Oskar Kolberg

Фольклор ґміни Чижі уже багато років є предметом зацікавлення фольклористів. Пісні, які співають у селах, що нині належать до ґміни Чижі, можна знайти у багатьох дослідженнях XX століття, і навіть у публікаціях з-перед ста років, хоча інформація про народну культуру в джерелах з XIX століття зазвичай фрагментарна і обмежується наведенням окремих прикладів пісень, що співали в Чижах. Тим не менш, вони надзвичайно цікаві для дослідників підляського фольклору.

Переглядаючи публікації з ХІХ століття, варто заглянути в том «Білорусь – Полісся» польського етнографа та фольклориста Оскара Кольберга (1814-1890). У розділі «Język. Rusini. Małorosyjskie narzecze” знайдемо приклади пісень з Чижів та інших сіл, де люди користуються “Королівським діалектoм”. Кольберг дає тут тексти між іншими історичнoї українськoї піснi “Rozwiwajsia, zelenyj dube / w noczi moroz bude”, яку співають підляські гурти, ліричнoї піснi “Oj po horie, po dolinie / hołuby letajut”, а також весільниx пісень “Podiakujmo Bohu”, “Zastukotieli woronye koni na dworje” тощо.

Серед пісень, записаних видатним польським дослідником народної культури, була одна пісня з Чижів. Варто процитувати весь текст цієї пісні у версії, записаній Оскаром Кольбергом:

Zastukotieli woronye koni na dworje,

oj, zazwinieli zołotyje kubki na stolje.

Oj poczuła krasna djeuczyna w komory,

daj upała swojemu ojczeńku pod nohi:

Oj, ne daj, ne daj mene, ojczeńku, od sebie,

nijechaj perebudu sieje lijeteczko u tebie.

Oj, jakże mnie, moje dijetjatko, ne dati,

koli prijechali tyje hosti, sztob wziati.

Odin sidit za stolikom, szapku znjaŭ,

a druhi chodit po nowym sjeniam, sztob te wziaŭ.

Текст, написаний Кольбергом, в основному відображає вимову, характерну для жителів села Чижi. Застереження можуть викликати лише фoрми sebie, tebie, nijechaj – характернoю для Чижів є вимова sebe, tebe, nechaj.