Роковини народження Костянтина Харламповича

18 серпня 1870 р. народився Костянтин Харлампович, відомий український історик церкви та освіти, а також краєзнавець, академік Української академії наук, жертва політичних репресій в часи Радянського союзу. Маловідомим фактом з його біографії є те, що він народився в селі Рогачі в тодішньому Берестейському повіті Гродненської губернії на окраїнах української етнічної території – на історичному Північному Підляшші (сьогодні ґміна Мілейчиці, Сім’ятицький повіт). 

Випускник Литовської духовної семінарії у Вільні. У 1894 р. закінчив Петербурзьку духовну академію; 1899 року одержав звання магістра богослов’я.

Від 1895 р. викладав у Казанській духовній семінарії латинську мову, а від 1906 р. – цивільну історію. З 1900 р. – доцент церковної історії в Казанському університеті (з 1909 р. – екстраординарний професор). У 1914 р. отримав звання доктора церковної історії. Член-кореспондент Російської Академії Наук (1916). Академік Української Академії Наук (з 1919 р.).

У 1924 р. був арештований – як голова Музейної комісії вимагав, щоб реквізовані у церкви коштовності передавалися до музеїв, а пам’ятки історії охоронялися. У січні 1925 р. без суду засланий до Казахстану за «зберігання контрреволюційної літератури». Там продовжував наукову працю. Після звільнення 1928 р. переїхав в Україну, оселився у Ніжині. У 1929 р. позбавлений звання дійсного члена Всеукраїнської Академії Наук, проте продовжував у ній наукову працю.

Автор близько 250 праць з історії православної церкви, історії освіти та культури, краєзнавства. Автор праць з історії української Церкви та духовного шкільництва 16-17 ст.

Помер 23 березня 1932 року.