SONY DSC

В останню суботу липня Православна Церква відзначає пам’ять свв. Підляських мучеників. Це православні мешканці Північного Підляшшя, які віддали своє життя на зламі січня та лютого 1946 р., коли стали жертвами польського збройного підрозділу Національного Військового Об’єднання, яким командував капітан Ромуальд Райс пс. «Бури».

Святі Підляські мученики зберігали те, що протягом століть передавали їм їхні предки: берегли православну віру, жили у своїх рідних руських традиціях та культурі, розмовляли мовою, яка була підляським діалектом української мови. У першій половині ХХ ст. серед місцевого населення розпочались процеси формування сучасних національних ідентичностей. Деякі почали тоді вживати офіційно введені етноніми «білорус», «білорусин», інші шукали своєї ідетичності. Вірність православній вірі та рідній традиції стали причиною їхньої мученицької смерті.

До святих Підляських мучеників зараховується чотири групи мучеників:

– 16 мучеників села Залішани, які згинули 29 січня 1946 року;

– двох мучеників села Вілька Вигоновська, які згинули цього ж дня, 29 січня 1946 року;

– 30 православних возаків, які згинули 31 січня 1946 року біля села Пухали-Старі;

– 7 мучеників села Шпаки та 24 мучеників села Зані, які згинули 2 лютого 1946 року.

Мученики Залішан, Зань, Шпаків, Вільки Вигоновської та Пухал Старих загинули від рук людей, які неправильно розуміли любов до Батьківщини і були готові вбивати людей тому, що ті були іншої віри, жили за іншою традицією, говорили іншою мовою, мали іншу ідентичність.

Канонізація Підляських мучеників Автокефальною Православною Церквою в Польщі відбулася протягом 2019 та 2020 рр. 29 жовтня 2019 року Собор Єпископів Православної Церкви в Польщі вирішив вписати до Собору свв. Мучеників Холмських і Підляських (був він встановлений у 2003 р., коли відбулося прославлення перших з-посеред Холмсько-Підляських мучеників) імена «возаків», які загинули 31 січня 1946 року в Пухалих Старах. Через кілька місяців, 17 березня 2020 р., було прийнято чергове рішення Собору Єпископів про включення до лику святих Підляських мучеників людей, які загинули 2 лютого 1946 р. в Занях та Шпаках. Урочистість прославлення свв. Підялських мучеників відбулася 25 липня 2020 року в Залішанах. Оголошення канонізаційного акту 25 липня 2020 року означало приєднання до лику святих Підляських мучеників чергової групи святих – мучеників села Залішани та мучеників села Вілька Вигоновська.

Прославлення свв. Підялських мучеників – це одна з найвизначніших подій у майже 100-річній історії автокефалії Православної Церкви в Польщі. Це була четверта урочистість прославлення святих в історії Церкви: після канонізації св. сщмч. Максима Горлицького (1994), свв. Мучеників Холмських і Підляських (2003) та св. мч. Миколая (Боровика) (2008).

День пам’яті свв. Підляських мучеників встановлено на останню суботу липня, коли відзначається свято Залішанської ікони Божої Матері. Пам’ять мучеників сіл Шпаки та Зані відзначається в Бранську також 2 лютого та в неділю після свята свв. Мучеників Підляських. Пам’ять возаків, тобто свв. мучеників, що загинули в Пухалих Старах традиційно відзначається 31 січня кожного року в Покровській церкві в Більську на Підляшші. Пам’ять свв. Підляських мучеників відзначається також у першу неділю червня, коли випадає день пам’яті Собору свв. Мучеників Холмських і Підляських. Цього дня особливі урочистості відбуваються в єдиній церкві в честь свв. Мучеників Холмських і Підляських, що знаходиться в селі Збуч, з навколишніх сіл було багатьох серед возаків, які загинули в Пухалах-Старих.

Григорій Купріянович

У липні цього року Підляський архів, що діє в рамках Підляського наукового інституту, збагатився цінними набутками. До фондів Підляського архіву передано нещодавно кілька документів XVII-XVIII cт. Стосуються вони майнових питань у місті Кліщелі. Документи написані латинською мовою, тобто тодішньою офіційною канелярською мовою Королівства Польського, до якого входило Підляшшя з 1569 року.

