Музична обрядова традиція південної Берестейщини (за матеріалами експедицій 90-х років)

Лариса Лукашенко

Музична обрядова традиція південної Берестейщини
(за матеріалами експедицій 90-х років)

Протягом 1996-1999 років співробітники Проблемної науково-дослідної лабораторії музичної етнології при Вищому музичному інституті ім. М.Лисенка у Львові (далі – ПНДЛМЕ) мали прекрасну можливість досліджувати народномузичну культуру Берестейщини. Експедиції відбувались у межах договору між ПНДЛМЕ та Брестським державним університетом, де передбачалося проведення спільних комплесних експедицій. Відбулось 4 таких експедиції , в результаті яких архів ПНЛДМЕ поповнили близько 1700 одиниць народної музики (з яких біля 150 – інструментальна, решта – вокальна).
Народна музична традиція Полісся, до складу якого входить Берестейщина, багато років є предмет дослідження науковців Проблемної науково-дослідної лабораторої музичної етнографії Національної музичної академії України ім. П.Чайковського, проте територія Брестської області, політично відокремлена кордонами Білорусі , майже лишилася поза їх увагою , тому огляд новоздобутих матеріалів став би корисним фактологічним джерелом для подальших студій над вивченням музичних традицій Полісся, над цілісністю дослідження ареалогічних аспектів цього краю.
Обстежена територія охоплює долини верхів’я Прип’яті, Горині (Столинський р-н, ЕК-165 ), Верхів’я Піни (Іванівський р-н, ЕК-158), Муховця (Жабинковський р-н, ЕК-177), також південно-західну частину Брестської області (Малоритський та Брестський р-ни, ЕК-172), тобто згромаджено музично-етнографічний матеріал із прикордонної з Україною південної частини Брещини. Об’єм та якість записаного матеріалу дає можливість зробити певні порівняння, виявити характерні ареалогічні особливості функціонування
жанрів як усієї обстеженої території, так і її окремих регіонів. Слід зазначити, що результати цих експедицій уже частково були висвітлені в окремих статтях , завданням даної роботи є цілісний огляд новоздобутих матеріалів (частотність записів, географія жанрового складу місцевої обрядової пісенної традиції тощо), особливостей поширення певних жанрів календарного та родинного обрядових циклів, а також буде зроблено акцент на співставленні окремих локальних композиційно-стильових проявів.
З огляду на результати усіх експедицій досліджуваний терен можна розділити на три регіони: східний (територія Столінського, частково Пінського р-нів), центральний (Іванівський, Драгичинський р-ни) та західний (Жабинковський , Брестський, Малоритський р-ни). Кожен з вищеозначених регіонів має свої діалектно-локальні жанрові особливості.
Зимовий жанровий цикл найповніше представлений у східному регіоні, тут зафіксовано як колядкові, так і щедрівкові типи. Найбільшою кількістю різноманітних структурних типів мелодій представлені села Біловуша, Викоровичі, Струга. Дещо гірше збереглися зимові обрядові наспіви на території центрального терену, достатньо повно, колядковими та щедрівковими мелодіями представлені лише села Борова, Риловичі та Мотоль. Зимова традиція західного регіону в новоздобутих матеріаліх представлена невеликою кількістю щедрівкових мелодій в акцентно-динамічному ритмі, що обслуговують як обряд колядування, так і щедрування. Власне колядкові мелодії ймовірно вийшли із ужитку,
оскільки було записано лише кілька фрагментів, що дуже слабо збереглись у репертуарі. Зимові мелодії церковного походження функціонують на усій території, на заході вони заповнюють суттєву прогалину вийшовших з ужитку традиційних колядок.
Пісні весняного жанрового циклу на усій території представлені виключно веснянками, лиш на півночі східного регіону, у трьох селах (Біловуша, Велємічі, Турське) було зафіксовано весняні ігри та хороводи. Цей жанровий різновид календарної обрядової творчості притаманний для сусідніх північно-східних територій. Спорадичне функціонування їх на терені Столінщини свідчить про маргінальність території та близькість етнографічного кордону. Багато дослідників саме по Горині та Прип’яті проводять Поліську розмежувальну лінію, що розділяла древні поселення балтів та слов’ян . Про побутування весняних ігр та хороводів на території усього Полісся повідає З.Можейко, разом з тим зазначаючи, що “по мірі руху на схід, ближче до Могилевщини (свого роду епіцентру хорової традиції), сітка їх розповсюдження стає все густішою” . Проте більшість
представленого у збірнику музичного матеріалу записано за межами поліської розмежувальної лінії, лиш поодинокі наспіви з околиць Століна (Велємічі, Гольци).
До весняного жанрового циклу відносяться і постові пісні, проте обрядові мелодії постових пісень подибуються спорадично. Їх було зафіксовано у західному регіоні (Знаменка, Страдичі), де вони називаються “великодніми”. По своїй суті – то веснянки, їх мелодії ідентичні мелодіям веснянок, які фукціонують на цій же території.
Порівняльний аналіз композиційних особливостей весняних мелодій виявляє тенденцію до масштабних композиційних побудов (велика кільцева форма, складені вірші тощо) у східному терені, натомість на заході подибується ряд строфічних форм, які є характерні лише для цього регіону.
Літній календар найбільш повно представлений на території центрального масиву. Тут усі пісні цього жанрового циклу, як і жнивні, котрі виконуються теж в пору літа об’єднуються назвою “літо” .
Трійця представлена традиційним “кущовим” типом , та вже з часу Трійці починають виконуватись власне літні мелодії, якї не є приурочені до певної календарної дати, проте можуть співатись і в час свят, також виконувати функцію трудових: ягідної, косарської тощо. Окремо треба зазначити широкий спектр рубатності у виконавських традиціях літніх пісень даного регіону, яка виявляється в ритмічно-часових (пролонгація, абревіація) та ритмічно-структурних (додавання, виключення структурних одиниць) модифікаціх, що часто змінюють типову форму до невпізнання .
Купальська традиція не підлягає впливу рубатності, представлена традиційними наспівами, проте дані мелодії були зафіксовані спорадично. Власне, ця характеристика стосується лише центрального масиву, оскільки репертуар східного терену є значно бідніший: обрядові мелодії подибуються рідко; жнивна традиція також збережена погано, часто зустрічається явище заміни обрядової жнивної мелодії мелодією звичайною, що приурочується до обряду жнива. Околиця Бреста (Жабинковський р-н) обслуговується одним жнивним типом, купальська традиція зафіксована лише на півдні Малоритського району (Оріхово, Олтуш).
Родинно-обрядова жанрова група в новоздобутих матеріалах ПНЛМЕ представлена великою кількістю весільних мелодій (їх частка складає приблизно 40% до усіх зафіксованих вокальних творів), хрестильний та похоронний жанрові цикли презентовані поодинокими творами та фрагментами творів. Практично обстеження усіх населених пунктів виявляє функціонування розгалуженої жанрової системи весільних наспівів, до якої належать ладканкові, пісенні та танцювальні (приспівки, частушки) мелодії.
Порівняльний аналіз обрядових весільних наспівів обстеженої території дає змогу виявити цікаві ареальні жанрово-композиційні відмінності. Східному масивові із домінантною перевагою тирадних композицій протиставлений центрально-західний з поступовим переходом до строфічних побудов та невеликою західною частиною (околиця Бреста), де весілля обслуговуються виключно наспівами з однорядковими строфами, що утворюються шляхом різноманітних повторів.
На терені Івановського та Малоритського районів дуже часто зустрічається явище контамінації різних типів весільних мелодій, натомість у Жабинковському районі, який можна виділити як субареал функціонування виключно однорядкових побудов явище контамінації не поширюється.
Аналізуючи наведені факти, можна припустити, що на території південної Берестейщини існує дві музично-діалектні зони, що відрізняються різними типами композиційної організації весільних мелодій.

