Категорія: Інститут

Найпопулярнішим способом ідентифікації людей в обстежуваних місцевостях чотирьох парафій православних на Підляшші: Чижі, Кленики, Курашево і Нове Бурезово, є використання родових прізвиськ, утворених від різних основ: імені предка, найчастіше чоловіка, рідше жінки, місцевості походження або вуличної клички батька, дідуся чи іншого члена сім’ї. Ці назви успадковуються нащадками та досі використовуються у щоденних контактах жителів сіл.

Донині найпопулярнішими залишаються родові прізвиська, утворені від імені голови роду. Часто такі клички були створені ще в ХІХ століттю.

Досліджуючи іменні традиції сіл у згаданих парафіях, зафіксовано цікаві родові назви, похідні від назв місцевостей. Мотивом їх появи часто є територіальна характеристика особи. Того роду кличок в обстежуваних селах доволі багато, – сільська громада давала їх найчастіше особам, які родом з інших, як сусідніх, так і віддалених сіл: Грабняцькі (родом з присілка села Збуч – Грабняк), Ориешкувка (з Ориешкова), Каменчоха або Каменчанка (з Каменя), Морак (з Мора), Буркови, Боркови (з села Борок/Бyрок), Істокув (з Істоку).

Початкові прізвиська, в тому числі й ті, що характеризували жінок, часто переносилися на жінку або чоловіка, навіть якщо вони не мали нічого спільного з місцем походження. Тому, якщо чоловіка з села Дубіни звали Дубінець, то його дружина була Дубінчоха, Постолуовець – Постолуовчиха, Морак – Моракова або Морачка. Якщо жінку звали Ориешкувка, то її чоловіка – Васіль Ориешкувчин. Як бачимо, тут не застосовувалося правило, що родова назва чоловіка завжди була першорядною. Просто сільська громада часто обирала такі прізвиська, які найбільше характеризували дану особу та її родичів, та прізвиська, утворені від назви місцевості, були досить характерними і легко ідентифікували дану людину та її родину.

З часом прізвиська, що походять від місця походження, стали сімейними, родовими і передавалися дітям, а потім онукам, напр. Ґурначови (предок був родом з села Ґуорне, яке зараз є частиною міста Гайнівка).

Прізвиська та родинні прізвиська, що походять від місця походження, вказують на народні варіанти підляських місцевостей, напр. М’якішуовець – прізвисько від народної форми села М’якіши (офіційно Miękisze). Тому ці форми можуть зацікавити не лише дослідників, які займаються тематикою іменної традиції Підляшшя, а й топоніміки регіону. Іноді такі форми вказують на назви місцевостей, які вже офіційно не вживаються, наприклад прізвисько Міеські (приступив з Міеського Ліеса, зараз офіційно Pasieczniki Duże).

У досліджуваних селах також можна було зафіксувати прізвиська, які вказують на етнічне походження особи: Українцьови (бо нащадки приїхали з України), або місце, в якому хтось перебував: Хомскі (бо під час «біженства» потрапив на Схід – це могла бути місцевість Хомськ).

Ось приклади, записані під час виїзду в рамках цьогорічного проекту «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть». На початку подається форма множини родового прізвиська, іноді в дужках приклад особи, що носить дане прізвисько. Далі вказується кличку, від якої воно походить (іноді разом із різними варіантами, вживаними сільською громадою). Далі подано діалектну форму назви місцевості та офіційний польський варіант. Наголос позначено жирним шрифтом.

