Дітячи фолькльор з ґміни Чижие, ч. ІІ

Словник дитячої лексики:

бабах, бабух, бух – падати

бе – бридке, брудне

безя – овечка

биська, бися, бицька – корова

Бозя – Бог

Бозя свариться – гримить

буба, бубка, бубочка – ягода, всі круглі невеличкі фрукти

бусі, даті бусі – поцілувати

гава – собака

гойда – гойдатися

гам, гаматі – їсти

дзідзя – мала дитина

ґаґа – гуска

жижа – вогонь; щось гаряче; те, що обпікає

зюзя – холод, мороз; холодно

кака – бруде, погане

кап-кап – іде дощ

кізя – жереб’я

кіця, кіцька – кіт

коко – яєчко; картопля

кося – кінь

кука – рана

куку – ховатися, шукати

люля – колиска

люлі-люлі, люляті – колихати

ляля – інша дитина

ма – нема

момо – молоко

на – бери, візьми

ням-ням – їсти

папа – їжа

пек – те, що обпікає

піпа – вода

пртьку, прутьку – іти на прогулянку, на двір

спа – лягати спати, спати

тосі – плескати в долоні

тютька, тютя – курка

ціпка – мале курча

цєця – цукерка

цюр-цюр – коли щось ллється; доїти корову

цаца – забавка

цінька – свиня

чик-чик – різнути, різати, стригти волосся; іде годинник

******************************

Дитяча мова це слова, яких вживають дорослі, коли звертаються до дитини, описуючи світ, а також перші слова, які діти самостійно починають вимовляти. Вони стимулюють мовну активність дитини, полегшують її спілкування з дорослими, допомагають пізнавати світ.

Дитячі слова складаються найчастіше із звуків, які дитині найлегше вимовляти: мама, тата, баба, потім також: гам (їсти), на (бери), то (хочу те, дай мені те). Це передусім звуконаслідувальні слова, легкі для вимови малою дитиною. Деякі із них, – дуже давні за походженням. Вони пов’язані ще з язичницькими віруваннями (напр. Зюзя – бог зими, Бозя свариться – відгомін віри давніх слов’ян у те, що явища природи, є результатом дії божеств), однак втративши первісне значення, перейшли до дитячої мови.