Приказки про різні народи у фольклорі сіл у ґміні Чижі

У селах ґміни Чижі вдалося записати кільканадцять приказок і фразеологізмів, у яких з’являються різні народи. Представники інших культур, націй та релігій найчастіше представлені в іронічний, сатиричний, а нерідко й у зневажливий і образливий спосіб.

Одна із найулюбленіших постатей це, звичайно, ЖИД. Хоч у приказках та народних фразеологізмах він представлений найчастіше іронічно, то слід підкреслити, що старіші люди, які пам’ятали євреїв, висказувалися про них дуже позитивно. Так ось говорив про них один із старіших чоловіків із ґміни Чижі: «Жиди по-нашому говорилі. Між собою говорилі по-свойому, аякже, а з намі по-нашому, бо серед нас жилі. Всіе по-нашому уміелі.

Жиди билі добри люде і ми з їмі добре жилі. Вони й гроши позичалі і не допоміналіся, коб зара оддаті. А послі пришлі ніемці і всіех їх видушилі».

Окрім євреїв улюбленим персонажем народних приказок був циган, у селах ґміни Чижі – ЦІГАН: «Лєкалі діті жидамі, што жид забере, ціганамі». За євреїв або циганів переодягалися під час Різдва Христового, на Новий рік, під час весілля.

Цигани з’являлися на підляських селах, коли мандрували таборами, згодом вони поселялися поряд із підляським автохтонним населенням. Це було вже після Другої світової війни та було пов’язано з тодішньою політикою польської держави: у 1950 році була видана інструкція щодо реєстрації циганського населення; у 1952 р. Президія уряду прийняла постанову про допомогу циганському населенню переходу до осілого життя. Від 1964 р. активізовано дії, які мали ускладнити циганам мандрівний спосіб життя. Саме десь у тому часі циганські сім’ї поселилися, між іншими в Збучі. Ромські діти ходили у школу разом із місцевими дітьми, що й видно на фотографіях з того періоду.

Окрім євреїв і ромів, підляшани сміялися також з поляків та росіян, яких звали тут «руськими». Треба однак підкреслити, що на селах люди по-різному розуміють поняття «РУСЬКІ». З одного боку воно означає національну приналежність підляшан «ми руські, наш народ руські, говоримо по-руські». Тобто слово «руські» слід розуміти як колишнє традиційне окреслення українського народу (чоловіки, які служили в армії, засвоювали ще одне окреслення – «хахли») та української мови «в нас руська мова». Варто додати, що слова «українець», «український» тут не функціонували, вони з’являлися лише у деяких народних піснях.

Друге значення слова «РУСЬКІ» це «росіянин», «росіяни», «російський». У цьому значенні «руські» з’являється хоча б у спогадах старіших людей, які пережили Другу світову війну: «руські ідут, забілі на руськум фронті, говорив по-руські».

***

Вертаючись, однак, до приказок.

Висміювання жидів, циганів, росіян, як і інших народів, було пов’язане взагалі з притаманним традиційній сільській громаді критичним ставленням до всіх, хто інший, чужий. Що цікаве, жителі сіл висміювали не лише інші народи та все, що з ними пов’язано, але й навіть жителів сусідніх сіл та їхню мову (навіть, якщо мовні різниці дуже малі та й зовсім непомітні для людей ззовні).

А ось, які приказки та фразеологізми вдалося записати в рамках проекту Підляського наукового інституту в селах ґміни Чижі:

Договоритіся би жид з ґубернатором (совсіем не договоритіся).

Сідіеті би жид на покуті.
Сідіеті би жид на посту.

Кажди жид свуой товар хваліт.

Без одного жида базар (ринок) одбудеться.

Ціган способом хату спалів (в’юов такоє жицє, і не міев хати).

Як ціганові сало.

Ціганськє дітя, ціганеня (дітя, которе не боїться люді і сміело всюди йде).

Худий як руські піевень.

Руські міесець (вельмі довго).

Морда як татарська срака.