Популярний український репертуар у селах ґміни Чижі

Окрім оригінальних місцевих творів, з давен-давна співаних на Підляшші, дуже популярними у регіоні є загальновідомі українські пісні. Вони поширювалися на підляських селах упродовж цілого ХХ століття, частина потрапила сюди після біженства, однак багато із них ймовірно вже давніше були відомими місцевим жителям. У селах ґміни Чижі вдалося записати кілька десяток того роду пісень, які часто – з огляду на їхній популярний характер або й факт, що з’явилися щойно недавно – викликають менше зацікавлення дослідників. Однак, пісні цікаві, з огляду на це, що місцеві співаки часто допасовували їхні слова до місцевої вимови, міняли слова, а часом й мелодію, вводили нові сюжети.

Найпопулярніші були і є, перш за все – «Розпрегайте хлопці коні», «Чом ти не пришов» і «Несе Галя воду». Як зауважують старіші: «То наши давні пісніе. Тепер їх теж співают, оно часто перекручуют». Це стосується, передусім, пісні «Розпрегайте хлопці коні», яку – як зауважують місцеві: «Колісь співалі буольш протяжно, не так як тепер».

Ось фрагмент тої пісні, записаної під час останнього виїзду до Шостакова – саме так співають у селах ґміни Чижі:

Популярними у селах ґміни Чижі є й інші пісні українські пісні: «За туманом нічого не відно» (варіант відомого твору «Туман яром…»), «Тече риечка невелічка», «Міесець на небі, зоронькі свіетят», «Цвіте терень», «Нуоченька міесечна ясна», «Ой што ж то за шум учинівся», «Служив козак у вуойську, міев двадцеть два годи», «Там за гайом, гайом, гайом зельоненькім». Варто процитувати цілий текст останньої із них, щоб показати, які модифікації популярних українських пісень, співають зараз жителі сіл у ґміні Чижі:

Там за гайом, гайом,

Гайом зельоненькім,

Там орала дівчинонька

Воліком чорненькім.

Орала, орала,

Не вміела ораті,

Нанімала козаченька

На скрипочці граті.

Музиченько грає,

Очкамі моргає,

А хто ж його батька знає,

Нашто вуон моргає?

Чи на моїе воли,

Чи на моїе брови,

Чи на моїе біеле лічко,

Чи на чорни брови.

Чорни очи маю,

То й не оженюся,

Пуйду, пуйду до риченькі,

З жалю утоплюся.

Не топісь козаче,

Бо душу загубіш

Поїедемо, звінчаємся,

Колі віерно любіш.

Заїехалі до попа,

Попа нема дома.

Чи то твоїе нещасцє,

Чи моя недоля?

Запрегайте коня,
Коня вороного,

Поїедемо звінчаємся

До ксьондза другого.

Зараз важко сказати, коли деякі з-посеред загальновідомих українських пісень потрапили на Підляшшя. Знання про це пропадає разом із найстарішими співачками, яких з року на рік щораз менше. Молодші співаки або співають пісні, що перейняли від тих найстаріших, або підбирають репертуар в інших виконавців та колективів, або й просто співають пісні зачуті по радіо, а останнім часом також знайдені в Інтернеті. І хоч дослідникові часто хотілося б знайти ці найдавніші зразки місцевого співочого репертуару, то цей популярний також цікавий, бо свідчить про те, що пісні весь час живуть серед жителів сіл у ґміні Чижі.

Архівне фото: Фольклорний ансамбль з Курашева

***

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.