Вже післязавтра в Більську зустріч з українським письменником Олександром Ірванцем

Вже післязавтра, 26 листопада 2025 р. (середа), о 17 год. відбудеться в Більську зустріч з українським письменником Олександром Ірванцем.

Це унікальна можливість зустрітися та поговорити з одним із найвидатніших сучасних українських письменників.

Місце: Міська публічна бібліотека в Більську на Підляшші (вул. Казімежовська 14)

Подія на ФБ:
https://www.facebook.com/events/1149060104052619

Лекція Олександра Ірванця «Трансформація української літератури від радянських часів до епохи незалежності».

Презентація нових книг Олександра Ірванця: «Ізмарагд княгині Несвіцької» (Харків 2024) та «Відьомська кров» (Харків 2025).

Модератор – д-р Григорій Купріянович

Організатори: Підляський науковий інститут, Союз українців Підляшшя, Міська публічна бібліотека в Більську на Підляшші.

Cфінансовано завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП

Олександр Ірванець (нар. 1961 р.) — український поет, прозаїк, драматург, сценарист і перекладач. Дитинство та молодість провів у Рівному. Після закінчення педагогічного училища кілька років вчителював (1980-ті роки). Закінчив Літературний інститут ім. Горького в Москві. 17 квітня 1985 р. разом із Юрієм Андруховичем та Віктором Небораком заснував культову літературну групу «Бу-Ба-Бу», яка стала символом системної трансформації в українській літературі другої половини 1980-х років. Кожен з членів групи отримав власне звання – О. Ірванець через любов до нумізматики став Підскарбієм Бу-Ба-Бу. Дебютував збіркою поезій «Вогнище на дощі» (1987). З 1993 по 2022 р. жив у Ірпені під Києвом. З початку 2000-х років пише також драматичні та прозові твори.

Протягом майже чотирьох десятиліть творчої діяльності О. Ірванець опублікував понад 30 книг, зокрема: «Вогнище на дощі» (1986), «Тінь великого класика» (1991), «Рівне/Ровно (Стіна)» (2001), «Вірші останнього десятиліття» (2001), «П’ять п’єс» (2002), «Очамимря: Повість та оповідання» (2003), «Любіть!..» (2004), «Лускунчик-2004» (2005), «Преамбули і тексти. Збірка поезій» (2005), «Хвороба Лібенкрафта» (2010), «Мій хрест» (2010), «Сатирикон-ХХІ» (2011), «П’яте перо» Вибрана есеїстика (2011), «Пісні війни»: вірші останніх років (2014), «Харків 1938» (2017), «Санітарочка Рая» (2023), «Ізмарагд княгині Несвіцької» (2024), «Відьомська кров» (Харків 2025).

Твори О. Ірванця перекладалися чеською, німецькою, російською, англійською, шведською, французькою, білоруською, польською, італійською та хорватською мовами. Його п’єси ставилися на сценах численних європейських театрів, зокрема у Німеччині, Україні та Польщі. О. Ірванець перекладав українською з польської (зокрема поезію Віслави Шимборської, прозу Януша Корчака та драми Януша Ґловацького), а також з білоруської, російської, французької та чеської мов.

У перекладі польською мовою як самостійні книги з’явилися, зокрема, твори: кілька п’єс О. Ірванця у перекладі Пшемислава Томанека «Recording i inne twory» (2001), а також романи «Riwne/Rowno» та «Choroba Libenkrafta» у перекладі Наталії Брижко-Запор (2006 та 2013). Його вірші були включені до антології української поезії Богдана Задури «Wiersze zawsze są wolne» (2004, 2007, 2012). Кілька десятків публікацій окремих творів О. Ірванця з’явилися в польських літературних журналах, зокрема «Akcent», «Literatura na świata», «Twórczość» та інших. Акція однієї із п’єс Олександра Ірванця «Брехун з Литовської площі» відбувається в Польщі, в Люблині. П’єса була поставлена ​​в різних європейських театрах, представляючи місто Люблин як ворота до Європи для східних європейців.

Олександр Ірванець є членом українського ПЕН-клубу та білоруського ПЕН-клубу. Багаторазовий стипендіат (зокрема програми Фулбрайта, фонду Kulturkontakt Austria, вілли Вальдберта, Берлінського літературного колоквіуму, Академії Schloss Solitude (Німеччина) та інших), лауреат численних літературних премій, фіналіст Центральноєвропейської літературної премії Angelus. Він є членом журі театрального фестивалю Bonner Biennale.

На початку повномасштабної агресії Росії проти України в 2022 р. Олександр Ірванець та його дружина Оксана Цюпа проживали у власній квартирі в місті Ірпінь, яке, разом з Бучею та Гостомелем, було центром російського військового наступу на Київ у лютому та березні 2022 року. Зіткнувшись із діями російських військ, він та його дружина були змушені евакуюватися з Ірпеня за драматичних обставин. Зараз О. Ірванець живе у Рівному.