Пропонуємо чергову порцію народних приказок і фразеологізмів, записаних у селах ґміни Чижі, що їх досі люди дуже охоче вплітають у розмови:
На добре діело не гриех і золгаті.
І хочеться, і колеться.
Гуорко їесті і жалко кідаті.
Браті добре, оно оддаті рука дрижит.
Од роботи коні здихают.
Старость не радость, смерть не весіелє.
Труна кішені не має.
На кажди товар купець найдеться.
Обоє рабоє.
Якій їехав, такую і в’юоз.
У всіех зуби біели (всіе такії сами).
Дуті в одну дудку (згаджатісь).
Глянь у воду на свою уроду (подівісь на себе).
***
Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.
У неділю 14 лютого 2021 р. у телепрограмі «Український перегляд» у Польському телебаченні Білосток можна було дивитися матеріал про Четверту міжнародну науково-практичну конференцію «Берестейський мир: пам’ятки матеріальної і духовної культури», в якій узяли участь дослідники родом з Підляшшя: д-р габ. Роман Висоцький, професор Університету Марії Кюрі-Склодовської в Люблині, а водночас голова Наукової ради Підляського наукового інституту, а також д-р Григорій Купріянович, директор Підляського наукового інституту.
Конференція відбулася 6-7 лютого 2021 року в Бересті і Скоках. Взяло в ній участь 30 дослідників з Білорусі, України і Польщі, у тому числі в онлайн форматі дослідники родом з Підляшшя. Її ініціатором було Громадське об’єднання «Українська науково-педагогічна спілка «Берегиня»».
Репортаж доступний на сторінці Польського телебачення Білосток:
18 лютого 2021 року відбулося засідання Комісії національних та етнічних меншин. Засідання Комісії стосувалось Розгляду Інформації Міністра освіти та науки про підручники та допоміжні книги, призначені для навчання учнів, що належать до національних та етнічних меншин, настільки, наскільки це необхідно для підтримки почуття національної, етнічної, мовної та релігійної ідентичності, а також Розгляду Інформації Міністра освіти та науки про підвищення кваліфікації педагогічних працівників та методистів у галузі освіти для національних та етнічних меншин. У засіданні взяв участь директор Підляського наукового інституту д-р Григорій Купріянович, який висловив свою думку з обох питань.
Онлайн трансляцію можна повністю подивитися за посиланням:
Стрітення Господнє (2/15 лютого) це в народній традиції сіл у ґміні Чижі Громніці, Грумніці. Народна назва свята пов’язана зі звичаєм освячування в церкві громничних свічок. Колись їх несли в церкву разом із льоном.
З освячуванням свічок пов’язані звичаї, які відносяться до літа:
Вже як свічкі в церкві трищат, то кажут: «Ой, буде вельмі сьоголіта гриміеті, бо свічкі трищалі в церкві».
Громнична свічка сповняла багато обрядових функцій:
Тою грумнічною свіечкою перед коміном пережегнают і в окнах пережегнают свіечкою тою запаляною. І зроб’ят крестік.
Знак хреста завжди випалювали пломенем з громничної свічки на «балькові», згодом – коли помінялася конструкція хат та бальки забудували – почали його робити на верхньому брусі рами дверей: На балькові крестіка димом зроб’ят – свіечку пудстав’ят, а вона курит, а бальок мазани глінкою біелою і зроб’ят такого крестіка димом.
Хрестик охороняє хату і її жителів від удару блискавки. Ще й досі жителі сіл у ґміні Чижі тримаються цього звичаю.
Популярним звичаєм було також осмалювання свічкою волосся всіх членів сім’ї, зокрема наймолодших.
Волосся підпалювали з чотирьох боків – спереду, потім ззаду, далі з правого, та на кінець з лівого боку.
Громничну свічку використовували й в багатьох інших обрядах уже після празника Стрітення Господнього – її запалювали і ставили коло вікна зі сторони, з якої наближається гроза, щоб охоронити хату і мешканців від блискавки. Запалювали її також тоді, коли батюшка «ходів з молітвою».
