23 листопада 2023 р. відбулася зустріч омбудсмена проф. Марціна Віонцка з членами Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин, які представляють меншини та іншими представниками меншин. На засіданні взяв участь – як співголова СКУНіЕМ та представник української меншини в цій комісії – директор Підляського наукового інституту д-р Григорій Купріянович.

Зустріч розпочав омбудсмен проф. М. Віонцка. Потім співголова СКУНіЕМ Г. Купріянович комплексно представив основні проблеми, на які вказують національні та етнічні меншини та громадськість, що використовує регіональну мову, зокрема в галузі культурного життя, освіти та політичного представництва. Присутні на засіданні представники окремих меншин звертали увагу на питання, особливо важливі для кожної із громад.

Це була перша зустріч омбудсмена проф. М. Віонцка з представниками національних та етнічних меншин після обрання омбудсменом у 2021 р.

Звіт та фотогалерея з зустрічі на веб-сайті офісу омбудсмена:

https://bip.brpo.gov.pl/pl/content/rpo-potkanie-komisja-wspolna-rzad-sechszesestosci-narodowe-etniczne

26 листопада 2023 року в програмі “Українське слово” вийшов репортаж про VII Підляську українську наукову конференцію, яка відбулася 17-18 листопада 2023 року в Міській публічній бібліотеці в Більську Підляському та Міському центрі культури, спорту і відпочинку в Кліщелях.

Реляція: https://bialystok.tvp.pl/74356903/26112023

Почесний патронат: Бургомістр Кліщель, Бургомістр Міста Більськ на Підляшші, Бургомістр Міста Гайнівка, Бургомістр Міста Cім’ятичі, Війт ґміни Більськ на Підляшші.

Медіа-патронат: Український часопис Підляшшя «Над Бугом і Нарвою», Польське радіо Білосток, Польське телебачення Білосток, інтернет-портал bielsk.eu, „Kurier Podlaski – Głos Siemiatycz”.

Конференція відбувається завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації Республіки Польща, за підтримки Бургомістра Кліщель, завдяки підтримці приватних осіб та за підтримки Посольства України в Республіці Польща, Бургомістра міста Більськ на Підляшші, Бургомістра Міста Гайнівка, Війта ґміни Більськ на Підляшші.

Спонсори: Fundacja Arhelan – Społecznie Odpowiedzialni, Polska Sieć Sklepów „Arhelan”, Agencja Wydawnicza „Ekopress”, J.W. Zakład Transportowy.

23 листопада 2023 р. директор Підляського наукового інституту д-р Григорій Купріянович – як співголова Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин та представник української меншини в цій комісії – взяв участь у засіданні меншинної частини Спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин. Засідання відбулося у Варшаві в офісі Омбудсмена.

Це було перше стаціонарне засідання меншинної частини СКУНіЕМ за понад 11 місяців. На зустрічі обговорили поточну ситуацію національних і етнічних меншин після парламентських виборів і під час формування нового уряду та прийняли план дій меншинної частини СКУНіЕМ на найближчі тижні.

28 листопада 2023 р. було опубліковано комюніке Головної комісії розслідування злочинів проти польського народу про припинення розслідування щодо акції «Вісла». Акція «Вісла» охопила також Південне Підялшш – повіти Біла Підляська та Володава, звідки місцеве українське православне населення переселено на північні і західні землі Польщі. Рішення про припинення розслідування щодо акції «Вісла» прокурором Інституту національної пам’яті з Відділової комісії з розслідування злочинів проти польського народу в Ряшеві та аргументи, використані для його виправдання, викликали обурення та протести. Кілька десятків істориків, громадських діячів, журналістів і діячів культури звернулися з відкритим листом з цього приводу до спікерів Сейму та Сенату. Позицію щодо припинення Інститутом національної пам’яті розслідування щодо акції «Вісла» прийняли також члени Українського історичного товариства в Польщі. Підписантами обох документів є також голова Наукової ради Підляського наукового інституту проф. Роман Висоцький та директор Інституту д-р Григорій Купріянович.

У відкритому листі до спікерів Сейму та Сенату щодо рішення прокурора Інституту національної пам’яті припинити розслідування щодо акції «Вісла», серед іншого, зазначено:

«Обґрунтування цього рішення є ж бо для нас, громадян РП, легітимізацією в демократичній Республіці Польща комуністичної пропаганди й антиукраїнських наративів, які роками культивується в Польщі націоналістично-кресовими середовищами та, особливо з 2014 року, пропагандою путінської Росії.»

