Д-р Микола Рощенко: Війна в центрі Європи в ХХІ столітті

Публікуємо рефлексії, якими поділився в контексті війни в Україні д-р Микола Рощенко, родом з Кліщель, член Наукової ради Підляського наукового інституту, багаторічний лідер української громади Люблина, почесний член Українського Товариства.

Війна в центрі Європи в ХХІ столітті
Війна в центрі Європи в ХХІ столітті. Її започаткував кремлівський бандит, щоб втілити в життя свої хворі імперські мрії про нову Велику Росію, першим царем якої мав стати він сам. Він вважав, що легко розбереться з київською «бандою», складеною з «наркоманів» і «неонацистів», бо не визнає існування української нації, бо росіяни й українці «це одне й те саме», чим виявив свій шовінізм. Напад на невинну незалежну країну в стилі Гітлера – це фашизм. Проте назвати його російським шовіністом і фашистом замало. Найбільшим злочином у будь-якій завойовницькій війні, є наказ розпочати її, і це він дав його. Отже, він також воєнний злочинець, і, сподіваймося, трибунал його не омине. Я вважаю, що тепер ніхто не повинен сидіти з ним за столом і тиснути йому руку, бо заплямить її кров’ю невинних. Нехай пришле своїх представників. Росіяни не злочинці, вони самі багато натерпіли, тож, може, самі прокинуться і скинуть цього кривавого диктатора. Без нього, позбувшись імперіалістичних намірів, Росія, завдяки своїм невичерпним ресурсам, зможе жити в добробуті і в злагоді з усім світом.

На щастя, кремлівський бандит не досяг своєї основної мети – швидко розгромити Україну та встановити там маріонетковий уряд. «Могутня» і «непереможна» російська армія не може перемогти значно слабшу українську армію, a вiн caм вже не сприймається як всемогутні мачо, а підлий карлик. Він уже не є видатним політичним шахістом, бо дуже погано передбачав ходи у цій війні. Крім того, своїми діями він знищив дві інші власні цілі, у досягненні яких уже мав певні успіхи.
1. Європу, яку розбивав, він несподівано об’єднав у одностайності та з’єднав її з Америкою.
2. Ця війна фактично завершує процес творення політичної нації України, котра засвідчила про це своїм супротивом тa боротьбою.

Обидва ці процеси є дуже цінними і добре віщують майбутньому демократичної Європи, де право, а не сила, має вирішувати проблеми і суперечки, виникають. Все це може стати реальністю лише в тому випадку, якщо Україні вдасться захиститися. Я не буду писати про героїзм її воїнів, про це говорить увесь світ. Але я пишаюся тим, що козацький дух у народі ще живий і що для багатьох є цінності дорожчі за життя.

Звісно, ​​сама Україна не зможе захистистися. Її успіхи на полі бою також заслуга Європи та Америки, без всебічної допомоги яких вона зазнала б невдачі. На щастя, всі зрозуміли, що Україна захищає також і їхні цінності. Особливу роль, завдяки своєму військовому та економічному потенціалу, відіграють Сполучені Штати. Втім, варто похвалити і крихітні, але відважні, прибалтійські держави Балтії, а також i скандинавські, і завжди прихильну до України Канаду.

А тепер Польща – повага, захоплення та низький уклін, як для влади, так і для всього народу. Рівень заангажування та активності багатьох поляків у допомогу Україні мене навіть трохи засоромив, я caм aж тaк нe вмію. Саме Польща дає притулок і захист сотням тисяч українських жінок і дітей, які тікають від пекла війни. Допомога надходить з усіх куточків країни. Скрізь сердечне ставлення до біженців з України.

І тут мене охоплює дуже радісна думка. У польському суспільстві колись негативний стереотип українця це вже минуле. Чи онуки також і тих, хто колись зробив стільки зла полякам на Волині, своїм героїзмом не відкупили бодай частину гріхів дідів? Здається, нарешті настав час справжнього народного примирення між нашими народами. Бо і з українського боку ми чуємо щирe, часто зі сльозами на очах, дякую.

Микола Рощенко