Обрядовість пов’язана з народженням дитини в селах ґміни Чижі. Ч. 1 Вагітність
Вагітну жінку в селах ґміни Чижі звали «ґрубою». Про зачаття говорилося, що «баба заґрубіела», про вагітність – «баба ґруба ходіт». Напр. у Клениках про вагітну говорили, що їй «партушок наставівся». Це знайшло відбиття в кленицькій приспівці:
Гуляй гуляй красавіца
Як партушок наставіться (тобто коли буде вагітною)
Як партушок опаде (як народить дитину)
То всьо гулянє пропаде.
У традиційній культурі вірили, що важливий є вже сам момент зачаття. У Збучі почулося: «Казалі найгуорш на Благовіещинє заґрубіеє. Бо на Благовіещинє, кажут, пташка гнізда не в’є. Навет як корова бидлує, то не можна на Благовіещинє».
Про дитину, почату у свято, казали іронічно «празнічне дітя».
Давніше бажаними були великі сім’ї, тому пересічно в хаті було троє – четверо дітей та навіть більше – бувало, що й дванадцятеро. Люди вважали, що щасливішими є діти з великих сімей:
Де дочок сіем
То доля всіем
А де дочка одна
То туой долі нема.
Ще в міжвоєнному періоді великою була смертельність дітей, тому й люди вдавалися до різних магічних практик. Як напр. почулося останнім часом у Збучі – бувало, що батьки, яким вмирали діти, брали за кумів першу зустрічну особу. Казали – дитина охрещена першою зустрічною особою буде жити.
Ще не так давно люди в селах найбільш негативно ставилася до нешлюбних дітей та їхніх матерів. Цей мотив знайдемо напр. у сінокісній пісні із Збуча і Кленик «Біел-молодець сіено косіт», у якій мова про вдову, що залишилася з нешлюбною дитиною. Вдова звертається до дитини:
Чи тебе мніе годоваті 2
Чи тебе мніе утопіті
Годоваті од люді сміех 2
Утопіті од Бога гриех.
Нешлюбну дитину в обстежуваних селах звуть «бастуком». Попри зневажливе ставлення, люди вважали, що хрестити «баструка» приносить кумам щастя і успіх (слід згадати, що в метриках парафії в Чижах з 18 ст. знайдемо інформацію, що бувало, що хрестили байстрюка більше ніж одна пара кумів!).
Ще й тепер на селах кажуть, що можна визначити стать дитини: «як на сина, то баба хороша, а як на дочку, то зара бридка».
Вагітній жінці забороняли бути хресною матір’ю. Так є й досі – вагітні жінки надалі не стають хресними матерями, бо на думку людей – це принесе нещастя як для хрещеної дитини, так і тієї, що вродиться. Це, мабуть спричинене тим, що колись багато вагітних жінок вмирало при народженні дитини, отже й погано брати було на хресну маму таку жінку.
Вагітній жінці забороняли багато чого – йти до небіжчика, заглядати крізь дірку, напр. у дверях, виливати воду, яку раніше набрала з криниці, однак не забороняли тяжко працювати. З другого боку, люди не могли їй відмовитися, коли приходила щось позичати: «бо як одкажеш, то миши всьо поїдят».