Болотянчини (напр. Ондрией Болотянчин) – Болотянка, Болуотніця – Заболотє – пол. Zabłocie

Дубінцьови – Дубінець – Дубіни – пол. Dubiny

Ґурначови – Ґурнач – Ґуорне – пол. Górne

Істокови (напр. Шура Істокова, Альоша Істокув) – Істокув – Істуок – пол. Istok

Каменчошини – Каменчоха, Каменчанка, Каменчучка – Камень – пол. Kamień

Крив’янчини – Крив’янка – Кривая – пол. Krzywa

Куойлікови – Куойлік – Куойли – пол. Kojły

Ладовцьови – Ладовець – Ляди – пол. Lady  

Моракови – Морак – Море – пол. Morze

Ориешкувчини (Васіль Ориешкувчин) – Ориешкувка – Ориешково – пол. Orzeszkowo

Постолуовцьови (Насця Постолуовцьова) – Постолуовець – Постолово – пол. Postołowo

Прогальчини (Коля Прогальчин) – Прогаль – Прогаліе – пол. Progale

Збучлянічини – Збучлянічин – Збуч – пол. Zbucz

Ці форми надзвичайно цікаві, тому, безсумнівно, вимагають більш ґрунтовного наукового дослідження, в тому числі з мовознавчої точки зору – як такі форми створювалися.

***************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

22 січня – це українське національне свято – День Соборности України. День 22 січня – це один із ключових днів у новітній історії України, адже цього дня відбулися дві фундаментальні події. 22 січня 1918 року вперше в ХХ столітті було проголошено самостійність України, а 22 січня 1919 року відбулося об’єднання двох українських держав.

Проголошення самостійности України відбулося в драматичних обставинах наступу Червоної армії, яка наближалася до Києва. 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада, тобто український парламент, видала IV Універсал, яким проголосила повний суверенітет української держави – Української Народної Республіки. У ньому, між іншим, зазначалося: «Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною Вільною Суверенною Державою Українського Народу. Зо всіма сусідніми державами як то: Росія, Польша, Австрія, Руминія, Туреччина та инші, ми хочемо жити в згоді і приязні, але ні одна з них не може втручатися в життя Самостійної Української Республіки, – власть у ній буде належати тільки Народові України.» Це був початок незалежного існування української держави в новітній історії. 22 січня 1918 року – одна з ключових дат в історії України.

Рівно через рік, 22 січня 1919 року, відбулося об’єднання двох українських держав – створеної над Дніпром зі столицею в Києві Української Народної Республіки та проголошеної у Львові Західно-Української Народної Республіки, що охоплювала територію Галичини, Буковини та Закарпаття. В універсалі Директорії Української Народної Республіки зазначалося: «Однині воєдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України –  Західно-Українська  Народня  Республіка (Галичина,   Буковина;  Угорська  Русь)  і  Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народня Республіка. Од нині народ Український,  визволений могутнім поривом своїх власних  сил,  має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну, самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду.»

На початку 20-х років ХХ ст. побудова самостійної держави і боротьба за волю України закінчилися невдачею. Проте вони були важливим етапом на шляху України до незалежності, а день 22 січня став національним святом українців. В історичну пам’ять українців він увійшов як символ прагнення до самостійної та соборної держави.

Григорій Купріянович

Крива (у місцевій українській говірці – Кривая) – село, яке нині знаходиться в Підляському воєводстві, Більського повіту, ґміни Більськ-Підляський. У минулому це було королівське село в Більському старостві Більської землі Підляського воєводства.

Нині його православні жителі належать до парафії Усікновення голови св. Івана Хрестителя в Щитах-Дзенцьолово, але до 1795 р. село належало до парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Чижах. Тому багато відомостей про мешканців цього села можна знайти в найдавніших парафіяльних книгах уніатської церкви в Чижах.

Метрики хрещення, вінчання та метрики померлих, які донині зберігаються в Чижівській парафії, є багатим джерелом знань про іменну традицію сіл, що входили до парафії в минулому. У рамках минулорічного проекту «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», який реалізовував Підляський науковий інститут завдяки дотації Міністра внутрішніх справ та адміністрації Республіки Польща, деякі з них уже проаналізовано з точки зору іменних традицій сіл колишньої Чижівської парафії. Якщо ви зацікавлені, ми відсилаємо вас до статей, які з’явилися минулого року на веб-сайті Інституту. З ними можна ознайомитися у закладці «З досліджень Інституту».

Надзвичайно цінну інформацію про те, які імена, прізвища, родові прізвиська та жіночі імена, утворені від імен, прізвищ чи прізвиськ чоловіка, функціонували в Кривій, дають метрики колишньої парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Чижах з XVIII століття. У цій статті подано найцікавіші прізвища мешканців Кривої, які зустрічаються в записах першої половини XVIII ст.

