Весна у народній традиції сіл у ґміні Чижі

Початком весни в українській народній традиції вважався день преподобної мучениці Євдокії (14 березня за новим та 1 березня за старим стилем). Так само було в селах ґміни Чижі:

«Явдокія – перши день весни. Якая Явдокія буде, то буде такая весна. Як тепла Явдокія, то весна буде тепла, а як дощовая Явдокія, то дощ буде іті».

Справжній прихід весни народ пов’язував передусім із появою перших птахів. Мешканці сіл у ґміні Чижі прихід весни пов’язують з появою жайворонка (у місцевій традиції –жаворонок). Окрім того прилітають: чайки (по-місцевому кнігі) качки (качкі), гуси, (гусі), зозулі (зазулі), шпаки (сварціе), а також ластівки (ластувкі, ластовкі) і лелеки (бусли).

«Як ластувкі прилєтят, то картоплі можна садіті».

У весняну народну обрядовість вписується свято Сорока Севастійських мучеників (Сорок мученікув, Сорок святих). Його відзначають 22 березня за новим та 9 березня за старим стилем.

«На Сорок мученікув то сі^еялі розсаду – капусту, послі вже буракі сі^еялі».

У традиції українського народу – це «друга зустріч весни». Першою зветься празник Стрітення Господнього, третьою – Благовіщення.

Символом весни є, зокрема, бусел (бусьол) і зозуля (зазуля).

«Як бусьол, зазуля прилєтят, уже можна босому ходіті. Як зазуля – вже можна купатіся».

Лелека – це пташка, що пов’язана передусім з Благовіщенням Пресвятої Богородиці. Отже, більше про неї – при нагоді опису звичаїв пов’язаних із тим великим святом.