Документи у досить поганому стані, частина збереглася лише частково. Вимагатимуть вони реставрації.

Підляський архів діє в структурі Підляського наукового інституту з 2020 р. Його існування фінансується завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

Воскресіння Христове наповнює наше життя вірою та надією, адже «Cмерти святкуємо умертвлення, пекла зруйнування, іншого життя вічного початок».

Нехай ті благословенні дні Пасхи Христової, коли «все наповнилося світлом: небо і земля і глибини підземні», стануть для Вас часом прекрасного духовного досвіду та великої пасхальної радості.

Директор та співпрацівники Підляського наукового інституту

Незабаром ми всі відповімо на запитання про свою національність, якою мовою ми говоримо, якого ми віросповідання. 1 квітня 2021 року розпочнеться Національний загальний перепис населення та житла 2021 року (NSP 2021). Звичайно, питання про національність, мову та віросповідання будуть одними із багатьох, які будуть поставлені під час перепису, але для нас – людей, що належать до меншин – вони матимуть особливе значення. Перед початком цієї важливої ​​події в житті держави варто звернути увагу на важливі з точки зору меншин проблеми.

Повний текст статті директора Підляського наукового інституту д-ра Григорій Купріяновича польською мовою, яка була поміщена на сторінках Українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою» (2021, № 2, стор. 14-19), доступний за посиланням:

Щойно вийшла перша монографія українського дослідника з Підляшша, доктора Андрія Єкатеринчука, під назвою «Tożsamości zbiorowe Ukraińców w okresie niepodległości» («Колективні ідентичності українців у період незалежності») (Люблин 2020).

Д-р Андрій Єкатеринчук походить із села Кнориди поблизу Більська. Він є науковим працівником Кафедри досліджень культури та комунікації Інституту соціології Університету Марії Кюрі-Склодовської в Люблині. Дослідник також пов’язаний з Підляським науковим iнститутом, він є скарбником Товариства «Підляський науковий інститут».

Підляський дослідник провів аналіз процесу формування колективних ідентичностей громадян української держави з часу проголошення незалежності в 1991 році. В окремих розділах він вказує на історичні умови формування ідентичності в Україні, еволюцію соціальної структури сучасної України, культурні умови, що впливають на процеси формування ідентичности, а на кінець він проводить аналіз сучасних орієнтацій ідентичностей в Україні.

Білостоцький дослідник проф. Андрій Садовський так оцінює монографію доктора А. Єкатеринчука у своїй рецензії:

«На мою думку, саме вивчення теми заслуговує на дуже позитивну оцінку, оскільки автор представляє знання в дуже різноманітній і суперечливій сфері не лише політичній, але і науковій».

«Робота в основному відображає уявлення про складність і, водночас, про особливу драматургію ідентичності жителів, які намагаються знайти своє місце в нових умовах суверенної України політичних, ідеологічних та стосовно ідентичності».

Своєю чергою, видатний польський антрополог культури та культуролог проф. Войцех Юзеф Буршта, який помер п’ять днів тому, так характеризував дослідження:

«Я не сумніваюся, що дисертація (…) є вагомим науковим досягненням, як не лише надійне та достовірне, але й надзвичайно надихаюче опрацювання. Воно показує, як мало ми насправді знаємо як про складну історію України, так і про все, що відбувається в цій країні та суспільстві з 1991 року. Скажу ще суворіше – робота застерігає перед існуючим у державній політиці та частині наукового середовища – патерналістським ставленням до українського суспільства. Воно є результатом – як доводить робота – незнання та ігнорації».

Детальніше про монографію на сторінці Видавництва УМКС:

https://wydawnictwo.umcs.eu/produkt/5312/tozsamosci-zbiorowe-ukraincow-w-okresie-niepodleglosci

 Там є також інформація про те, як замовити монографію.                                                                                  

6-7 лютого 2021 року в Бересті і Скоках проходитиме Четверта міжнародна науково-практична конференція «Берестейський мир: пам’ятки матеріальної і духовної культури». У конференції візьмуть також участь дослідники родом з Підляшшя, які долучаться до засідань у віртуальноій формі.