Метрики колишньої парафії в Чижах велися польською мовою, тому в них найчастіше зустрічається польський варіант назви села – Krzywa. Іноді, однак, місцевий парох записував його в діалектному варіанті – z Krywoy, z Krywoi, z Krywey.

Про походження парафіян із того села можуть свідчити такі прізвиська, як, наприклад, Anastazya Krywjuczka.

Імена, прізвища та родові прізвиська в записах з XVIII ст. передаються польською мовою, але багато форм написаних у діалектній формі або є специфічними гібридами – форми, що поєднують варіант у польській мові з варіантом церковним, або форми в польській моваі та українській говірці. Це стосується також іменних форм із села Крива.

Нижче будуть представлені найцікавіші прізвища, що стосуються мешканців Кривої, вибрані з метрик хрещення та метрик вінчання першої половини XVIII ст., а точніше з книг, починаючи з 1719 р. і закінчуючи 1734 р. Як уже багато разів було звернуто увагу, важко визначити ймовірну етимологію цих форм. Найпростіше вказати походження патронімічних прізвищ, тобто утворених від імені батька. Також легко вказати етимологію форми, утвореної від назви професії. Набагато складніше у випадку з прізвищами, які виникли від прізвиська. Сьогодні важко з’ясувати, звідки пішло прізвисько чи з яких причин сільська громада прозвала того чи іншого жителя села саме так, а не інакше. Такі прізвиська неясної етимології часто передавалися нащадкам, перетворюючись на родове прізвисько, а потім і на прізвище. Це видно на прикладі прізвищ села Крива з XVIII ст.

У найдавніших записах особливо привертають увагу три родинні прізвиська/прізвища, які ймовірно походять з Кривої. Це форми: Beziuk/Bezjuk, Moroz/Morozuk i Szaduyka/Szaduyko/Szaduy. У фрагментарних записах 1719-1729 рр. ці прізвища зустрічаються лише в Кривій.

Сьогодні важко визначити етимологію цих форм, можна лише вказати, що прізвище Moroz походить від українського слова мороз – mróz. Серед носіїв цього прізвища були «Kum sławetny Gabriel Moroz» (також записується як Hawryło Moroz, Gabryiel Morozuk, Hawriło Moroz). Це був житель села, можливо, багатший господар із Кривої, якого дуже охоче брали за кума.

Цікавою формою, що зустрічається в записах з XVIII століття, є рідкісне прізвище Szaduyka, яке дуже часто носили особи із Кривої; сьогодні зустрічається воно у формах Szadujko та Szaduja (фіксоване, між іншим, у Гайнівці). У найдавніших записах ми маємо такі особи з Кривої, які носили це прізвище, як Kum Stefan Szaduyka, Marszalek Gregor Szaduy, Nikifor Szaduyka (Niczypor Szaduyka) та інші. Від цього рідкісного прізвища створено також жіночі форми: S pano marijanno Szaduykuwno, Kuma Nastaska Szaduyczcicha, Panno Chimką Szaduyczanką ze wsi Krzywey.

Серед людей із родинним прізвиськом/прізвищем Beziuk є напр. Iwan Beziuk, Timofij Beziuk.

Серед інших цікавих прізвищ, які носили жителі Кривої на початку XVIII століття, заслуговують на увагу такі патронімічні форми, як:

Chomanczuk (від діал. Хоманко – від Ammon, укр. Амон),

Jakimiuk (від діал. Якім – пол. Joachim, укр. Яким),

Jarmociuk (від діал. Ярмоць – пол. Hermolas, укр. Єрмолай),

Jaroszuk (від діал. Ярош – пол. Hieronim, Hieroteusz lub Jarosław, укр. Єронім, Єрофій, Ярослав),

Klimjuk (від діал. Клім – пол. Klemens, укр. Климентій),

Lewczuk (від діал. Лєвко – пол. Leukiusz, Lew, укр. Лев, Левко),

Łukianiuk (від діал. Лук’ян – пол. Lucjan, Lew, укр. Лук’ян),

Małko (від діал. Малко – пол. Malachiasz, укр. Малахія),

Matko (від діал. Матко – пол. Mateusz, укр. Матвій),

Mikitiuk (від діал. Мікіта – пол. Nicetas, укр. Микита),

Omelanczuk (від діал. Омелянко – пол. Emilian, укр. Омелян),

Ondryczuk (від діал. Ондрийко – пол. Andrzej, укр. Андрій),

Petruczuk (від діал. Петрук – пол. Piotr, укр. Петро),

Semeniuk (від діал. Семен – пол. Symeon, укр. Симеон, Семен).

Ці прізвища фіксуються і в інших селах парафії, багато з них у формах, зафіксованих у XVIII ст., функціонують і сьогодні.

Цікавою патронімічною формою, тобто по батькові, є прізвище Krzyszczuk (від діал. Кришко – пол. Krzysztof, укр. Христофор), наприклад, Iwana y Katharzyny Krzyszczukow.

У Кривій у XVIII столітті зустрічаються також прізвища, утворені від назв професій: Szewko, напр.: Michał Szewko, Szewczuk, напр. Jakuna y Katharzyny Szewczukow, Kusznierz, напр. Hryhora y Rainy Kusznierzow, Rymarz, напр.Hryhor Rymarz.

У минулому селян, які були родом з інших місць, часто можна було впізнати за прізвищем. У записах колишньої уніатської парафії в Чижах досить часто зустрічається форма Zachozy – як читаємо в «Słowniku staropolskim», слово «zachoży» означає те саме, що «прибулець, поселенець, мандрівник». Ця форма використовувалася як родове прізвисько/прізвище для осіб, які не були родом із даного села, а також їхніх нащадків. Також у Кривій на початку XVIII століття були жителі з прізвищем Zachozy (Stanisława y Rainy Zachozych).

***********************************************************************************************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Кілька десятків років тому популярним способом ідентифікації жінок у досліджуваних селах парафій Чижі та Курашево були форми, утворені від імені чоловіка. Тому, якщо чоловіка звали Степан, то дружину в сільській громаді звали Степанча/Степаньча, якщо чоловіка звали Карп, то дружину звали Карпіха. Часто ці форми використовувалися замість хрещеного імені жінки. На це вплинула панівна протягом століть патріархальна модель стосунків, у якій статус жінки залежав від її приналежності до чоловіка.

Найпопулярніші форми від імені чоловіка створені за допомогою двох формантів: -ча та -іха.

У рамках проекту в селах Чижі та Курашево були зафіксовані такі жіночі форми, які вживалися у двох парафіях (спочатку подано жіночу форму із позначеним наголосом, потім діалектну форму чоловічого імені, від якого походить ця форма, та варіант імені літературною українською та польською мовами):

Борища – Борис – укр. Борис, поль. Borys

Деніща – Деніс – укр. Денис, поль. Dionizy

Дорофіейча – Дорофіей – укр. Дорофій, поль. Doroteusz

Лєвоніха – Лєвуонь – укр. Лев, поль. Leon

Мартіньча – Мартін – укр. Мартин, поль. Marcin

Міхаїлча – Міхаїл – укр. Михайло, поль. Michał

Міфодійча – Міфодій – укр. Мефодій, поль. Metody

Олєксандриха – Олєксандер – укр. Олександр, поль. Aleksander

Ондриейча – Ондрией – укр. Андрій, поль. Andrzej

Орсентійча – Орсентій – укр. Арсен, Арсеній, поль. Arseniusz

Остапча – Остап – укр. Остап, поль. Eustachy

Павелчиха – Павол – укр. Павло, поль. Paweł

Петриха – Петрo – укр. Петро, поль. Piotr

Сахариха – Сахарко – укр. Захарій, Захар, поль. Zachariasz

Сергіїха – Сергіей – укр. Сергій, поль. Sergiusz

Степан – Степаньча – укр. Степан, поль. Stefan

Імена, створені за допомогою формантів -ча та -іха, мають нейтральний емоційний відтінок, але вживаються лише по відношенню до представників найстаршого покоління, найчастіше по відношенню до померлих жінок. Тому важливо якомога повніше зібрати й описати ці форми, бо скоро про них не пам’ятають навіть найстарші жителі села.

