Топоніми, що стосуються українського географічного простору, часто з’являються у піснях, що співаються в ґміні Чижі. Одним із них є назва Україна, яка зустрічається переважно в ліричних піснях.

Сама назва «Україна» вживається у фольклорі в символічному значенні. Це країна козаків, але також синонім батьківщини (емоційні форми «Вкраїнонька»). Однак у багатьох піснях вона означає далеку землю:

Коб я міела орлі крила ще й соколі очи,

Полєтіела б я шукаті хоч темної ночи.

Залєтіела б на Вкраїну заковала б ку-ку

Подай же мніе муой синочку хоч правую руку.

У чумацькій пісні, що співається в Збучі, на Україні чумак отримує назад всю свою власність, яку пропив у корчмі:

Пошов чумак на Вкраїну

І поглянув на доліну.

На доліні стоят воли

Віесят ярма, ще з занози

Всьо чумацькоє добро.

У народних піснях також часто зустрічається топонім Дунай. Друга за довжиною річка в Європі, що протікає через 10 європейських країн, включаючи Україну, є важливим символом українських народних пісень.

Дунай вважається міфологічною річкою, яка розділяє світ живих і світ мертвих. У народній обрядовості це символ смерті, а перехід через цю річку означає перехід від земного до потойбічного життя.

Дунай – річка-межа й в іншому розумінні. Цікавою в цьому контексті є сінокісна пісня, співана, наприклад, у Збучі та Клениках:

Біел-молодець сіено косіт

Йому вдова їесті носіт.

Несла несла не донесла

Край Дунаю поставіла.

Край Дунаю поставіла

І синочка уроділа.

Дунай може символізувати внутрішній розрив вдови, яка вагається – народити нешлюбного сина чи вбити його.

Дунай символізує певну межу, поворотний пункт. Перетин його також може означати перехід до шлюбного життя:

Де ж ти грушка росла

Де ж ти виросла

На Дунай на рику похілілася

А Дунай а рика

То й широкая

Молодая дівчина заручоная.

Дунай, як і Україна, також означає далеку землю. У Клениках популярною була пісня «Чирвона рожа трояка», де співають:

Бо покіну діеті, діеті покіну,

А сама пуйду я за Дунай.

Іноді в народних піснях з ґміни Чижі з’являється назва столиці України – Києва:

У Кійові на риночку

Там пів чумак горилочку.

З черги, у жнивній пісні «Ой чия то волока» з’являються «Женчикі ізо Львова».

*********

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.