Пилипів піст у традиції жителів сіл у ґміні Чижі
27 листопада за новим та 11 листопада за старим стилем припадає свято святого Пилипа, одного з 12 апостолів Ісуса Христа. У селах ґміни Чижі звуть цей празник – від народної форми імені – Піліпа.
Свято Пилипа це останній день напередодні 40-денного посту, званого в народі Пилиповим. У селах ґміни Чижі його називають – Піліпови пуост, Піліпувка, Піліповка. Він перший у літургічному році, та його мета – підготувати людей до свята Різдва Христового.
То такій льокшенькі пуост – Піліпувка перед Руздвом (Курашево).
Разом з Пилиповим постом кінчалися гуляння і забави, а також традиційні весілля, які треба було провести до дня святого мученика Димитрія Солунського (8 листопада за новим, 26 жовтня за старим стилем). Уже після Дмитра сватів не посилали – люди поволі готувалися до посту. Сезон весіль починався знову після Пилипового посту та свят Різдва Христового.
Безпосередньо Пилипівку попереджували забави та гуляння молоді. Це були традиційні сільські запусти, які в певній формі збереглися сьогодні, також у містах, куди виїхали православні жителі підляських сіл.
Пилиповий піст припадає вже в періоді зимових свят. Він продовжувався до 6 січня за новим та 24 грудня за старим стилем, тобто до Святвечора, що його жителі сіл у ґміні Чижі звуть: Коляда, Колєда.
Під час посту не організували забав, не співали світських пісень. З дня Введення в храм Пресвятої Богородиці (4 грудня за новим, 21 листопада за старим стилем, у селах ґміни Чижі – Введеніє, Оведеніє) починали співати колядки, тому й сам Пилиповий піст у сільській громаді, зокрема серед дітей і молоді, завжди асоціювався зі співанням різдвяних пісень, готуванням колядної зірки та очікуванням Різдва Христового. Для старіших – це був період відпочинку та традиційних робіт, напр. прядіння.
У Курашеві популярною була приказка: Як за Піліповку не напрадеш, то до Велікодня на натчеш.
Залишити відповідь