Як гриміт то запалюют в хаті і на окна став’ят, як гриміт, коб груом не вдирив.
Свічка була важливою і в похоронних обрядах:
Грумнічна свіечка в руціе, як хто умер. В нас то грумнічна, што на Грумніці свіетят і тогди вже кусок вриежут і в руку.
Обрядове значення мав також освячений у церкві льон. Його використовували у випадку хвороби та після народження дитини:
Льон – як дітя родіться, то того льну одорвут і пупа звежут дітяті.
Громничний льон використовували також місцеві «шептухи».
Стрітення Господнє у свідомості людей це зимове свято – Грумніці– половіна зіміці –кажуть у селах ґміни Чижі.
Були й такі приказки:
Як на Грумніці піевень нап’ється водіці, то на Юріє вуол наїесться травіці.
Як на Грумніці погода хороша, то лни уродят.
*****
Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.
В українському тижневику «Наше Слово» з’явилася стаття Людмили Лабович з Підляського наукового інституту «Павелчиха, Колюшиха, Фікавка, або Як зверталися до мешканок Підляшшя колись і сьогодні». Авторка пише у ній про популярний спосіб створення імен чи прізвиськ для жінок через утворення форм від імені чоловіка або його предка.
Фрагменти статті
«Ще не так давно, аби звернутися до підляшанки, не треба було знати її імені – достатньо було орієнтуватися, як звати її чоловіка».
«Цікаво, що вуличні клички заміжніх жінок утворювали не лише від імен чоловіків, але і їхніх далеких предків».
«Часом основою звертання до жінки ставала місцевість, з якої походив чоловік».
«Рідше вживалися форми, утворені від прізвища».
«Чи не найцікавішою групою є, однак, звернення до заміжніх жінок, які виникли від прізвиська чоловіка або його предка». Вся стаття доступна в № 6/2021 українського тижневика «Наше Слово».
Щойно вийшла перша монографія українського дослідника з Підляшша, доктора Андрія Єкатеринчука, під назвою «Tożsamości zbiorowe Ukraińców w okresie niepodległości» («Колективні ідентичності українців у період незалежності») (Люблин 2020).
Д-р Андрій Єкатеринчук походить із села Кнориди поблизу Більська. Він є науковим працівником Кафедри досліджень культури та комунікації Інституту соціології Університету Марії Кюрі-Склодовської в Люблині. Дослідник також пов’язаний з Підляським науковим iнститутом, він є скарбником Товариства «Підляський науковий інститут».
Підляський дослідник провів аналіз процесу формування колективних ідентичностей громадян української держави з часу проголошення незалежності в 1991 році. В окремих розділах він вказує на історичні умови формування ідентичності в Україні, еволюцію соціальної структури сучасної України, культурні умови, що впливають на процеси формування ідентичности, а на кінець він проводить аналіз сучасних орієнтацій ідентичностей в Україні.
Білостоцький дослідник проф. Андрій Садовський так оцінює монографію доктора А. Єкатеринчука у своїй рецензії:
«На мою думку, саме вивчення теми заслуговує на дуже позитивну оцінку, оскільки автор представляє знання в дуже різноманітній і суперечливій сфері не лише політичній, але і науковій».
«Робота в основному відображає уявлення про складність і, водночас, про особливу драматургію ідентичності жителів, які намагаються знайти своє місце в нових умовах суверенної України політичних, ідеологічних та стосовно ідентичності».
Своєю чергою, видатний польський антрополог культури та культуролог проф. Войцех Юзеф Буршта, який помер п’ять днів тому, так характеризував дослідження:
«Я не сумніваюся, що дисертація (…) є вагомим науковим досягненням, як не лише надійне та достовірне, але й надзвичайно надихаюче опрацювання. Воно показує, як мало ми насправді знаємо як про складну історію України, так і про все, що відбувається в цій країні та суспільстві з 1991 року. Скажу ще суворіше – робота застерігає перед існуючим у державній політиці та частині наукового середовища – патерналістським ставленням до українського суспільства. Воно є результатом – як доводить робота – незнання та ігнорації».
