Спільне та відмінне в пісенному фольклорі українців Північного Підляшшя та Західної Берестейщини (за матеріалами експедицій 1999 року)

Галина Похилевич

Завданням сучасного українського народознавства є якомога повніше і глибше зібрати, осмислити, узагальнити багатовіковий традиційний культурний досвід нації. У цьому зв’язку народознавче, зокрема фольклористичне вивчення окремих регіонів становить основу для повноцінного осмислення українського фольклору як загальнонаціональної етнокультурної цілісності. З часу становлення незалежної Української Держави особливу зацікавленість викликають процеси, що відбуваються на території етноісторичних
масивів сучасного українського зарубіжжя. В рамках проекту «Фольклор українців ХХ столітті» Інститут народознавства Національної Академії Наук України (м.Львів) провів ряд експедицій на теренах масового проживання українців поза межами України, зокрема на Кубань (Російська Федерація, 1988 рік), Зелений Клин (Російська Федерація, 1991 рік), Пряшівщину (Республіка Словаччина, 1992 рік), Мазури (Республіка Польща, 1998 рік), Берестейщину (Республіка Білорусь, 1999 рік), Північне Підляшшя (Республіка Польща, 1999 рік).
Основним завданням цих експедицій було ближче ознайомлення з українським середовищем цих регіонів, збір фольклорного та етнографічного матеріалу, що зберігся в активному та пасивному репертуарі.
Предметом даної розвідки є фольклорні матеріали, зібрані на Західній Берестейщині та Північному Підляшші. Слід зазначити, що культурологічна ситуація в обох масивах є безпосереднім відображенням історичних, політичних, релігійних процесів, які були спричинені територіальним розміщенням на стику українського, білоруського та польського етносів. Внаслідок цього Західна Берестейщина та Північне Підляшшя є типовими зонами міжетнічних культурних взаємовпливів. Для наших дослідників найбільшу зацікавленість становить етнічний субстрат української культури цих маргінальних масивів. Спільним для обох обширів є збереження реліктових етнокультурних явищ , достатньо змодифікованих в основному національному ареалі, де інтеграційні процеси в межах єдиного етносу відбуваються швидше. Носіями фольклорної та етнографічної інформації як на Західній Берестейщині, так і на Північному Підляшші є люди середнього та старшого віку (40-80 років). Відомі випадки задіювання до цього процесу молодих людей та дітей (ансамбль «Ранок» з м. Більськ Підляський), але, доводиться констатувати, що це явище не є масовим.
Чималу роль у збереженні традиційної пісенності відіграють місцеві осоредки культури , оскільки у тих населених пунктах, де не проводилась діяльність по активізації функціонування обрядодії та групового виконання, зафіксовано перехід традиційної пісенності у пасивний репертуар із вагомими втратами. Особливо активно робота зі збереження народнопісенної традиції етнічних груп, що мешкають у лімітрофній зоні Північного Підляшшя (українців, поляків, білорусів), ведеться з початку 1980-х років. Одною з основних форм є зустрічі-огляди місцевих аматорських колективів. Тематика цих міні-фестивалів охоплює давні пласти обрядової пісенності. Така форма підтримки традиції є достатньо продуктивною.
Специфічною є ситуація на Берестейщині, оскільки ця ж діяльність ведеться в дещо іншому руслі. При відсутності свідомої самоідентифікації місцевого населення як українців традиційний фольклор потрактовується як білоруський.
Перейдемо до спроби детальнішої характеристики фольклорних матеріалів. У червні 1999 року за підтримки Брестського Університету проведено дослідницьку роботу на території Жабинковського району Брестської області. Опрацьовано 7 населених пунктів. Записано близько 250 одиниць фольклорних текстів. Календарно-обрядовий пласт творчості представлений колядками, колядами, щедрівками, веснянками, кустовими та жнивними піснями. Особливу зацікавленість являють зафіксований обряд водіння «Корча» (с. Залуззя), докладний опис різдвяного звичаю ходіння з «Конем» (с. Чежовщина), а також записи веснянок. Родинно-обрядові пісні представлені хрестильними та весільними співами. Також зафіксовано чималу кількість звичайних пісень.
У липні-серпні 1999 року при підтримці Університету м. Білосток та Союзу Українців Підляшшя проведено перший етап експедиції «Українці над Бугом та Нарвою». Збирацька робота відбувалася на території повітів Білосток, Більськ Підляський, Гайнівка, Сем’ятичі воєводства Підляського. Під час проведення сеансів у 25-ти населених пунктах зібрано близько 700 одиниць фольклорних текстів. Колядки, коляди, голготуха, щедрівки, рогульки, веснівки, садові, зозулині, сінокосні, жнивні пісні – ось складові колендарно-обрядового циклу. Родинна обрядовість представлена хрестильними, весільними та похоронними піснями. Зафіксовано чимало звичайних пісень. Характерним для цього регіону є збереження архаїчних фольклорних явищ, таких як голготуха (театральне дійство, пов’язане із зустріччю старого Нового року), ходіння з «Журавлем» на Різдво , рогульки , зозулині , сінокосні, обряд хрестин. Основним фактором спільності між фольклорними матеріалами, зібраними на Західній Берестейщині та Північному Підляшші є незаперечна приналежність до української традиційної пісенності, зокрема до етнокультурного поліського пласту. Підтвердженням цього є неодноразові повтори текстів, паралелі сюжетів, спільність мелодичних форм. Внаслідок складних геополітичних процесів основна частина населення Берестейщини та Північного Підляшшя ідентифікує себе як «тутейші», «мєстні». Одним з визначальних факторів збереження етнічної окремішності в обох регіонах (крім характерних українських говірок ) є народнопісенна традиція. Показовим є явище відпірності впливам інтеграційних процесів, характерне для давніх форм фольклору, що перебувають під охороною обрядодії. Специфіка побутування та функціонування фольклору протягом останніх десятиліть характеризується впливом друкованих джерел та засобів масової інформації, що створює певну дилему. З одного боку відбувається процес поповнення фольклорного маеріалу шляхом вивчення виконавцями творів з інших теренів України. Згодом ці пісні вводяться в природне середовище обряду. Внаслідок цього проходить часткове витіснення та заміна традиційних творів привнесеними. Важко спрогнозувати наслідки таких процесів.
Сьогодні ще заскоро робити поважні висновки. Проте виявлені на досліджуваних теренах фольклорні знахідки засвідчують неабияку живучість традиційної пісенності. Бажаним було б проведення спільної збирацько-дослідницької діяльності зусиллями польських, білоруських та українських вчених на землях Білосточчини та Берестейщини з метою збору фактологічного матеріалу та дослідження явища сучасних міжетнічних зв’язків та взаємовпливів.

Бібліографія
1. Кирчів Р. Українські пісні в Білорусі. // Етнокультура Волинського Полісся: Чорнобильська трагедія. – Рівне, 1997. – Вип.2. – С.144.
2. Колесса Ф. Про музичну форму українських народних пісень з Поділля, Холмщини й Підлясся. // Плосайкевич Л., Сєнчик А. Мелодії українських народних пісень з Поділля і Холмщини: матеріали до української етнології / ЕК НТШ – Львів, 1916. – Т.16. – С.4.
3. Колесса Ф. Українська усна словесність. – Львів, 1938. – С.47-48.
4. Лесів М. Українські говірки в Польщі. – Варшава. 1997.
5. Мацієвський І. Традиційна культура північно-західних українських маргіналій.
6. Мацієвський І. Українські маргіналії. // Над Бугом і нарвою, 1999, №4. – С. 38-41.
7. Моszynski K. Kultura ludowa Słowian. Kultura duchowa. – Warszawa, 1940.
8. Можейко З.Я. Песни белорусского Полесья. – Москва, 1983-1984. – В.1, 2.
9. Песні Беласточч?н? / Уклад. М. Гайдук. – Мінск, 1997.
10. Сергійчук В. З історії українців Холмщини й Підляшшя // Холмщина і Підляшшя / Ред. В. Борисенко та інш. – Київ: Родовід, 1997. – С.84.