Місяць: Червень 2021

Вознесіння Господнє це одне з дванадцяти головних церковних свят. Його відзначають завжди у четвер 40-го дня після Воскресіння.

У ґміні Чижі це Вшесцє / Ушесцє. Особливо цей празник святкують у Клениках, де знаходиться церква Вознесіння Господнього.

– Колісь Ушесцє святковалі. Празнік, батюшкі приїжджают, служба, цукєрнікі наїедут і люді мнуого насходіться, і гості просят одни другіх, родствєннікув, з другіх приходув хто має де, і люді мнуого в церкві. Колісь забава все на Вшесцє, молодьожи наз’їжджається, а теперка і забави не зроб’ят, нема нічого.

Після Вшестя люди вже більше не вітаються словами «Христос Воскрес!». Так є й досі у селах ґміни Чижі.

– Вшесцє на шостуй недіелі, перед Клєчаньом тиждень, і все в четвер. До Вшесця «Христос Воскрес» говориться і на коліена не стається, і як хто умре, то треба ходіті в яснум, в чорнум ціелум не ходіті, можна з чорнум, алє коб штось з ясним било.

– Служат у церкві і вже тогди не говорат «Христос Воскрес».

У народній традиції Вшестя це свято на зламі весни і літа. Оскільки його святкують у період зміни сезонів у сільському господарстві, то й традиційно у народі Вознесіння Господнє пов’язують з урожаєм. Як згадують старіші господарі з села Куойли, бувало, що того дня: рипак одорувалі і ячміень сіеялі. Святковалі, алє як часом змусіт чоловіека пуозно сіеяті, то згришит чоловіек – іде і сіеє.

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Закличками звуться короткі твори, які пов’язані з вірою у магічну дію слова. Знайдемо у них звертання до природних явищ, різних предметів, тварин, з метою вплинути напр. на погоду, довкілля, людину.

Заклички вимовляли люди ще в дохристиянські часи, звертаючись безпосередньо напр. до сонця, хмар. Часто пов’язані були з ними певні магічні дії. Зараз зразки закличок знаходимо в дитячій творчості, та вони вже не магічного, але більш розважального характеру.

У селах ґміни Чижі діти колись зверталися до дощу:

Дощик дощик перестань

Ми поїедем на Ордань

Богу помолімся

Христу поклонімся.

Ось інший варіант:

Дощик дощик перестань

Ми поїедем на Ордань

Богу помолімся

Кресту поклонімся.

Єсть убога сірота

Заключаєт ворота

Ключиком, замочком

Шовковим платочком.

Окрім звернень до явищ природи, популярні були також заклички із звертанням до тварин, напр. до мишки. Ось такі слова діти говорили, коли їм випадав молочний зуб і коли його викидали:

Мишко-мишко коротишко

На тобіе костяного

А дай мніе золотого.

Або:

Мишко мишко

На тобіе зуба костяного

А дай мніе желіезного.

Пташкою, до якої часто зверталися діти, була лелека, тобто в селах ґміни Чижі – бусьол. Вдалося записати таку закличку до цієї пташки:

Бусьол, бусьол вилій воду,

Закружися на погоду.

Дощ чи погода?

Цікавими є також заклички до сонечка – жучка, який цінується за свою корисність і вважається символом удачі. У селах ґміни Чижі його звали по різному – петрик, бедрик, бедруонка, чебрець. Ось які приклади вдалося записати:

Петрик петрик колода

Якая буде погода?

Як дощ то сіді

Як погода то лєті.

Петрику, петрику

Бзимчи колода,

Діся чи завтра буде погода?

Як погода то лєті,

А як дощ то сіді.

Петрику, петрику,

Чи пень чи колода

Чи дощ чи погода?

Як погода то лєті

А як дощ то сіді.

До сонечка зверталися й з метою, щоб довідатися, звідки буде майбутній чоловік або дружина:

Бедрик, бедрик, бедранець,

Де муой буде молодець?

Бедрик, бедрик, бедруонка,

Де буде моя жуонка?

Чебрець, чебрець,

Скуоль буде їехаті муой молодець?

Фотографія з колекції, наданої Підляському науковому інститутові Миколою Ягодницьким

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.