Детальніше про монографію на сторінці Видавництва УМКС:
6-7 лютого 2021 року в Бересті і Скоках проходила Четверта міжнародна науково-практична конференція «Берестейський мир: пам’ятки матеріальної і духовної культури». Взяли в ній також участь дослідники родом з Підляшшя.
Другого дня доповідь «Підляське містечко і його мешканці у тіні Берестейського миру: Мілейчиці та околиці у 1914-1921 роках» виголосив д-р габ. Роман Висоцький, професор Університету Марії Кюрі-Склодовської в Люблині, а водночас голова Наукової ради Підляського наукового інституту. Також 7 лютого з доповіддю «Організоване українське культурне життя на Холмщині та Південному Підляшші в першій половині 30-х років ХХ століття» виступив д-р Григорій Купріянович, директор Підляського наукового інституту.
Зацікавлені доповідями підляських дослідників можуть їх послухати за посиланням:
Протягом останніх двох років ми помістили на нашому сайті та сторінці ФБ багато підляських приказок, зібраних у рамках нашого проєкту, в селах ґміни Чижі. Народні прислів’я, приказки і фразеологізми часто вдається записати під час розмов на інші теми, проте вони тоді досконало вписуються у натуральний контекст.
Таким чином удалося зібрати щонайменше 600 малих фольклорних форм. Весь час, розмовляючи з людьми, доходять нові прислів’я, приказки і фразеологізми, які постараємося Вам постійно представляти.
Тим разом – дещо легший матеріал, бо про дурнів та все дурне. Виявляється, народ тему дуже любить…
Перш за все, в селах ґміни Чижі дуже популярними є різні народні порівняння, у більшості до звірів, хоча не тільки:
Дурний як чобут.
Дурний як теля.
Дурний як козьол.
Дурний як осьол.
Дурний як баран.
Дурний як овечка.
Баран (дурень).
Барані розум.
Корова (про незграбну, товсту або нерозумну жінку).
Кричит як ворона дурная.
Однак люди також більш метафорично говорять про когось не надто розумного:
Пустим міехом удирани.
На когось полап упав.
Про дурнів та дурне вдалося також записати:
Дурного робота.
Што хутко робіться, дурноє родіться.
Чом дурний – бо біедни, а чом біедни – бо дурний.
Прощай розум, здоров дурнота (про п’яницю).
На дурнуой головіе і волос не росте.
Што так шуміт? Дурень карти мішає.
******
Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.
6-7 лютого 2021 року в Бересті і Скоках проходитиме Четверта міжнародна науково-практична конференція «Берестейський мир: пам’ятки матеріальної і духовної культури». У конференції візьмуть також участь дослідники родом з Підляшшя, які долучаться до засідань у віртуальноій формі.
Доповідь «Підляське містечко і його мешканці у тіні Берестейського миру: Мілейчиці та околиці у 1914-1921 роках» виголосить д-р габ. Роман Висоцький, професор Університету Марії Кюрі-Склодовської в Люблині, а водночас голова Наукової ради Підляського наукового інституту.
Про «Організоване українське культурне життя на Холмщині та Південному Підляшші в першій половині 30-х років ХХ століття» говоритиме д-р Григорій Купріянович, директор Підляського наукового інституту.
Ініціатором конференцуії є обласне громадське об’єднання Український науково-педагогічний союз «Берегиня».
Конференція розпочнеться в суботу 6 лютого 2021 року о 11 год. Засідання конференції будуть транслюватися в мережі Фейсбук в групі «ПроСВІТ», а також на сайті www.prosvit.org
Про діяльність Підляського наукового інституту постійно інформують своїх слухачів журналісти «Української думки» – радіопередачі українською мовою в Радіо Білосток. В одній із останніх програм про плани праці Підляського наукового інституту на 2021 рік розповів його директор д-р Григорій Купріянович.
Передачу можна слухати на Інтернет-сайті Радіо Білосток:
