.
