Валентина Ващук «Говору по-свойому»

Продовжуємо публікацію творів переможців Підляського літературного конкурсу «Пішемо по-свойому», організованого Підляським науковим інститутом у партнерстві з Союзом українців Підляшшя. Це промоція літературних творів, створених українськими говірками Підляшшя, популяризація конкурсу та вихід до широкої аудиторії з літературою, написаною «по-свойому».

Представляємо твір Валентини Ващук «Говору по-свойому». Був він нагороджений третім місцем у категорії «спогади» Підляського літературного конкурсу «Пішемо по-свойому».

*****

Говору по-свойому

Я хочу розказати, як в молодосці святковала свята: Руздво і Нови Руок.

Жила я на вйосці в біеднуй сім’їє в малєнькуй дерев’януй хати. Вдома нас було 6 чоловіек: тато, мама, баба, старша сестра, старши брат і я наймолодша. Нас у вйосці було 6 колєжанок одноляткіх. Ми булі бардзо привикши до себе. Разом ходилі до школи, разом бавиліся, а як пудрослі, то вже ходилі в Пуост Піліповку перед Руздвом на погуделє. Збіраліся по коліейці у каждої дома і робилі на дротах скарпети, рукавиці, шалікі, училіся спивати колядок.

В домах було пусто і скромно, бо на пуост знималі фіранкі, заслони, ручникі, капи і всьо милі і трималі чисте пуд празнік. Бліжей свята ми зачиналі робити квиткі з бібулкі до ікон, лєнцюшкі з паперу і соломи на йолку і всякі цацкі на йолку і всьо училіся колядок. Пара дьон перед святом то віешалі фіранкі, заслони, ручникі, застилалі на пудлоги капи і ходнікі виткани на кроснах.

Мама пеклі м’ясо, хліеб, тіесто і ведзилі ковбасу. А вже на коляду од раня варилі кісіель із овса, пеклі пампушкі, варилі борщ з сушаних грибуов, щолок з сушаних груш і яблик, пірожкі з капустою, смажилі слєдзі в тіестови. Ми убіралі йолку своїмі лєнцюшкамі і цацкамі, а ще віешалі чирвони малюткі яблика. Було бардзо радосно на серці і весьоло на души. Всіе ждалі вечора, бо ціели день ніц не їелі. Подаркув ніхто не получав од Діеда Мороза і под йолкою тоже не було подаркув.

З’їелі коляду, спивалі 2 колядкі і сіено з-пуд обруска занеслі до хліва коровам, коням і овечкам. Неслі ще троху їедла з коляди. Троху поспалі і на 2 часа ночи їехалі санками до церкви. А ранютко, як вернулісь з церкви, то мама ішлі до саду і потрасалі яблиніе і груши і говорилі такімі словами: «Встань прочнися Ісус Христос народився», коб лєпі овощи родилі. Троху по церкві одпочивалі і вставалі на снеданє. Їелі то що осталось з коляди і м’ясо, ковбасу, тіесто. Я шиковалась до колядованя, тепло одягалась, бо ми з колєжанками ходилі колядовати не оно в своюой вйосці, а ще до сусіедної вйоскі. Колядовалі до самого вечора. Булі потомйони і голодни. Часом хтось почастовав цястками, щолком, но ми не міелі часу, бо треба було іті даліей. Скончилі, подилілі гроши і пошлі по домах. Тут наїеліся і пошлі спати.

Ціели тиждень до Нового Року булі святиї вечора. Ми з колєжанками збираліся, алє ніц не робилі. Договороваліся про Голотуху, як будем ворожити і як будем гуляти. Голотуха то перед Новим Роком – Богати Вечур. Наши мами шиковалі мнуого доброго їедла. Смажилі пончкі, котлєти, варилі голубціе і пеклі кішку. На Голотуху був богати вєчур, коб в Новум Рокови був достаток. Всіе разом з’їелі богату вечеру і збіраліся на гуліцю молодьож – дивчинята і хлопці. Сніегу було рувно з плотом, алє ми в валянках і кожухах далі ради знимати брамкі у господаруов і ховалі за клунями, коб господари шукалі на другі день. Хлопці затягнулі санкі з подвуорка аж на клуню. Бралі друобне сіено і сипалі доруожкі од хлопця до дивчини, бо хотіелі, коб вони поженілісь. Ще біегалі і стукалі в окно до люди і питалісь, як називається. Як хтось сказав ім’є, то так буде називатись муж. Дивчинята і хлопці обнималі остроколи на плотови. Як вишла пара, то добре, буде весіелє, а як лішка, то ще не буде весіеля. Потум приходилі до однеї хати і ставлялі черевикі або кальоши одін на другім. Так переставлялі і чий вийшов, то той перши оженіться або вийде замуж. Ще приносилі курку і сипалі пшеницю на купкі. Чию пшеницю курка зачне перша дзьобати, то тая перша вийде замуж. Так гулялі і госцьовалі до пувночи. А як настав Нови Руок, то поздравлялі, радовалісь і розходилісь по домах.

Моїе молодиє ліета пройшлі бардзо радосно і весьоло.

******

Конкурс відбувся як одна із трьох дій публічного завдання «Промоція української мови та культури Підляшшя», що фінансується Національним інститутом свободи – Центром розвитку громадянського суспільства із коштів Урядової програми Фонд громадських ініціатив NOWEFIO на 2021-2030 роки.