75-і роковини початку акції «Вісла»

28 квітня виповнюється 75 років від початку акції «Вісла» – події, яка суттєво вплинула також на долю українських православних мешканців Південного Підляшшя та Холмщини. Акція «Вісла» увінчала процес зміни етнічного та релігійного обличчя цих земель. Українське православне населення, яке тут переважало кілька століть раніше, стало статистично нечисленною спільнотою. На Південне Підляшшя та Холмщину акція «Вісла» дійшла в літні місяці 1947 року і тривала до жовтня.

Акція «Вісла» була масовою депортацією українців – громадян Польщі, здійсненою польською комуністичною владою навесні та влітку 1947 р. Українське населення було депортовано з центрально- та південно-східних регіонів польської держави в її післявоєнних кордонах, тобто з Ряшівського, Люблинського та частково Краківського воєвідств. Це були історичні регіони, традиційно заселені українським населенням: Лемківщина, Бойковщина, Перемищина, Холмщина та Південне Підляшшя. Депортованих поселяли в т. зв. Повернутих землях (поль. Zieme Odzyskane), тобто на північно-східних та західних територіях держави, включених до складу Польщі після Другої світової війни. Загалом виселення охопили понад 140 тис. людей.

Акція «Вісла» стала результатом національної політики, яку проводили комуністи, які захопили владу в післявоєнній Польщі. Комуністична влада вирішила, що найбільш доцільним, з їхньої точки зору, способом вирішення «української проблеми» в Польщі буде переселення українців до Радянського Союзу. Ці принципи були реалізовані в 1944-1946 роках, коли українське населення було переселено зі східних районів післявоєнної Польщі до СРСР. Тоді було переселено близько 480 тис. осіб. Люди. Проте виявилося, що, всупереч очікуванням влади, українське населення все таки залишилося на території держави. Тоді, восени 1946 року, в правлячих колах комуністів з’явилася ідея, щоб людей, які уникли попередніх депортацій, переселити до т. зв. Повернуті землі. Офіційною приводом для депортаційної акції, широко використовуваним у пропаганді, мала бути боротьба з українськими партизанами – Українською Повстанською Армією.

Справжньою метою акція «Вісла» була асиміляція, тобто полонізація, українського населення. Проект реалізації депортаційної акції з квітня 1947 р. розпочинався словами: «Вирішити остаточно українську проблему в Польщі». Про асиміляційний характер акції свідчать її принципи та спосіб її проведення: розселення населення на нових місцях в прозпорошенні, розбиття існуючих сусідських і навіть родинних спільнот, елімінування інтелектуальних еліт та заселення їх у таборі в Явожні, заборона повернення в рідні сторони, заборона залишати нове місце проживання без згоди влади, недопущення культурного та релігійного життя у власних традиціях.

Депортаційна акція почалася 28 квітня 1947 р. Це була жорстока пацифікаційна операція. Згідно з інструкцією, вночі військо оточило місцевість, яка підлягало виселенню, а на світанку оголошували зібрання мешканців в одному місці і повідомляли про вислелення. Населення мало не більше п’яти годин, щоб спакувати своє майно, воно не могло забрати все рухоме майно. Колона депортованих осіб у супроводі війська прямувала до місця, де був збірний пункт, котрий мав характер перехідного табору, де на відкритій місцевості збирали кілька тисяч людей. Звідти депортовані потрапляли на залізничний пункт навантаження, а потім – через Освенцим чи Люблин – залізничні транспорти у конвої солдатів вирушали до місць поселення на т. зв. Повернутих землях. Докладалися зусилля для того, щоб населення, переміщене з одного місця, потрапляло в різні місця, часто за сотні кілометрів.

Населення, депортоване на західні та північні території, намагалися повертатися. Проте влада рішуче протидіяла подібним ситуаціям, і особи виселені в рамках акції «Вісла» не мали права повернутися на рідні землі, тих, хто повертався нелегально, повертали або ув’язнювали до Центрального трудового табору в Явожно. Повернення українського населення в більших масштабах розпочалося лише в 50-х роках.

На Південному Підляшші та Холмщині, де переважна більшість українського населення була православною, акція «Вісла» розпочалася з перших днів червня 1947 р. Як зазначалося у звіті Командування Люблинського округу: „Początkowo akcja wysiedleńcza napotykała na wielkie trudności, ludność porzucała swój dobytek i uciekała do lasu”. Останній транспорт був відправлений з Грубешова 10 жовтня 1947 р. Загалом з Південного Підляшшя та Холмщини у рамках акції «Вісла» виселено 35-40 тис. осіб. Акція «Вісла» означала не лише усунення з цієї території переважної більшості українського православного населення, але мала також негайні наслідки для церковного життя на Південному Підляшші та Холмщині, оскільки відразу були ліквідовані майже всі структури Православної Церкви, вціліли лише кілька парафій і монастир у Яблочині.

Григорій Купріянович