***********************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

У обстежуваних селах парафій Чижі, Курашево, Кленики і Нове Березово найпопулярнішими є прізвиська, що характеризують особу відносно її родичів. Вони часто передавалися у спадок, стаючись родовими прізвиськами.

Серед того роду кличок найпоширенішими є патронімічні, напр.: Банадикови, Дементійови, Куондратови, Трохімови.

Ці прізвиська виникли від імені батька та згодом переходили на дітей, онуків, правнуків та й далі.

Про родові прізвища, утворені від імені батька, з сіл Чижі і Підрічани уже писалося тут:

Родові прізвиська у Підрічанах і Чижах

Менш численниі серед кличок є метронімічні прізвиська, тобто псевдоніми, утворені від імені матері чи когось із предків по материнській лінії. У ході реалізації проєкту вдалося записати такі прізвиська (спершу подається форма прізвиська, згодом говіркова форма імені, від якої утворено кличку, далі – українська офіційна форма імені та польська офіційна форма імені):

Грипіни – Грипа – укр. Агрипина – поль. Agrypina

Дарчини – Дарка – укр. Дарія – поль. Daria

Домінічкови – Домінічка – укр. Домініка – поль. Dominika

Етимологію цієї клички можна було б також виводити від чоловічого імені Домінік, але в обстежуваних селах ця форма не була присутньою. Зате жіноче ім’я Домініка було дуже популярним іще на початку ХХ ст. Також в обстежуваних метриках парафії в Чижах з 18-го століття дуже часто з’являється жіноча форма Домініка, проте не з’являється Домінік.

Квілініни – Квіліна – укр. Акилина, Килина – поль. Akilina

Лікіерини – Лікіера – укр. Лукерія – поль. Gliceria

Настусіни – Настуся – укр. Анастасія, Настуся – поль. Anastazja

Нюрини – Нюра – укр. Анна – поль. Anna

Паращини – Параска – укр. Параскева, Параска – поль. Paraskewa

Соломіеїни – Соломіея – укр. Соломія – поль. Salomea

Хімчини – Хімка – укр. Євфимія – поль. Eufemia

Ці прізвиська сільська громада давала в ситуації, коли жінку вважалося головою сім’ї (напр. це була вдова), або коли вона мала вищий статус за свого чоловіка (напр. коли чоловік був приступою, тобто він приступив на господарство дружини).

Як видно, родові клички часто були утворені від зменшених форм (Дарка, Домінічка, Нюра). Вони досі функціонують у щоденному контакті жителів у селах обстежуваних парафій.

На фото: заміжні жінки зі Збуча

************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Старе Березово (у місцевій українській говірці Староє Березово) – це доволі велике село в Підляському воєводстві, в Гайнівському повіті, в ґміні Гайнівка. Його православні жителі належать до Православної парафії Вознесіння Господнього в Новому Березові.

Під час розмов зі старшими мешканцями села вдалося записати цікаві імена, які ще на початку ХХ століття носили православні жителі цього села. Ось кілька найцікавіших чоловічих форм:

Гарасім – пол. Gerasym, укр. Гарасим

Гордіей – пол. Gordziej, укр. Гордій

Гриня, Гигуор – пол. Grzegorz, укр. Григорій, gw. Гриць, Ригір, Ригор

Демід – пол. Diomid, укр. Демид

Міруонь – пол. Miron, укр. Мирон

Оксентій – пол. Auksencjusz, укр. Авксентій, Оксентій

Оноприй – пол. Onufry, укр. Онуфрій

Панька – пол. Pantaleon, укр. Пантелеймон

Селєвесер – пол. Sylwester, укр. Сильвестр

Тарас – пол. Tarasjusz, укр. Тарас

Цікавіші жіночі форми записані в Старому Березові:

