„Chocz by za woła, aby staroju diewkoju ne była”. Wesiele w Czyżuowśkuj gmini, cz. I
Приїжджают у свати. Їеде якійся райко чи маршалок, як ото звут. Заїжджає і говорит, што приїехав у свати. Подобатісь буде, чи не буде подобатісь, то не в’ядомо, алє ж хучией частуют, тож у свати пришлі. А там уже люде пуд окно набігут оглєдаті, што ж то за девоснуб, якій то каваліер. Тогди што? Ну, вже гостят. Як не подобаєтьлся діевчині, то каже, што вона його не хоче. А як подобається, тогди роб’ят весіелє.
А як приїехалі посвататі діевчину, то батькі вже догадуваліся. Колісь казалі, што через бальок не можна переходіті, по той буок балька стоялі. Такая колісь била мода.
Частовалі – гориелка, закуска, аякже! Стараються што й найлєпі. Все сміяліся, што в месніці вже коб кубаса за кружком била, бо діевка в хаті, то сподіваються, што будут свати.
Уже приїжджают, тогди вже став’ят гориелку, кубасу виймают і крают пігуог, хліеб, што хто має, там ще што до кубаси, ну вже гостят. Кажут, што приїехав у свати. «Што ж ти хоч в посагу?». Ну, вже каже, якого посагу хоче.
Жартуют часом, што пришлі не свататі діевчину, алє штось куповаті. Такії жарти мусіт то билі. А може не барзо діевчина подобалась, то так казалі, аби казаті? А хто знає, з якої целі? Штось било такоє.
Їехалі у свати y месніці, все в суботу. Ліетом нема колі весілюов робіті, хоч тепер то всяк биває. Колісь то буольшенство у месніці. У вуосень і по жнівах биває, алє то риедко, буольшенство вже на месніці. Бо колісь же ж барзо гойно їезділі шиткамі файно і на весіелє просілі. Їезділі ж до вінцю – шелєстуни, шиткі. Їедут, хороше, а як у час такій, што возамі – то возамі. Хороши билі все драбінкі, сідзеня. Плахти вишити, вистілалі.
Розгляди
У розгляди їезділі батькі діевчини до молодого. Заїедут в розгляди і там вже договоруються. Як уже сходіться в їх, то роб’ят весіелє.
Колісь у розгляди діевчина не їезділа, бо бридко било. Бо то встид.
Вони вже мусілі дівітіся, куди оддают. Не оддавалі так билє-як.
Нєкотори кажут, што і полямі хваліліся. Вийде і каже, што то всьо його. Там може но загуон чи два. Бо всякі билі і по мало земліе міелі, а колісь земля била так само в славі. Ішлі, коб велікі билі гектари.
Запоїни (лади)
Уже як згодяться, тогди вже роб’ят весіелє. Готуюються.
Найперуч договори, а потум запоїни робілі.
Приходят старша дружка, батькі.
Гостілі. Хочут гойно приняті свати сватуов. То перед весіельом.
Уже запоїни колісь звалі, а тогди вже робілі весіелє. На якую вже там договораться недіелю, вже подаються на запіси. Запісувалісь і колісь. Уже як запішуться, то на котору недіелю ухвалят, то вже тогди весіелє роб’ят. Кажу – буольшенство в месніці, бо найбуольш часу і зімно з м’ясом. Лєпі приготовлятіся.
Коровай
Тут колісь качалі коровай, робілі гускі. На коровайові вже клалі гускі, а послі, вже як весіелє било, то свати вже тиї гускі вириезувалі і за порогом ділілі тих бабуов, што стоялі за порогом, ішлі на стуойку. Пеклі колісь перед весіельом, то мусіт найбуольш у суботу. Ну, вже хрищона приходіт, коровайніці – сусідкі, як є ліепши, чи якії тьоти. Міесят коровай, гускамі вбірают, рожи, гускі кладут кругом, а у весіелі вриежут свати і кідают за поруог, бо тиї ж баби прийдут співаті за порогом, то їх же ж коровайом діелят.
Коровайніці співалі, алє в нас то я не помню, як співалі, не било такіх, што уміелі. А в нас то зберуться, якуюсь піесню заспівают, алє якую – чи то вона до коровая налєжала, чи ніе?…