Пісенний фольклор ґміни Чижі – загальна характеристика

Пісенна традиція сіл Підляшшя, у тому числі ґміни Чижі, складалася на основі землеробського способу господарства, тому й календарна обрядовість цього краю пов’язана з річним аграрним циклом, а родинні обряди відповідають землеробській культурі. Календарно-обрядовий репертуар сіл у ґміні Чижі представлений такими жанрами:

• колядки (колядкі і припєвкі),
• весняні пісні (огулькі і веснушкі),
• сінокісні пісні (сінокуосни пісніе),
• жнивні пісні (жнівни пісніе).

Колядки співалося від Введення в храм Пресвятої Діви Марії. Їх виконували під час Різдва Христового колядні групи з зіркою (ґвяздою). У селах ґміни Чижі переважали колядки церковного характеру, найчастіше з виданого в Почаєві «Богогласника». Співалося також так звані «припєвкі» («Ой ясна красна в лузі каліна»), хоча щораз менше старших співаків їх уже пам’ятає.

«Огулькі» то найпопулярніший жанр весняної пісенної обрядовості ґміни Чижі, пов’язаний із відродженням природи та пробудженням почуттів. Досі від місцевих співаків можна записати ці архаїчні твори («Ой чи всіе тиє садонькі цвітут», «Кує зазуля»).

У групі сезонно-трудових пісень сіл у ґміні Чижі представлені сінокісні та жнивні пісні. З-посеред них варто згадати про такі твори, як «Біел-молодець сіено косіт», також «Ой чия о волока», «Вилітай переп’юолко» та інші.

Родинно-обрядовий репертуар ґміни Чижі представлений хрестинними і весільними творами. Досі збереглося багато приспівок про кумів, а також весільних пісень. Можна ще тут відтворити цілий весільний ритуал з понад 60-ма піснями та приспівками.

Переважну більшість репертуару сіл у ґміні Чижі складають ліричні пісні. Можна тут виділити групи:

• родинно-побутові пісні:

• про кохання (напр. «Ой Боже, Боже, колі той вечур буде»),
• про сімейне життя,
• про трагічні сімейні обставини,
• сатирично-гумористичні пісні («Несе тьоща воду»).
• суспільно-побутові пісні:

• козацькі,
• чумацькі («У Кійові на риночку»),
• солдатські і рекрутські («Колі каліна не цвіла»).

Цікаву групу складають пісні, які можна зарахувати до дитячого фольклору. Це колисанки («Люлі, люлі, люлі, прилєтіелі кури»), забавлянки та пісні, які виникали в дитячому середовищі. Одною з популярніших у селах ґміни Чижі була дитяча пісня «Як я била мала-мала, колихала мене мама».

Варто згадати про сакральний репертуар – пісні великопісні та похоронні, співані найчастіше церковнослов’янською мовою з російською вимовою, хоча з помітним впливом місцевої української говірки, рідше виконувані місцевою говіркою («Кажут люде, што я умру, а я хочу житі»). Збереглася традиція співання їх при померлому.

Велику кількість пісень, співаних у селах ґміни Чижі, становлять загальноукраїнські твори, які у свідомості місцевих жителів відносяться до місцевого репертуару («За туманом нічого не відно», «Ой што ж то за шум учинівся»). Присутні тут також російські пісні, які потрапили сюди переважно після «біженства» та білоруські, вивчені останніми роками, переважно від інших колективів – учасників білоруських фестивалів.