Зимові обряди та забави дітей і молоді

Зима, зокрема період Різдвяно-новорічний, був часом веселощів і гулянь, тому й сприяв він різноманітним обрядам та забавам з участю дітей і молоді. Звичайно, найбільш популярним ритуалом було Різдвяне колядування, яке на жаль цього року не могло відбуватися з огляду на пандемію коронавірусу.

Проте, у минулому підляськими селами неслися гучні сміхи дітей і молоді, які в різний час, у залежності від місцевої традиції, ходили переодягнені від хати до хати, співали різдвяних пісень, жартували і пустували.

Варто згадати призабуті та менше досліджені ритуали і гуляння молоді, а також ті, які ще досі відомі в селах ґміни Чижі.

Окрім колядування у Різдвяно-новорічному періоді популярним звичаєм були Циганкі. Традиція відома була у Збучові, де ще до Другої світової війни на четверти день Руздва збиралася молодь на спільні обходи села. Часто говорилося, що молоді люди ходілі за циганкі:

Передягняни жид, чорт, циганка. То вже не діеті, но каваліери ходілі, коб хто што дав – ковбасу, яйця. Позбірают і всьо. А ще злапают кого на гуліці, то вишмаруют. А найбуольш то лапалі жидуов. То жид, як уже їх бачит, то старається хучией з села утечи.

Як згадує народжена у Збучі жителька Чижів, традиція трималася ще після Другої світової війни, до 1960-х років.

В інших місцевостях Підляшшя звичай ходити по селі переодягненим був пов’язаний якраз не з післясвяточним періодом, а з Гоготухою, тобто з останнім днем року за старим стилем.

У селах ґміни Чижі останній день року – це Оготуха. Того дня переодягнена молодь ходила від хати до хати, просячи їжі, зокрема кишки, яка була обрядовою новорічною стравою. Співалося тоді коротенькі приспівки, які починалися зі слів Васільова маті, напр.:

Васільова маті

Пошла гоготаті

А Васіль за єю

Біжит з головнєю

(за: «Традиційні пісні українців Північного Підляшшя», пісня записана від померлої вже співачки Марії Іванюк з Чижів, народженої в Курашеві).

На жаль у досліджуваних селах звичай пропав багато років тому, тому й радше прочитаємо про нього в літературі, ніж запишемо від найстаріших жителів, бо як сказала одна талановита співачка, народжена в 1935 році – Я чула, алє різон не приймала до того.

На Оготуху діти і молодь часто ще колядували:

Як міела 12 ліет, то пускалі колєдоваті на Оготуху од хати до хати. Дівчинятка по 7, 8, 10 ліет без ґвязди, хлопці ходілі з ґвяздою. Тоє, што на Руздво, алє мнуого било засованих двери.

У Збучі колядувала молодь:

То ж перед Новим роком тая Оготуха, то йшлі через сєло молодьож, три раз проходілі і співалі піесню «Христос родівся». Барзо било хороше, ішлі з музикантом. Було сорок дівок і сорок хлопці, туолько молодьожи било.

Таке новорічне колядування по селі, без заходження до хат, збереглося аж до початку ХХІ ст.

Колись дівочим новорічним обрядом було ворожиенє. В останній вечір перед Новим роком дівчата збиралися і пробували вгадати – вийдуть цього року заміж чи ні:

Берут курку і приносят до хати і стоїмо кругом, а курка всередіні, і перед каждою купочка пшеніці, і чию найперуч дьобне, то замуж найперуч пуойде.

Способів ворожіння було дуже багато (виливання воску, перекидання черевиків через хату тощо).

В останній вечір та ніч хлопці пустували: висипалі дорогі попелом або соломою, хто кого любіт, ховалі брункі, затягнут санкі на клуню. Досі хлопці на селах ховают брункі господарям.

Іншим звичаєм були Героди, тобто народні різдвяні вистави, в яких брали участь переодягнені персонажі – Ірод, Жид, Смерть, Ангел, Жовніри тощо. Це вертепне дійство характерне для польської народної культури, в якій діалоги між персонажами велися польською мовою. Молодь, яка представляла Героди, приходила найчастіше з інших місцевостей, наприклад із розташованого неподалік села Щити. Як згадують найстаріші жителі сіл у ґміні Чижі, Героди появлялися ще у міжвоєнному періоді.

От колісь казалі, ой, Герод якійся ходіт, як я ще малая била. Десь з якогось сьола другого. Хлопці представлялі такоє представлєніє. На Нови руок і по Новум році ходілі.

Збереглися цікаві фотографії, які показують Геродів у Чижах.