Гапка – пол. Agata, укр. Агафія

Грипа – пол. Agrypina, укр. Агрипина

Дарка – пол. Daria, укр. Дарія

Домінка – пол. Dominika, укр. Домніка (Домініка)

Оксеня – пол. Ksenia, укр. Ксенія

Оніся – пол. Anisja, укр. Анісія

Хімка – пол. Eufemia, укр. Євфимія

На фотографії: пам’ятник жертвам нацистських злочинів проти мирного населення у Старому Березові з цікавими іменними формами

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

У попередній статті, де показано іменні традиції сіл на Підляшші, говорилося про прізвища, утворені від апелятивів, тобто від загальних назв. Це форми, що походять від назв професій, рис характеру та зовнішності людей, суспільних і сімейних стосунків, а також назв тварин — ссавців, птахів, комах, назв рослин і грибів, предметів побуту, частин тіла тощо. Раніше такими прізвищами називали переважно селян. Спочатку вони функціонували як прізвиська, що характеризували конкретних селян, з часом були записані місцевою адміністрацією і стали виконувати функцію прізвищ.

Представляємо тут вибрані найцікавіші форми прізвищ / родових прізвиськ, фіксованих у парафії Чижі в XVIII ст. разом з їхньою ймовірною етимологією. Напр. у випадку прізвища Didicz можна здогадатися, що отримали його представники багатого роду, та прізвище Diak – сім’я діакона.

У випадку багатьох прізвищ / родових прізвиськ, які виникли від апелятивів, важко визначити, чому в основу прізвища лягло саме таке, а не інше слово: чи в когось на прізвище Paliuszok предок був низьким, а в хтось на прізвище Dubko – високим? Чи прізвище Tołstobreszuk виникло тому, що хтось багато брехав? Таких питань значно більше.

Ось цікавіші прізвища з XVIII ст. на основі парафіяльних книг:

Bądiuk → діал. бонда – podpłomyk (placek z ciasta chlebowego pieczony w piecu przed wygaśnięciem żaru

Czykier → діал. чикір (синиця велика) – sikora bogatka

Diak → дяк – diakon

Didicz → діал. дідіч (дідич – поміщик; великий землевласник) – dziedzic

Dubko → дуб – dąb

Hoduyko → діал. годоваті (годувати) – wychowywać

Hołyszuk → голиш (вбога людина) – golec, nędzarz, hołysz

Jahodnik → діал. ягоднік (ягідник – місце, де ростуть ягоди) – jagodnik  

Jalinnik → діал. яліннік (ялинник – ялиновий ліс, гай) – las świerkowy

Kaczanko → діал. качан (стрижень капусти, який їдять сирим) – kaczan, środek kapusty

Kliszcz → діал. кліещ (кліщ) – kleszcz

Kudilko → діал. кудіелька (від слова: куделя) – kądziel

Lelakowicz → діал. лєляк (дрімлюга) – lelek

Moroz, Morozowicz → мороз – mróz

Paliuszok → діал. палюшок (малий палець) – paluszek, mały palec

Pokinsocha → діал. покінь (покинь); соха – porzuć; socha

Prystupa, Prystupiuk → діал. приступа (приймак) – mężczyzna przystępujący na gospodarstwo żony

Serediuk → діал. середні (середній), середіна (середина) → średni, środkowy

Sołomianko → солома – słoma

Tiwun → діал. тівун (тивун) – ciwun

Tołstobreszuk → діал. товсти (товстий); брехаті (брехати) – tłusty; szczekać, kłamać

Worobjuk → діал. воробіeй (горобець) – wróbel

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

У попередніх статтях, де показано іменні традиції сіл на Підляшші, говорилося, між іншим, про прізвища в парафії Чижі в 1770 р., утворені від імені батька, тобто патронімічні прізвища. У селах Підляшшя між Бугом і Нарвою такі прізвища найбільш популярні. Про це свідчать також записи зі старих парафіяльних книг у Чижах.

