„Заметки о малорусском напечии” з 1870 р.

З публікацій ХІХ століття заслуговує на увагу праця українського мовознавця Олександра Потебні з-перед 150 років „Заметки о малорусском напечии” (Воронеж, 1870), присвячена українським діалектам. Вчений коротко охарактеризував особливості діалекту колишнього Більського повіту в Гродненській губернії. Ці говірки були включені до групи українських говірок, відомих як малоруські говірки.

Як приклад українського діалекту в Гродненській губернії («Возвращаюсь къ Малорусскимъ говорамъ Гродненской губерніи») Олександр Потебня наводив приклади пісень, що співаються в Чижах.

Це ще один, унікальний запис пісень, що їх співали в Чижах з ХІХ століття.

Перша з них починається словами:

О сюй ночи стучало – hриміло.

Я думала, што брат з вуйска jіеде…

Друга пісня:

Ой заржи, поржи мой сивий коню

Дороhою бєhучи…

Тексти пісень у записі українського вченого видно на фотографіях.

На жаль, записи, зроблені півтора століття тому, недосконалі та не відображають усіх особливостей мовлення жителів Чижів. Однак слід пам’ятати, що це перші спроби діалектологічних записів, зроблені на периферіях українського мовного ареалу.

Аналогічно до роботи, обговорюваної раніше, тобто “Сборник памятков народного творчества в Северо-Западном Крае”, так і публікація Олександра Потебні є надзвичайно важливою, адже – окрім текстів давніх підляських пісень, вони дуже виразно вказують на те, що говірку села Чижі вже в середині ХІХ століття дослідники зараховували до групи малоруських (українських) говірок.