Колядування в селах ґміни Чижі
З періодом Різдва Христового невід’ємно пов’язані колядки – величальні пісні, які вихвалюють народження Спасителя. У селах ґміни Чижі, як і скрізь на Підляшші, найпопулярнішими були колядки з Почаївського «Богогласника», збірки духовних кантів і псалмів, яка вперше була надрукована в Почаївській лаврі 1790 р. та поширена наприкінці XVIII – на початку XIX ст. в західній Україні.
У селах ґміни Чижі діти і молодь збиралися після свята Введення у храм Пресвятої Діви Марії – повторювали колядки, які вже знали, та вчилися нових, клеїли колядну зірку («ґ’язду»).
На свято діти колядували окремими кількаособовими групами. З черги молодь – віком від 15 років – колядувала разом. Так було наприклад у Збучі, де за отримані гроші колядники «закуповлювалі в церкві обіедню за молодьож», а також організували танцювальну забаву 7 серпня на Ганну.
Найпопулярнішими колядками на Підляшші були «Бог предвічний», «Небо і земля», «Нова радість стала», «Дивная новина» та ін. У селах ґміни Чижі їх співалося староруською мовою з російською вимовою («Бог предвєчни», «Нєбо і зємля» тощо), хоч звичайно, колядники, для яких рідною мовою була українська говірка, часто пристосовували раніше русифіковані українські колядки до мови свого села.
У місцевостях Чижівської ґміни популярними були й колядки: «Нова рада стала», «Рожджество Христово», «Я умом ходіла», «Скінія злата», «В странє Іюдєйской». Зараз ці різдвяні твори часто звучать у святковому періоді в місцевій церкві Успіння Пресвятої Богородиці в Чижах. Молодь під час колядування виконує тепер передусім колядки українською літературною мовою «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Бог ся рождає», «З Новим роком ідем» тощо, які набули на Підляшші великої популярності. Трапляються й різдвяні твори, співані білоруською мовою («А учора з вячора»), хоча часто це перекладені білоруською мовою українські колядки.
Різдвяні твори це не лише пісні релігійного змісту, але й набагато давніші народні колядки. Вони донині збереглися на Підляшші, хоча в селах ґміни Чижі пам’ять про них занепадає. У Чижах виконували напр. народну колядку «Ой ясна красна в лузі каліна», яка адресована молодому подружжю. Це похвала молодої дружини. У Клениках співали: «По призьбі, призьбі, призьбі золотенькуй». Як хто оженився, виконувалося: «Весна красна в саду каліна».
Народні різдвяні твори колядники співали вже пісня того, як заспівали церковну колядку.
З різдвяним репертуаром пов’язані також святкові побажання. У селах ґміни Чижі, входивши до хати (у давніші часи – підходивши під вікна) колядники вітали словами: «З празнічком Рожджеством Христовим». На це господарі відповідали: «І з вамі здоровимі». Щойно тоді колядники питали: «Можна співаті чи ніе?». Починали, коли господарі сказали: «Можна, співаєйте».
Часто колядники ось так питали дозволу на колядування:
Ми пришлі Христа славіті
Ваш двуор звеселіті
Вам і нам весьолим биті
Можна співаті чи ніе?
Коли господарі заплатили, колядники дякували:
Дай Боже
Коб на другі руок приждалі
Або:
Будьте весьоли
Як на небі аньоли.
Коли однак господар не заплатив, говорили:
Коб на вашум дворие
Насралі тхорие
Або:
В сіетуй хаті
Нема чого даті.
Сучка вертіться,
Сраті садовіться.