Про традиційні способи привітання на Підляшші, ч. 2

Способи привітання в традиційній сільській громаді – цікава тема, однак вона потребує подальшого дослідження. Ми можемо здогадуватися, що раніше в селах Підляшшя люди не віталися словами «добрий день», але загальновизнаною формою привітання могло бути «Слава Ісусу Христу» («Слава во вєкі»). На жаль, сьогодні важко відповісти на це питання з упевненістю, оскільки найстаріші інформатори вже вживали російську фразу «здраствуйтє», яка, мабуть, стала популярною після «біженства», а молодші – польське привітання «дзєнь добри».

Однак збереглися традиційні форми привітань, пов’язані з найбільшими святами. У попередній частині ми в основному говорили про те, як віталися люди під час свят зимового циклу. Цього разу мова іде про те, як мешканці сіл у ґміні Чижі вітають один одного під час найважливішого християнського свята – Великодня – та в інших ситуаціях, наприклад, пов’язаних із працею.

Донині традиційною формою привітання на Великдень є «Христос Воскрес». Під впливом церковної традиції жителі сіл у ґміні Чижі частіше скажуть «Христос Воскресє». Ця форма щораз більше витісняє традиційне говіркове «Христос Воскрес».

На ці слова люди відповідають «Воістіну воскрес / Воістіну воскресє». Цей спосіб привітання обов’язує до свята Вознесіння Господнього (у місцевій говірці Вшесцє). Донині мешканці сіл у ґміні Чижі вітаються цими словами протягом 40 днів. Небажано говорити, наприклад, «дзєнь добри» в цей час:

– Наветь як до склєпу [крамниці – ЛЛ] зайдут, то мніе сміешно, алє тоже говорат «Христос Воскрес».

Існували різні способи привітання залежно від конкретних ситуацій, наприклад, «вечурок», відвідування померлого, праці тощо.

Як підкреслювали найстарші мешканці, заходячи до хати, в якій є покійник, небажано було вітатися з присутніми. Деякі старіші жителі сіл у ґміні Чижі кажуть, що в цій ситуації можна сказати «Слава Ісусу Христу» (присутні відповідають «Слава во вєкі»), але спершу треба підійти до труни з померлим і сказати молитву.

Цікавою темою є вітання працюючих. Бачивши  людей, наприклад, при сіні, під час жнив чи копання картоплі, жителі сіл у ґміні Чижі традиційно вітали їх словами «Боже, допомож». Ті, які працювали, могли жартома відповісти:

Казав Буог

Коб і ти допомуог.

Зібраний матеріал не вичерпує теми, а лише є відправною точкою для подальших досліджень, пов’язаних із традиційним способом привітання та прощання. Залишається багато питань, і, на жаль, навіть найстаріші жителі села, що народились у 1920-30-х роках, не можуть на них відповісти. Як віталися на підляських селах у ХІХ та на початку ХХ століття, до «біженства»? Вимовляючи слова «Слава Ісусу Христу»? А може, побачивши сусіда чи іншого жителя села, не було якогось особливого способу привітання? Також невідомо, як наші предки прощалися.

Тема привітань та прощань пов’язана з традиційними підляськими побажаннями – на Новий рік, з нагоди народження дитини, шлюбу тощо. Це, безперечно, цікава тема для подальших польових досліджень, які будуть проведені під час наступних поїздок до сіл у ґміні Чижі.

Фото:

Працюючих традиційно вітали словами «Боже допомож».

На початку 1970-х рр. у Збучові коло т.з. «клюбу» мала бути побудована школа. На фотографії – працююча молодь з села.

***

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.