Прізвища у парафії Чижі в 1770 році, ч. 1

Прізвища у парафії Чижі в 1770 році, ч. 2

Цікавими і складнішими, коли йдеться про етимологію, є прізвища, що походять від апелятивів, тобто від загальних назв. Це форми, що походять від назв професій, рис характеру та зовнішності людей, суспільних і сімейних стосунків, а також назв тварин — ссавців, птахів, комах, назв рослин і грибів, предметів побуту, частин тіла тощо. Раніше такими прізвищами називали переважно селян. Спочатку вони функціонували як прізвиська, що характеризували конкретних селян, з часом були записані місцевою адміністрацією і стали виконувати функцію прізвищ.

В одній з останніх статей згадувалися імена похідні від назв професій. У випадку таких форм їх походження встановити неважко. Тому можна здогадатися, що той, хто носить прізвище Kusznieruk – це нащадок кушніра, а Bondaruk – бондаря. Однак достовірно встановити етимологію інших прізвищ, що походять від загальних імен, важко, хоча інколи ми можемо вивести дану форму від окремих слів з української говірки.

Прізвища у парафії Чижі в 1770 році, утворені від назви професії

Наприклад, у записах парафії в Чижі зафіксоване прізвище Pokinsocha — його походження можна вивести від двох слів «покінь» (в українській говірці — «покинь») і «соха» (старе дерев’яне сільськогосподарське знаряддя, яке використовувалося для орання землі). Таким чином, ми можемо здогадатися, що це було прізвисько господаря, який перестав використовувати соху – той, якій покінув соху. Потім прізвисько перейшло на нащадків і з часом перетворилося на прізвище. Нині в ґміні Чижі існує родове прізвисько Покінцахови, яке, можливо, є трансформованою формою колишнього прізвища, що фігурує в метриках.

Можна також здогадатися, що прізвище Zachozy (напр. Wawryna y Maryannу Szewca Zachozych) стосується особи, яка приїхала до села з інших місць (діалектне «заходіті» — заходити; українською «захожий» — той, який прийшов, приїхав звідки-небудь; слово «захожи» на даний момент не відоме в місцевій говірці, але воно, можливо, використовувалося в минулому). Потім прізвисько змінилося на прізвище, яке носили нащадки.

Прізвище Zabrodzki (в записах вживається також у формі Zabrodski) може стосуватися особи, яка жила «за бродом» (брід – мілке місце річки, озера або ставка, в якому можна переходити або переїжджати на інший бік). Нащадки такої людини успадкували від предка це прізвисько, яке почало виконувати функцію прізвища.

Іноді легко встановити, від якого слова походить прізвище, але важко пояснити, чому дане слово лягло в його основу. Наприклад, прізвище Moroz, Morozowicz (наприклад, Jakon Morozowicz, Rozalia Morozowa z Krzyweу) походить від української форми «мороз». Чи предок людей, які носять це прізвище, був наприклад холодний у поводженні з іншими, тому отримав таке прізвисько? Через понад 200 років це важко встановити.

На жаль, у випадку деяких прізвищ, зафіксованих у метриках (деякі з яких є популярними й сьогодні), навіть важко пояснити, від якого слова вони походять. Це стосується і популярного в Україні прізвища Szeremeta. Українські дослідники наводять цю назву як приклад форми з неясною етимологією. Можливо, це від якогось призабутого говіркового слова? Подібна ситуація з прізвищем Szaduyka, Szaduyko (тепер зустрічається на Підляшші у формі Szaduja). Це прізвище характерне для села Крива (у місцевій говірці Кривая), яке у 18 столітті належало до парафії Чижі (з кінця 18 століття село Кривая належало вже до парафії у Щитах). У найдавніших метриках парафії у Чижах прізвище Szaduyka зустрічається лише в Кривій (Hrehory Szaduyko, Jakima y Anastazy Szaduykow).

Чи від апелятиву утворено прізвище Holunka, Holunczuk (тепер вживане в перетвореній формі Golonko)? А може, це форма утворена від імені – від забутої діалектної форми одного з імен, які були відомі мешканцям села? Безумовно, це цікава тема для мовознавчих досліджень, і записи колишньої уніатської парафії в Чижах є чудовим джерелом для цього.

