Приказкі з Чижуовської ґміни, ч. ІІ
Приказкі про люді і про тоє, як вони поступают
Такій добри, што до рани прикладай.
Лоб не на воши (про розумного).
У доброї господині то й піевень несеться.
Воши жицє дарувалі (про такого, што вважає себе розумніейшим ніж є).
Такій кєпські, што на воловуй скуори не опісаті.
Тні його по кускові, то кажди кусок буде оддіельно скакаті.
Чом дурний, бо біедни, а чом біедни, бо дурний.
Плюй свініе в очи, то буде казаті, што дощ іде.
Вуон на груош вош до Варшави пожене (про скупого).
Ґруба як чорт на храбусціе.
Худий як руські піевень.
Алє карк! Бо й сало їем! (про замурзаного).
Замурзани як лічман.
Зуби як посаджани (про щербатого).
Як курка над здохом.
Вип’є кров і рани не зробіт (про такого, што використовує інших).
Ворона малая, а горло широкє (про криклівого).
Скаче би вош по гребені.
Задовольони як на сто коні сіевши.
Што ступіт – то золже.
Язик без кості, што хоче то хвостіт.
Скаче би чорт перед хмарою.
Сам не гам і комусь не дам.
Пусті мужика до бюра, то чорніло вип’є.
Називай хоч би горщок, аби в огонь не клав.
Поглєдає би вовк скоса.
Не хвалі погоди зраня, а баби замолоду.
Сідіт би квоктуха на яйцях.
Не тая корова, што ричит (мучит), мнуого молока дає.
Крутіться як сучка в розчині.
Вліез міжду ворони, кракай як і они; Вмішався в ворони, то кракай як і вони.
Причепілась би вош до кожуха; Тримається би вош кожуха.