Істокови, Постолуовцьови, Збучлянічини – родові прізвиська від назв місцевостей

Найпопулярнішим способом ідентифікації людей в обстежуваних місцевостях чотирьох парафій православних на Підляшші: Чижі, Кленики, Курашево і Нове Бурезово, є використання родових прізвиськ, утворених від різних основ: імені предка, найчастіше чоловіка, рідше жінки, місцевості походження або вуличної клички батька, дідуся чи іншого члена сім’ї. Ці назви успадковуються нащадками та досі використовуються у щоденних контактах жителів сіл.

Донині найпопулярнішими залишаються родові прізвиська, утворені від імені голови роду. Часто такі клички були створені ще в ХІХ століттю.

Досліджуючи іменні традиції сіл у згаданих парафіях, зафіксовано цікаві родові назви, похідні від назв місцевостей. Мотивом їх появи часто є територіальна характеристика особи. Того роду кличок в обстежуваних селах доволі багато, – сільська громада давала їх найчастіше особам, які родом з інших, як сусідніх, так і віддалених сіл: Грабняцькі (родом з присілка села Збуч – Грабняк), Ориешкувка (з Ориешкова), Каменчоха або Каменчанка (з Каменя), Морак (з Мора), Буркови, Боркови (з села Борок/Бyрок), Істокув (з Істоку).

Початкові прізвиська, в тому числі й ті, що характеризували жінок, часто переносилися на жінку або чоловіка, навіть якщо вони не мали нічого спільного з місцем походження. Тому, якщо чоловіка з села Дубіни звали Дубінець, то його дружина була Дубінчоха, Постолуовець – Постолуовчиха, Морак – Моракова або Морачка. Якщо жінку звали Ориешкувка, то її чоловіка – Васіль Ориешкувчин. Як бачимо, тут не застосовувалося правило, що родова назва чоловіка завжди була першорядною. Просто сільська громада часто обирала такі прізвиська, які найбільше характеризували дану особу та її родичів, та прізвиська, утворені від назви місцевості, були досить характерними і легко ідентифікували дану людину та її родину.

З часом прізвиська, що походять від місця походження, стали сімейними, родовими і передавалися дітям, а потім онукам, напр. Ґурначови (предок був родом з села Ґуорне, яке зараз є частиною міста Гайнівка).

Прізвиська та родинні прізвиська, що походять від місця походження, вказують на народні варіанти підляських місцевостей, напр. М’якішуовець – прізвисько від народної форми села М’якіши (офіційно Miękisze). Тому ці форми можуть зацікавити не лише дослідників, які займаються тематикою іменної традиції Підляшшя, а й топоніміки регіону. Іноді такі форми вказують на назви місцевостей, які вже офіційно не вживаються, наприклад прізвисько Міеські (приступив з Міеського Ліеса, зараз офіційно Pasieczniki Duże).

У досліджуваних селах також можна було зафіксувати прізвиська, які вказують на етнічне походження особи: Українцьови (бо нащадки приїхали з України), або місце, в якому хтось перебував: Хомскі (бо під час «біженства» потрапив на Схід – це могла бути місцевість Хомськ).

Ось приклади, записані під час виїзду в рамках цьогорічного проекту «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть». На початку подається форма множини родового прізвиська, іноді в дужках приклад особи, що носить дане прізвисько. Далі вказується кличку, від якої воно походить (іноді разом із різними варіантами, вживаними сільською громадою). Далі подано діалектну форму назви місцевості та офіційний польський варіант. Наголос позначено жирним шрифтом.

Болотянчини (напр. Ондрией Болотянчин) – Болотянка, Болуотніця – Заболотє – пол. Zabłocie

Дубінцьови – Дубінець – Дубіни – пол. Dubiny

Ґурначови – Ґурнач – Ґуорне – пол. Górne

Істокови (напр. Шура Істокова, Альоша Істокув) – Істокув – Істуок – пол. Istok

Каменчошини – Каменчоха, Каменчанка, Каменчучка – Камень – пол. Kamień

Крив’янчини – Крив’янка – Кривая – пол. Krzywa

Куойлікови – Куойлік – Куойли – пол. Kojły

Ладовцьови – Ладовець – Ляди – пол. Lady  

Моракови – Морак – Море – пол. Morze

Ориешкувчини (Васіль Ориешкувчин) – Ориешкувка – Ориешково – пол. Orzeszkowo

Постолуовцьови (Насця Постолуовцьова) – Постолуовець – Постолово – пол. Postołowo

Прогальчини (Коля Прогальчин) – Прогаль – Прогаліе – пол. Progale

Збучлянічини – Збучлянічин – Збуч – пол. Zbucz

Ці форми надзвичайно цікаві, тому, безсумнівно, вимагають більш ґрунтовного наукового дослідження, в тому числі з мовознавчої точки зору – як такі форми створювалися.

***************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.