Різдво Івана Хрестителя в традиції сіл у ґміні Чижі

7 липня Церква святкує свято Різдва Івана Хрестителя. У селах ґміни Чижі це свято звуть ЯНА. Івана – це весняний та осінній празник присвячений Івану Богослову.

В обстежуваних місцевостях, як і скрізь на Підляшші, вже давно завмерли звичаї (та й пам’ять про них), що пов’язані зі святкуванням Купали.

Того дня люди освячують у церкві віночки з трав та квітів, однак це залежить від парафії. Вінки освячують у церкві в Чижах та в Курашеві (на Яна або в неділю після Яна). У Клениках нема тієї традиції. У Шостакові, що належить до парафії в Новому Березові, вінки освячується на ЗЕЛЄНЦЯ, який є залишком католицького Божого Тіла.

Що святили на Яна (або ранішого Зелєнця)?

«ЧЕБРЕЦЬ бив, ІСКОРКІ билі – рoжовенькі квіточкі на високіх нуожках по штири платкі і билі лісточкі не кругли, а як трава; ДІКА КОНЮШИНА, біели квіеткі билі і лісточкі як у нормальнуй конюшині, чуть чуть у рожовенькє впадалі; ПЕРЕЛЮОТ – подобни до чебрецю, його буольш назвалі чебрець».

«ПАЛИНЬ, ГРИМУОТНІК (червець), коб дітя не боялося грому, М’ЯТА, КЛЮОН (клен), ЛІПА (липа), РУМ’ЯНОК (ромашка)».

Місцеві назви рослин настільки цікаві та різні в залежності від села, що вимагають окремого вивчення.

Освячені в церкві трави і квіти люди сушили та зберігали. Згодом їх використовували як лікувальний засіб, у магічних ритуалах та похоронних обрядах, напр. у Чижах досі зберігають полинь, щоб покласти його до труни коло голови померлого.

Перелюот у Курашеві використовували, щоб «лікувати» дітей:

«Як дітя собака злєкає, то уже тим зіельом каділі – кладут на угельціе і обвівают тоє дітя плахточкою якоюсь і там воно диміт тоє зіелє і так каділі перелєкани діеті, котори вночие схватуваліся».

Свято Різдва Івана Хрестителя припадало на час перед жнивами. До Яна ярина п’яна – говорили напр. у Збучі.