Отож, характеристика новоздобутих матеріалів ПНДЛМЕ дає можливість твердити, що обрядова пісенна традиція південної Берестейщини збережена нерівномірно, залежно від жанру та географії. Найповніше представлений весільний жанровий цикл, ймовірно через умови активного побутування, географічний чинник суттєвого впливу на якість записів не має.
Календарна творчість, вийшовши з активного вжитку, поступово випадає з репертуару, тому ступінь збереженості календарних обрядових пісень є різний. Зимовий репертуар найповніше представлений у східному регіоні, літній – у центральному. У західному масиві календарна обрядова культура збережена найгірше. Оглядаючи увесь вищевикладений матеріал, потрібно, перш за все, визнати правильність шляху аналізу, запропонованого на початку даної розвідки, а саме, поділ усієї території на три регіони. Адже в процесі огляду виявились певні аналогії та антиномії саме між цими масивами, а не в їхніх межах.
Локальні особливості побутування весняного та весільного жанрових циклів виявили розбіжності між західним та східним масивами. На рівні композиційних засад це проявляється у перевазі великих композицій: тирадних, складених структур на сході та строфічних побудов на заході у весільному та весняному жанрових циклах. Натомість центральний терен вирізняється своєю календарною традицією – наявністю формульних наспівів “весна”, “літо”, “осінь”.
Наведені факти даної розвідки далеко не претендують на вичерпність і потребують дальнійшого уточнення та підтвердження на основі польових матеріалів. Та маю надію, що ця коротка характеристика новоздобутих матеріалів ПНДЛМЕ стане у пригоді дослідникам Берестейщини та Полісся в майбутніх знахідках та відкриттях.