«Як на Грумніці погода хороша, то лни уродят»

Стрітення Господнє (2/15 лютого) це в народній традиції сіл у ґміні Чижі Громніці, Грумніці. Народна назва свята пов’язана зі звичаєм освячування в церкві громничних свічок. Колись їх несли в церкву разом із льоном.

З освячуванням свічок пов’язані звичаї, які відносяться до літа:

Вже як свічкі в церкві трищат, то кажут: «Ой, буде вельмі сьоголіта гриміеті, бо свічкі трищалі в церкві».

Громнична свічка сповняла багато обрядових функцій:

Тою грумнічною свіечкою перед коміном пережегнают і в окнах пережегнают свіечкою тою запаляною. І зроб’ят крестік.

Знак хреста завжди випалювали пломенем з громничної свічки на «балькові», згодом – коли помінялася конструкція хат та бальки забудували – почали його робити на верхньому брусі рами дверей: На балькові крестіка димом зроб’ят – свіечку пудстав’ят, а вона курит, а бальок мазани глінкою біелою і зроб’ят такого крестіка димом.

Хрестик охороняє хату і її жителів від удару блискавки. Ще й досі жителі сіл у ґміні Чижі тримаються цього звичаю.

Популярним звичаєм було також осмалювання свічкою волосся всіх членів сім’ї, зокрема наймолодших.

Волосся підпалювали з чотирьох боків – спереду, потім ззаду, далі з правого, та на кінець з лівого боку.

Громничну свічку використовували й в багатьох інших обрядах уже після празника Стрітення Господнього – її запалювали і ставили коло вікна зі сторони, з якої наближається гроза, щоб охоронити хату і мешканців від блискавки. Запалювали її також тоді, коли батюшка «ходів з молітвою».

Як гриміт то запалюют в хаті і на окна став’ят, як гриміт, коб груом не вдирив.

Свічка була важливою і в похоронних обрядах:

Грумнічна свіечка в руціе, як хто умер. В нас то грумнічна, што на Грумніці свіетят і тогди вже кусок вриежут і в руку.

Обрядове значення мав також освячений у церкві льон. Його використовували у випадку хвороби та після народження дитини:

Льон – як дітя родіться, то того льну одорвут і пупа звежут дітяті.

Громничний льон використовували також місцеві «шептухи».

Стрітення Господнє у свідомості людей це зимове свято – Грумніці– половіна зіміці – кажуть у селах ґміни Чижі.

Були й такі приказки:

Як на Грумніці піевень нап’ється водіці, то на Юріє вуол наїесться травіці.

Як на Грумніці погода хороша, то лни уродят.

**********

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

«Як на Грумніці погода хороша, то лни уродят»

«Як на Грумніці погода хороша, то лни уродят»

Стрітення Господнє (2/15 лютого) це в народній традиції сіл у ґміні Чижі Громніці, Грумніці. Народна назва свята пов’язана зі звичаєм освячування в церкві громничних свічок. Колись їх несли в церкву разом із льоном.

З освячуванням свічок пов’язані звичаї, які відносяться до літа:

Вже як свічкі в церкві трищат, то кажут: «Ой, буде вельмі сьоголіта гриміеті, бо свічкі трищалі в церкві».

Громнична свічка сповняла багато обрядових функцій:

Тою грумнічною свіечкою перед коміном пережегнают і в окнах пережегнают свіечкою тою запаляною. І зроб’ят крестік.

Знак хреста завжди випалювали пломенем з громничної свічки на «балькові», згодом – коли помінялася конструкція хат та бальки забудували – почали його робити на верхньому брусі рами дверей: На балькові крестіка димом зроб’ят – свіечку пудстав’ят, а вона курит, а бальок мазани глінкою біелою і зроб’ят такого крестіка димом.

Хрестик охороняє хату і її жителів від удару блискавки. Ще й досі жителі сіл у ґміні Чижі тримаються цього звичаю.

Популярним звичаєм було також осмалювання свічкою волосся всіх членів сім’ї, зокрема наймолодших.

Волосся підпалювали з чотирьох боків – спереду, потім ззаду, далі з правого, та на кінець з лівого боку.

Громничну свічку використовували й в багатьох інших обрядах уже після празника Стрітення Господнього – її запалювали і ставили коло вікна зі сторони, з якої наближається гроза, щоб охоронити хату і мешканців від блискавки. Запалювали її також тоді, коли батюшка «ходів з молітвою».

Як гриміт то запалюют в хаті і на окна став’ят, як гриміт, коб груом не вдирив.

Свічка була важливою і в похоронних обрядах:

Грумнічна свіечка в руціе, як хто умер. В нас то грумнічна, што на Грумніці свіетят і тогди вже кусок вриежут і в руку.

Обрядове значення мав також освячений у церкві льон. Його використовували у випадку хвороби та після народження дитини:

Льон – як дітя родіться, то того льну одорвут і пупа звежут дітяті.

Громничний льон використовували також місцеві «шептухи».

Стрітення Господнє у свідомості людей це зимове свято – Грумніці– половіна зіміці – кажуть у селах ґміни Чижі.

Були й такі приказки:

Як на Грумніці піевень нап’ється водіці, то на Юріє вуол наїесться травіці.

Як на Грумніці погода хороша, то лни уродят.

*****

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*