«Зачинається розвівається у Нінкі весіелє». Весіелє у Чижуовськуй ґміні, ч. ІІ
Перши день весіеля – спомаганє
У недіелю весіелє у молодої, а послі до молодого приданє їеде на другі день. Як виглєдало весіелє? Позбіраються дружкі. Свати приходят. Куснічкі, бантікі роб’ят. Молодая в комори вбірається, юой співают. Дружкі вбірают. Співают юой тако:
Там у комори вода ліє
Молода Нінка ручкі миє
Ой миє миє білюсєнько
Бо їїе вінчанє блізюсєнько 2
Стеліете ковдроньку я йду
Блогославі батеньку сяду
То вже, як за стуол іде сядає. Як умиється в комори, співают, а тогди то вже їїе ведут за стуол сядаті і співают сюю піесню.
А бантікі, то виходілі дружкі до сватуов і вже старша дружка бантікі мусіла міеті і значила. Уже у весіелі не буде якій лішні, алє той назначани. Молодим хлопцям на ліеву сторону, а жонатим? Я віедаю, чи значилі?… Оно маршалкові такого кусніка через плєчо. Тут бант велікі і куснік довгі. Десь колісь ще й ручніком, казалі, пудв’язувалі, алє я того вже не бачила.
У молодого своє весіелє як до вінцю од’їжджає. А в молодої своє. За стуол сядают і снідают. Молодая в рогові, коло їїе старши сват, старша дружка і вже вони сідят за столом, а дружкі далій радочком. А батькі подают, приймают гості.
Уже тогди, як посідят і мают од’їжджаті до вінцю, то вже тогди співают за столом:
Колєсом сонечко я в гору їеду
Молодая Нінка до шлюбу їеде
Ой їеде їеде вже й од’їжджає
Просіт батенька на спомаганє
Нехай тебе доньку сам Буог споможе
І всіе святиє люде добриє
А тогди співают ще другу піесню – як уже коні пудганяют, вози пуд порог.
Як першу співают:
Зачинається розвівається я й у городі зіелє
Зачинається розвівається я й у Нінкі весіелє
Буог же юой дає, Буог же юой дає
Батенько спомагає
Буог же юой дає, Буог же юой дає
Матюнка спомагає.
Як оно посаділі молодую, то співают сюю, а потум „Колєсом сонечко…”, а потум „Ой заржалі конікі…” – як будут од’їжджаті.
Як діевчиина била сіротою, то як сідіела за столом, ще до вінцю, то співалі юой:
Там на дворіе нови колодець і відро
Ой чом Анєчку твого батенька не відно
Ой перейді хату сіені перейді
У новуй комори свого батенька поглєді
Не раз не два сіені хату перейшла
У новуй комори свого батенька не знайшла
Ой ступіла з ґриечка в доліну
І натрафіла на батенькову могілу
Ой встань ой встань о муой батенько руоднюткі
Бо коло мене сідіт батенько чужуткі
Ой не встану моє дітятко не встану
Бо збудовалі светліченьку тесову
Бо збудовалі без окон без двери без сонця
Ой не промовлю моє діетятко не словця
Чи плакала молодая? Як якая – якая плаче, якая не може плакаті, то співалі все: „Дайте цібулі натремо очи”:
Чом ти Манєчку не плачеш
Бого долєнькі не просіш
Серцє твоє камєнялоє
Не можеш розжалітісь
Чого я маю плакаті
Бога долєнькі просіті…
Як співают за порогом такії жалосни пісніе, то тогди, як вона не плаче, співают:
Дайте цібулі натремо очи
буде плакаті аж до пувночи.
То такії короткі. Припіев но.
Перед вінцьом спомаганє – хусточку клалі на талєж і тогди гості пудходят по колєї, кладут гроши. Молодая кланяється. Молодуой вже тогди зав’яжут тиї гроши у хусточку. Десь за пазуху все давалі. А тепер то тримає тако мусіт у хусточці і вінчається з груошмі.
Вже йдучи в церкву на поруог кладе, ногою наступіт на гроши. Сторож пудбірає, той што ходіт там, пособляє. Такая била традиція, што кладут.
До вінцю батькі не їехалі, вдома остаються. Вже як на спомаганє скінулі, заспівалі сюю „Ой заржалі сіви конікі…”, виходіт молодая з-за стола. Тогди співают:
Ламай маті каліну 2
знімай Матєр Божу
Давай дочціе
Коб не міела розлукі 2
Тогди вже стає перед образамі, стелют юой пуд коліена плахту. Стане, „Отче наш” зговорит і батькам кланяється. І співалі:
Кланяйся Ніночко
Kланяйся нізенько
Oтцові матюнці
Усюой своюой родінуонці.
Як покланялася, тогди берут воду свещону, берут збуоже, хліеб кладут на талєж і вже батькі виводят молодую, садов’ят на вуоз і кругом уже ходят три рази – збуожом сиплют, светят коні. Послі став’ят уже склянку з водою свещоною. Коні поб’ют. Так уже кєруют, коб побілося. Ну, збуоже сипалі, святілі, алє не віедаю для чого. Коб роділо.
До вінцю не співают.
Як їехалі до вінцю то гускі кідалі. Колісь коровая накришат. То старша сванька кідала вже, як стоят люде. Тепер цукєркі. Колісь гускі, накрают коровая, то й кідают.
Вінець
Заїжджают до церкви, стают уже на вінець. Стелє вже старша сванька плахту, ручніка. Молодої старша сванька – то якаясь уже замужня, бо діевчина – то старша дружка. То вже сванька стелє. Батюшка вінчає тогди вже їх. Співає піевча, накладают корони, тримают свати старши корони, круга престола водят.
Ручніком пудстілалі молодуой і обцасом тягнула, коб дівчата всіе замуж виходілі.
На плахту, диван, стелє тогди ручніка такого. Кроху вберут його шпараґусом буольш. Тогди вже кажут, коб тягла. Бо коб дружкі виходілі, а як мало тягне, то свати як возьмут, то і круга занесут, чуть одбере сванька і вспіеє заслаті.
Ніби то пудсказуют, коб молодая вижей тримала свіечку, коб верх брала над молодим. А чи то буде правда чи то такії но забобони?…