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Про село Курашево та місцеву парафію св. Антонія Печерського ми цього року писали з нагоди представлення традиційних імен, що збереглися в пам’яті найстаріших мешканців села:

Імена в усній традиції жителів парафії Курашево

Цього разу у статті буде подано загальний опис традиційних імен та способу їх написання на надгробних написах на православному цвинтарі в Курашеві.

Цвинтар православної парафії св. Антонія Печерського в селі Курашево знаходиться за селом, відразу за парафіяльною церквою. Тут поховані жителі двох сіл, що належать до парафії – Курашева та Вільки.

Надгробні надписи найчастіше зроблені російською мовою. Також переважають російські варіанти імен ((Андрей, Стефан, Николай, Алексей, Феодр, Георгий, Фекла, Надежда, Филипп), які не віддають місцевої вимови. Більшість – це імена загальновідомі та часто вживані, тобто Анна, Иоанн (Иван), Мария, Василий, Вера, Иосиф, Григорий, Павел, Ольга та інші.

Серед форм, написаних російською, на цвинтарі в Курашеві можна знайти також рідші, доволі цікаві імена, як напр. Гурин Кузыка, Спиридон Дубко, Харитон Грушевскі, Антип Гаврылук, Митрофан Насута та інші.

В інскрипціях російською мовою трапляються інколи мовні помилки, які є доказом недостатнього знання правил цієї мови (Гаврылук, Василук, Маря, Иваниук).

Іноді в написах, зроблених з використанням літер російського алфавіту, зустрічаються польські чи українські форми, характерні для місцевої говірки, напр. Антони, Миколаи, Марта, Макар.

Дедалі частіше, особливо на нових пам’ятниках, написи зроблені польською мовою, та форми імен подані у польському варіанті: Onufry, Klemens, Eudokim, Dominika, Bazyl (Bazyli).

Часом у польськомовних інскрипціях з’являються непольські форми, які свідчать про те, що особи, які їх робили, точно не знали, як звучить польський варіант східнослов’янського імені, напр. Akulina (польський варіант імені це Akilina, форма Akulina – місцева говіркова), Domina (це говірковий варіант імені Dominika).

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Окрім патронімічних прізвищ, популярними в парафії Чижі в другій половині 18 ст. були також прізвища утворені від професії і ремесла першого носія. Це були назви, які чітко відрізняли окрему особу від її оточення.

Удалося зафіксувати такі прізвища в досліджуваних метриках народжень парафії в Чижах у 1770 році (подаємо у формі, записаній у метриках, тобто польською мовою, згідно з тодішнім правописом):

Formaniuk, Furman – діал. фурман, укр. фурман, пол. furman

Horczaruk – діал. горчар, укр. гончар, пол. garncarz

Kowalewski – діал. коваль, укр. коваль, пол. kowal

Krawczuk – діал. кравець, укр. кравець, пол. krawiec

Kusznieruk – діал. кушніер, укр. кушнір, пол. kuśnierz

Ogrodnik – укр. садівник, пол. ogrodnik

Stolarz – діал. столяр, укр. столяр, пол. stolarz

Szołtysiuk – діал. солтис, укр. солтис, пол. sołtys

Szynkaruk – діал. шинкар, укр. шинкар, пол. szynkarz

Частина прізвищ утворена від говіркових основ, напр. Horczaruk, інші – це вже польські форми, напр. Ogrodnik.

Від професії чоловіка або прізвища, яке утворене від професії предка, творено також жіночі форми (назви заміжніх жінок або дочок), закінчені на -ова, -ча або -анка:

Xena Formaniukowa – діал. фурман, укр. фурман, пол. furman

Anna Harbarcza – діал. гарбар, укр. гарбар, пол. garbarz

Eufimia Kusznircza – діал. кушніер, укр. кушнір, пол. kuśnierz

Juliania Szowtysianka – діал. солтис, укр. солтис, пол. sołtys

Продовження буде

На фото:

неіснуюча церква в Чижах, яка згоріла в 1984 р.

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.