Зміни в традиційній іменній системі Підляшшя у ХХ і ХХІ ст.

Перші зміни в іменній традиції Підляшшя помітні на початку ХХ ст., а точніше після «біженства» 1915 р., коли підляське україномовне населення в переважній більшості подалося в Росію. У тому часі певної популярності набули російські форми імен, які є популярними також нині. Саме після повернення з кількарічного вигнання підляшани замість місцевих, традиційних форм почали вживати російських.

Ось приклади (спершу є форма офіційна українська, далі місцеві, говіркові, та як останні подається ті, які поширилися під впливом російської мови):

Григорій – Гриць, Ригуор – Ґриша, Ґришка,

Михайло – Міхаїл, Міхаль – Міша, Мішка,

Степан – Степан, Степанко – Сцьопа, Сцьоп, Сцьопка,

Текля – Текля – Фіокла,

Агафія – Гапка – Аґаша,

Олександр, Олександра – Олєксандер, Олєксандра – Саша, Сашка, Шура, Шурка.

Початки помітнішого занепаду традиційної системи підляських імен – це друга половина ХХ ст., коли селяни почали виїжджати до міст, де намагалися приховувати своє «руське» походження. Часто замість східних вживали зовсім інших імен, напр.:

Василь – Вацек,

Параска – Поля,

Леоніла – Льодзя,

Тетяна – Тіна.

Траплялися і випадки, коли підляшани у великих містах міняли свої справжні імена і напр. чоловіка, що був охрещений Миколаєм, звали… Рисєк.

Своїх дітей ці колишні селяни звали вже зовсім по-іншому – так, щоб ім’я не вказувало на сільське, «руське» походження.

Занепад традиційної системи імен з часом доторкнувся й сіл, де в 1960-70 рр. поширилися католицькі або східні імена, які мають свої еквіваленти в польській традиції: Божена, Даріюш, Івона, Маріоля, Мариля, Йолянта, Йоанна, але також Славомир і Мирослав, Людмила.

Упродовж останніх 20 років поширилася на Підляшші не лише тенденція, щоб звати дітей іменами характерними для чужої традиції, але й, щоб вертатися до своїх традиційних імен. Тому й спостерігаємо від деякого часу велику популярність таких імен, як: Олександра, Ольга, Ксеня, Миколай, Ніна, Анастасія. Буває, що деякі записують дітей, використовуючи українські, не польські варіанти. Це рідше явище, проте замість імені Zofia трапляється Sonia, замість Helena – Olena.

***

Людмила Лабович

На фотографіях авторки: цвинтар у Гриневичах Великих коло Більська з церквою св. Пророка Іллі

Зміни в традиційній іменній системі Підляшшя у ХХ і ХХІ ст.

Зміни в традиційній іменній системі Підляшшя у ХХ і ХХІ ст.

Перші зміни в іменній традиції Підляшшя помітні на початку ХХ ст., а точніше після «біженства» 1915 р., коли підляське україномовне населення в переважній більшості подалося в Росію. У тому часі певної популярності набули російські форми імен, які є популярними також нині. Саме після повернення з кількарічного вигнання підляшани замість місцевих, традиційних форм почали вживати російських.

Ось приклади (спершу є форма офіційна українська, далі місцеві, говіркові, та як останні подається ті, які поширилися під впливом російської мови):

Григорій – Гриць, Ригуор – Ґриша, Ґришка,

Михайло – Міхаїл, Міхаль – Міша, Мішка,

Степан – Степан, Степанко – Сцьопа, Сцьоп, Сцьопка,

Текля – Текля – Фіокла,

Агафія – Гапка – Аґаша,

Олександр, Олександра – Олєксандер, Олєксандра – Саша, Сашка, Шура, Шурка.

Початки помітнішого занепаду традиційної системи підляських імен – це друга половина ХХ ст., коли селяни почали виїжджати до міст, де намагалися приховувати своє «руське» походження. Часто замість східних вживали зовсім інших імен, напр.:

Василь – Вацек,

Параска – Поля,

Леоніла – Льодзя,

Тетяна – Тіна.

Траплялися і випадки, коли підляшани у великих містах міняли свої справжні імена і напр. чоловіка, що був охрещений Миколаєм, звали… Рисєк.

Своїх дітей ці колишні селяни звали вже зовсім по-іншому – так, щоб ім’я не вказувало на сільське, «руське» походження.

Занепад традиційної системи імен з часом доторкнувся й сіл, де в 1960-70 рр. поширилися католицькі або східні імена, які мають свої еквіваленти в польській традиції: Божена, Даріюш, Івона, Маріоля, Мариля, Йолянта, Йоанна, але також Славомир і Мирослав, Людмила.

Упродовж останніх 20 років поширилася на Підляшші не лише тенденція, щоб звати дітей іменами характерними для чужої традиції, але й, щоб вертатися до своїх традиційних імен. Тому й спостерігаємо від деякого часу велику популярність таких імен, як: Олександра, Ольга, Ксеня, Миколай, Ніна, Анастасія. Буває, що деякі записують дітей, використовуючи українські, не польські варіанти. Це рідше явище, проте замість імені Zofia трапляється Sonia, замість Helena – Olena.

Людмила Лабович

На фотографіях авторки: цвинтар у Гриневичах Великих коло Більська з церквою св. Пророка Іллі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*