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Зимові обряди та забави дітей і молоді

Зимові обряди та забави дітей і молоді

Зима, зокрема період Різдвяно-новорічний, був часом веселощів і гулянь, тому й сприяв він різноманітним обрядам та забавам з участю дітей і молоді. Звичайно, найбільш популярним ритуалом було Різдвяне колядування, яке на жаль цього року не могло відбуватися з огляду на пандемію коронавірусу.

Проте, у минулому підляськими селами неслися гучні сміхи дітей і молоді, які в різний час, у залежності від місцевої традиції, ходили переодягнені від хати до хати, співали різдвяних пісень, жартували і пустували.

Варто згадати призабуті та менше досліджені ритуали і гуляння молоді, а також ті, які ще досі відомі в селах ґміни Чижі.

Окрім колядування у Різдвяно-новорічному періоді популярним звичаєм були Циганкі. Традиція відома була у Збучові, де ще до Другої світової війни на четверти день Руздва збиралася молодь на спільні обходи села. Часто говорилося, що молоді люди ходілі за циганкі:

Передягняни жид, чорт, циганка. То вже не діеті, но каваліери ходілі, коб хто што дав – ковбасу, яйця. Позбірают і всьо. А ще злапают кого на гуліці, то вишмаруют. А найбуольш то лапалі жидуов. То жид, як уже їх бачит, то старається хучией з села утечи.

Як згадує народжена у Збучі жителька Чижів, традиція трималася ще після Другої світової війни, до 1960-х років.

В інших місцевостях Підляшшя звичай ходити по селі переодягненим був пов’язаний якраз не з післясвяточним періодом, а з Гоготухою, тобто з останнім днем року за старим стилем.

У селах ґміни Чижі останній день року – це Оготуха. Того дня переодягнена молодь ходила від хати до хати, просячи їжі, зокрема кишки, яка була обрядовою новорічною стравою. Співалося тоді коротенькі приспівки, які починалися зі слів Васільова маті, напр.:

Васільова маті

Пошла гоготаті

А Васіль за єю

Біжит з головнєю

(за: «Традиційні пісні українців Північного Підляшшя», пісня записана від померлої вже співачки Марії Іванюк з Чижів, народженої в Курашеві).

На жаль у досліджуваних селах звичай пропав багато років тому, тому й радше прочитаємо про нього в літературі, ніж запишемо від найстаріших жителів, бо як сказала одна талановита співачка, народжена в 1935 році – Я чула, алє різон не приймала до того.

На Оготуху діти і молодь часто ще колядували:

Як міела 12 ліет, то пускалі колєдоваті на Оготуху од хати до хати. Дівчинятка по 7, 8, 10 ліет без ґвязди, хлопці ходілі з ґвяздою. Тоє, што на Руздво, алє мнуого било засованих двери.

У Збучі колядувала молодь:

То ж перед Новим роком тая Оготуха, то йшлі через сєло молодьож, три раз проходілі і співалі піесню «Христос родівся». Барзо било хороше, ішлі з музикантом. Було сорок дівок і сорок хлопці, туолько молодьожи било.

Таке новорічне колядування по селі, без заходження до хат, збереглося аж до початку ХХІ ст.

Колись дівочим новорічним обрядом було ворожиенє. В останній вечір перед Новим роком дівчата збиралися і пробували вгадати – вийдуть цього року заміж чи ні:

Берут курку і приносят до хати і стоїмо кругом, а курка всередіні, і перед каждою купочка пшеніці, і чию найперуч дьобне, то замуж найперуч пуойде.

Способів ворожіння було дуже багато (виливання воску, перекидання черевиків через хату тощо).

В останній вечір та ніч хлопці пустували: висипалі дорогі попелом або соломою, хто кого любіт, ховалі брункі, затягнут санкі на клуню. Досі хлопці на селах ховают брункі господарям.

Іншим звичаєм були Героди, тобто народні різдвяні вистави, в яких брали участь переодягнені персонажі – Ірод, Жид, Смерть, Ангел, Жовніри тощо. Це вертепне дійство характерне для польської народної культури, в якій діалоги між персонажами велися польською мовою. Молодь, яка представляла Героди, приходила найчастіше з інших місцевостей, наприклад із розташованого неподалік села Щити. Як згадують найстаріші жителі сіл у ґміні Чижі, Героди появлялися ще у міжвоєнному періоді.

От колісь казалі, ой, Герод якійся ходіт, як я ще малая била. Десь з якогось сьола другого. Хлопці представлялі такоє представлєніє. На Нови руок і по Новум році ходілі.

Збереглися цікаві фотографії, які показують Геродів у Чижах.

***

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*