Введення у храм Пресвятої Діви Марії у традиції сіл ґміни Чижі

Введення у храм Пресвятої Діви Марії це одне з великих християнських богородичних свят. Святкується 21 листопада за григоріанським календарем, 4 грудня – за юліанським. У селах ґміни Чижі звуть це свято: Введеніє Ввєдєніє, Вєдєніє, Оведеніє.

У Православній парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Чижах зберігся звичай власноручного виготовлення воскових свічок парафіянами перед святом Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це «братська свіча».

«Їх робілося день перед святом, перед Вєдєнійом на плєбанії. Перед Вєдєнійом є вечиерня в церкві, а тогди ідут робіті тиї свічи. Хто хоче, їедут із Збуча, з Чижуов, Пудриечан. Буольш нігде нема сіетої свічие, оно в Чижуов. Є такая традиція, што в Куойлах роб’ят оддіельно і в Куойлах по хатах роб’ят. Шторуок то в інного, по коліейці ідут. То ж наша парафія, алє там роб’ят собіе.

Купляют восок, важат той восок, коб кажда свіча туолько саме важила. Палят у печие, той восок розтоплюют, а послі його мнут рукамі. Мнут то баби, а вже мучжини валкуют, розриезуют і вставляют кнота. І наветь роб’ят і грумнічни свіечкі, менчи тогди. Мнуого роб’ят, їх же ж має хватіті на ціели руок. Послі до каждого покойніка дают – хто заплатіт.

І як зроб’ят тиї свіечи, то гостят, вечерают.

А на другі день ідут баби, бо мужчини ніе, на плєбанію, берут зроб’яни свічкі, запалюют на службі і тримают. Батюшка на Вєдєніє светіт їх. Як є роковиї празнікі, їх є 12, то на тиї велікі роковиї на службі стоят з їмі – 6 з одного боку і 6 з другого» (Чижі).

Свято Введення у храм Пресвятої Діви Марії святкували дуже врочисто не лише в Чижах, але також у парафії в Новому Березові, до якої належало село Шостаково:

«Оведеніє то било такоє файне свято. Все ікону спускалі перед Райськімі дверима, дівчинятка трималі ікону і співалі піесню про Матєр Божу» (Шостаково).

Деякі дослідники фольклору зараховують празник Введення у храм Пресвятої Діви Марії до циклу осінніх свят, однак жителі сіл у ґміні Чижі кажуть, що це зимове свято, яке тісно пов’язане з Різдвом Христовим:

«То вже називається Перша коляда. Друга коляда – Руздзяная, а послі є Водяная коляда» (Кленики).

«До Введенія не співают колядних пісєнь, но по Введенії зачинают співаті. То вже зімове свято» (Збуч).

Від свята Введення у храм Пресвятої Діви Марії у селах ґміни Чижі діти і молодь завжди збиралися на співки – повторювали колядки та вчилися нових, а також клеїли колядну зірку («ґ’язду»).