Клєчанє в Курашеві і Клєніках

Літній обрядовий цикл починається наприкінці травня і триває до початку серпня. На цей період припадає День Святої Трійці (Зелена неділя), тобто Клєчанє, Тройця. Донині в деяких селах зберігся звичай прикрашувати цього дня хати різними зеленими гілками, напр. в селах ґміни Чижі використовують липу і подорожник.

Місцеві жителі найчастіше не вміють пояснити, звідки назва Клєчанє. Словник української мови пояснює, що слово Клечання означає відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашують хату, двір.

Про те, як святкували колись День Святої Трійці – розповідають місцевою українською говіркою жителька села Курашева і жителька села Чижі (уродженка села Кленики).

***

Курашево:

Буде помінална субота, родітєльская, перед Клєчаньом. Клєчанє перши день, то все в недіельку припадає. Колісь бабок било повно, у хатах солом’яни дахі, то убірают і хліви, і хату, бабкі тицяют. Конечно пуд Клєчанє треба било. Пшеважнє било так, коб ліпи наломаті і бабок тих понариваті. А бабок било мнуого, бо лугі все билі і там бабок мнуого било. А ще ж у каждуй хаті било по семеро діті, і всіе бігут по бабкі тиє і ще ж там так тую бабку облуп’ят, што всередіні одін лісточок можна з’їесті. Налуп’ят тих бабок, насміетят, то батькі нєкотори кажут: «Не їеж середіни з бабок, бо воши заведуться». А то не ходіло о воши, оно коб не дерлі теї бабкі і не смітілі. А лісточок у туой бабці бив м’якуткі, пахущи. Алє то треба било ціелу бабку роздерті і достатіся до середіни, коб тоє з’їесті. То батькі страшилі.

То било свято і вже всьо било зельоне, бо Клєчанє пшеважнє в червцові припадало. То било так гоже, як уберут хліви, хату од гуліці. Інни розберут хутко – посохне і розберут, а в інних то міесець буде валятіся тоє гуолє.

То бив урок того свята. Навет у нас тепер у церкві тих бабок нарвут і накладут на помуост у церкві, то люде ідут по юом, пахне тимі бабкамі.

***

Кленики (говіркою – Клєнікі):

Убіралі ж хати – в хатах і з надвуорку ліпою, бабкамі, то все вбіралі. А бабкі то тия, што ростут на мокрадлах. Оно є вони куонські, інакши, а є свуойські. То диеті їелі тия середінкі – вони такія аж біели. І ми їелі – вони без смаку, алє крехкінькі, а колісь диеті їелі всьо.

То такоє с’ято, што всьо розцвіте гоже, зельоне. У церкві тоже тялі друобно тия бабкі і сипалі, і лісцє по помості розсипалі, і церкву вбіралі. Вже потум пересталі, бо то ж роботи – треба ж потум попрататі. То в Клєнік так робілі – розсипалі і стромлялі в церкві, преч убіралі.