Вигуки, якими скликають звірів, ч. ІI

Форми, вживані в підляських селах, коли скликували або відганяли домашніх тварин, поступово забуваються. Можливо, що за кілька десяток років знайдемо їх лише у мовознавчих записах та фольклорних текстах. Проте, деякі з них досі відомі – зокрема ті, які використовують, щоб заохотити підійти або відігнати кота чи собаку.

Продовжуємо перелік вигуків, уживаних у селах ґміни Чижі.

Кіт

Способи кликання і проганяння котів – загальновідомі і загальновживані. Досі заохочують кота, щоб підійшов, словами кіці-кіці, а проганяють – псік.

Собака

Для підкликання собаки уживається вигуку псі-псі, коли щось дають – на!

На, на – ході сюди!

Проганяється – вон!

Курка

Курей кличуть найчастіше тю-тю-тю, курчат – ціп-ціп-ціп, ціпу-ціпу-ціпу, проганяють – ша!

Гуска

У селах ґміни Чижі кличуть гусей по-різному, в залежності від місцевості: гусі-гусі-гусі (наприклад, у Шостакові, Курашеві), пиль-пиль (у Збучові), проганяють – гиля-гиля.

Качка

Качок кличуть словами пиль-пиль-пиль.

Загальний покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів – це киш.

Багато традиційних форм, записаних у селах ґміни Чижі, що їх вживали, коли кликали домашніх тварин, це дуже часто звуконаслідувальні слова. Оскільки їх мета – заохотити тварину, щоб підійшла, тому й мають вони зменшено-пестливий характер. Вигуки, записані в селах ґміни Чижі, найчастіше прості за формою та легкі для вимови. Вони нерідко мають свої аналоги в дитячій мові, на яку складається лексика, що її дорослі вживали у спілкуванні з малюками, коли вони вчилися розмовляти, та яку малюки вживали самі. Це дуже часто перші, доволі прості слова, що їх вимовляли діти.

Ось приклади.

У дитячій мові корова це бися, биська, бицька, а коли скликували цю тварину, говорили бись-бись.

Кінь це кося (кликали його коську-коську).

Жереб’ятко – кізя (кізя-кізя).

Свиня – цінька (ціня-ціня, цінька-цінька-цінька).

Овечка – безя (безь-безь, безя-безя).

Курка – тютя (тю-тю-тю).

Курчатко – ціпка (ціп-ціп).

Детальніший матеріал про дитячу мову доступний на сайті Підляського наукового інституту:

https://www.pninstytut.org/doslidzhennia/tradiczijnij-folklor-gmini-chizhi/dityacha-tvorchist/dityachy-folklor-z-gminy-chyzhye-ch-ii/

***

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП

Вигуки, якими скликають звірів, ч. ІI

Вигуки, якими скликають звірів, ч. ІI

Форми, вживані в підляських селах, коли скликували або відганяли домашніх тварин, поступово забуваються. Можливо, що за кілька десяток років знайдемо їх лише у мовознавчих записах та фольклорних текстах. Проте, деякі з них досі відомі – зокрема ті, які використовують, щоб заохотити підійти або відігнати кота чи собаку.

Продовжуємо перелік вигуків, уживаних у селах ґміни Чижі.

Кіт

Способи кликання і проганяння котів – загальновідомі і загальновживані. Досі заохочують кота, щоб підійшов, словами кіці-кіці, а проганяють – псік.

Собака

Для підкликання собаки уживається вигуку псі-псі, коли щось дають – на!

На, на – ході сюди!

Проганяється – вон!

Курка

Курей кличуть найчастіше тю-тю-тю, курчат – ціп-ціп-ціп, ціпу-ціпу-ціпу, проганяють – ша!

Гуска

У селах ґміни Чижі кличуть гусей по-різному, в залежності від місцевості: гусі-гусі-гусі (наприклад, у Шостакові, Курашеві), пиль-пиль (у Збучові), проганяють – гиля-гиля.

Качка

Качок кличуть словами пиль-пиль-пиль.

Загальний покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів – це киш.

Багато традиційних форм, записаних у селах ґміни Чижі, що їх вживали, коли кликали домашніх тварин, це дуже часто звуконаслідувальні слова. Оскільки їх мета – заохотити тварину, щоб підійшла, тому й мають вони зменшено-пестливий характер. Вигуки, записані в селах ґміни Чижі, найчастіше прості за формою та легкі для вимови. Вони нерідко мають свої аналоги в дитячій мові, на яку складається лексика, що її дорослі вживали у спілкуванні з малюками, коли вони вчилися розмовляти, та яку малюки вживали самі. Це дуже часто перші, доволі прості слова, що їх вимовляли діти.

Ось приклади.

У дитячій мові корова це бися, биська, бицька, а коли скликували цю тварину, говорили бись-бись.

Кінь це кося (кликали його коську-коську).

Жереб’ятко – кізя (кізя-кізя).

Свиня – цінька (ціня-ціня, цінька-цінька-цінька).

Овечка – безя (безь-безь, безя-безя).

Курка – тютя (тю-тю-тю).

Курчатко – ціпка (ціп-ціп).

Детальніший матеріал про дитячу мову доступний на сайті Підляського наукового інституту:

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*