„Показав би, на чуом свіня хвуост носіт”. Приказки про звірів з ґміни Чижі, ч. І

куонь

Як куонь пристає, господарові розуму не стає.

Як куонь лєкається, то господар розуму набірається.

Куонь на штирох ногах і то спотикається.

Куонь чи кобила, аби каманда била.

Старий куонь руліе не попсує.

Причепі кобилі хвуост, як вона свуой має.

Шкодовав вовк кобилу, то зоставів хвуост і гриву.

корова

Хватіло на коруовку, то хватіт і на веровку.

У корови молоко на язиці.

Чий бичок не скакав, а телятко наше.

Чия б корова ричала, а твоя мовчала.

Не тая корова, што мучит, мнуого молока дає.

свіня

Показав би, на чуом свіня хвуост носіт.

Коб бив такій добри, то свіні з’їелі б.

Чом? Тіем што свіня з личом.

Плюй свініе в очи, то буде казаті, што дощ іде.

Не міела баба клопоту, то зараділа порося.

баран

Туолькі роботи, як у барана в Спасовку (вельмі мнуого).

коза

Когось козли пуд бокі товкут (колі хтось спішає).

Пришла коза до воза.

Лупіті як Сідорову козу.

На похіле дерево то й кози скачут.

І вовк сити, і коза ціела.