«Хоч болюще, алє не кающе»
Проводячи розмови з представниками різних поколінь у рамках проєкту «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», можна почути різні приказки та фразеологізми. Це дуже цінний матеріал, оскільки малі форми, які вдається записувати часто зовсім при нагоді розмов на зовсім інші теми, це весь час живий елемент усного мовлення жителів підляських сіл. Ось чергові приклади таких різноманітних малих фольклорних форм.
Хоч болюще, алє не кающе (як баба родіт дітя і каже, што буольш не буде).
В ліесі не всіе дерева руомни (не всіе люде такії сами).
Такіх люді густо коб сіеяті, а коб риедко сходілі (при кєпськіх люді).
Очи не бачат – живуот не боліт.
Ти думаєш, што в чужуой ложці буольш меду? (колі хтось комусь чогось завідує).
Ґлухій як не вчує, то видумає.
Обходітісь як з крашаним ієчком.
Посваритісь за пустий мішок.
Дівкі волоси рвут (про хорошого хлопця).
На обирванськуй гуліці (колі мнуого справ).
На фото: колісні люде із Збуча
****
Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.