Доповідь «Підляське містечко і його мешканці у тіні Берестейського миру: Мілейчиці та околиці у 1914-1921 роках» виголосить д-р габ. Роман Висоцький, професор Університету Марії Кюрі-Склодовської в Люблині, а водночас голова Наукової ради Підляського наукового інституту.

Про «Організоване українське культурне життя на Холмщині та Південному Підляшші в першій половині 30-х років ХХ століття» говоритиме д-р Григорій Купріянович, директор Підляського наукового інституту.

Ініціатором конференцуії є обласне громадське об’єднання Український науково-педагогічний союз «Берегиня».

Конференція розпочнеться в суботу 6 лютого 2021 року о 11 год. Засідання конференції будуть транслюватися в мережі Фейсбук в групі «ПроСВІТ», а також на сайті www.prosvit.org

Інформація про конференцію та програма.

На сторінках найпопулярнішого православного періодичного видання в Польщі – щомісячника «Przegląd Prawosławny» у додатку «Sami o sobie» була опублікована стаття про IV Підляську українську наукову конференцію підзаголовком «У форматі онлайн».

Фрагмент статті доступний на веб-сайті щомісячника «Przegląd Prawosławny», а вся стаття – у друкованому вигляді або в електронному виданні щомісячника.

https://przegladprawoslawny.pl/2021/01/02/w-formacie-on-line/?fbclid=IwAR0-6aFHS5FQ83g-R9aZwFwC06V_7Iw7RRs7LzAACXx1fcIaYz7u4iweJiE

У 2021 році Товариство «Підляський науковий інститут» завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП реалізує завдання:

– «Підляська українська наукова конференція»,

– «Документація та архівація традиційного фольклору ґміни Чижі»,

– «Український Підляський архів»,

– «Інтернет-сайт Підляського наукового інституту».

У першому новорічному номері українського тижневика «Наше Слово» (№ 1/2021) з’явилася стаття Людмили Лабович з Підляського наукового інституту «Про підляського дідуха-коляду». Авторка пише у ній про давню підляську традицію ставити на Святвечір сніп жита, який на Підляшші звали «коляда» або «колєда», а в загальноукраїнській традиції «дідухом».

Фрагменти статті

«Ще донедавна важко було уявити святкування Коляди, тобто підляського Святвечора, без снопика жита, котрого звали як і передріздвяну вечерю – колядою. Сьогодні це святковий гість лише у деяких сім’ях у підляських селах.

У загальноукраїнській традиції звуть його найчастіше дідухом, на Північному Підляшші – це коляда, колєда або діедко. Сніп жита як різдвяна прикраса символізує, перш за все, урожай, добробут і багатство».

«Готувати жито для коляди було непростим завданням.

<Коб не била тая солуомка переломана, як серпом жалі, – розповідає почуте в дитинстві Ніна Григорук. – І простих солумок серпом зожнут, кладут оддіельно на купочку, і діед муой казав, што ще тато перегляне, чи у туой колядіе не буде переломаного, бо як буде поломане, то в сім’їе буде «пєрелом судьби». Воно било такоє, як казав діед, што не обняті рукамі. Ґрубенькє било і міело наветь метер висоти>».

Вся стаття доступна на сайті тижневика «Наше Слово»:

https://www.nasze-slowo.pl/pro-pidlyaskogo-diduha-kolyadu/?fbclid=IwAR27u7G1PpQZ81fhirqa8kQ9stdQ1mKMDQ0rrvlsiPKxcKVbVAD2BJuZIWM

Нехай вістка про новонародженого Спасителя наповнить Ваше серце вірою, надією та любов’ю, адже «Христос рождається,  щоб оновити упалий колись образ».

Бажаємо, щоб Новий 2021-й рік приніс Вам здоров’я, мир та духовну нсолоду…