«ІНП визнав, що примусова депортація українців, здійснена силовими структурами комуністичної Польщі, позбавлення їх домівок, нажитого майна, терор, знищення інституцій та розпорошення з метою національної асиміляції, здійснена для “остаточного вирішення українського питання”, була прикладом гуманізму і навіть відповідала потребам та очікуванням депортованих. До цього аргументу не дійшла навіть комуністична влада ПНР.

У процесі слідства прокурор ІНП визнав за доцільне повністю знехтувати глибокими дослідженнями польських істориків. Всупереч очевидним історичним фактам, він не знайшов підстав для висновку, що переселення в рамках акції “Вісла” було злочином проти людяності та комуністичним злочином.»

«В демократичній державі неприпустимо нехтувати громадянськими правами, порушувати законодавство заради меркантильних політичних потреб. Засуджуючи рішення й обґрунтування, опубліковане Інститутом національної пам’яті стосовно акції “Вісла”, ми стаємо на бік усіх тих, для кого важлива повага до правди й елементарне почуття справедливості.»

Польський і український тексти листа доступні на порталі Збруч:

https://zbruc.eu/node/117125

Позиція Українського історичного товариства в Польщі включає таку оцінку рішення прокурора ІНП щодо припинення розслідування щодо акції «Вісла»:

«З великим обуренням ми сприйняли рішення прокурора Інституту національної пам’яті про припинення слідства у справі проведеної у 1947 році польською комуністичною владою акції “Вісла”, в якому зазначено: “У ході розслідування не було виявлено підстав для висновку, що переселення було злочином проти людяності або комуністичним злочином”. Обґрунтування прокурором ІНП цієї тези суперечить елементарним історичним знанням про акцію “Вісла”, що містяться в численних наукових історичних дослідженнях, а також нормам правової держави.»

«Акція “Вісла” є актом репресій, здійсненим без жодних правових підстав.»

«Акція виселення, яку здійснювали підрозділи Війська Польського, частини Корпусу внутрішньої безпеки, що входили до складу оперативної групи “Вісла”, фактично мала характер депортації українського населення з метою його асиміляції.»

«країнське населення у 1947 році змусили покинути рідну місцевість, незаконно позбавили особистої свободи, що поєднувалося з психічними та фізичними тортурами. Під час операції “Вісла” було також привласнення рухомого і нерухомого майна, що належало вселеним родинам. Руйнування їхньої спадщини, особливо церков і цвинтарів, було для них черговою – після виселення – формою репресій і приниження.

На західних і північних теренах українські родини не мали можливості вибору місця проживання. Вони мусили замешкати там, куди були скеровані адміністрацією, зокрема в непридатних для проживання об’єктах. Водночас були непоодинокі випадки релокацій, якщо адміністрація вважала, що кількість українських родин у місці поселення є надто великою. Виселені українці перебували під постійним наглядом органів безпеки та цивільної міліції.»

«На нашу думку, прокурор ІНП, обґрунтовуючи припинення слідства у справі акції “Вісла”, виправдав всупереч Закону про ІНП та чинному законодавству Республіки Польща комуністичний злочин.»

Позиція Українського історичного товариства в Польщі у зв’язку з припиненням Інститутом національної пам’яті розслідування щодо акції “Вісла” (український текст):

https://zbruc.eu/node/117133

Комюніке Головної комісії розслідування злочинів проти польського народу:

https://rzeszow.ipn.gov.pl/pl8/dla-mediow/komunikaty/194452,Umorzenie-sledztwa-w-sprawie-decyzji-o-akcji-Wisla.html?fbclid=IwAR23O-RUUffiNGDWqGF2UW-KM39cWg9U1PpR7-Q9iGmjVXR_GS5Yx5p5skw

Продовжуємо публікацію творів переможців Підляського літературного конкурсу «Пішемо по-свойому», організованого Підляським науковим інститутом у партнерстві з Союзом українців Підляшшя. Це промоція літературних творів, створених українськими говірками Підляшшя, популяризація конкурсу та вихід до широкої аудиторії з літературою, написаною «по-свойому».

На нашому сайті можна зараз читати оповідання Юрія Плеви під назвою «Жаворонок в Америку поїехав». Автор подав на конкурс три оповідання, окрім згаданого – «Батюшка влюбівся» та «Маруся, комуніста, фашиста і другі мужчини», за які був нагороджений одним із двох перших місць у категорії «проза». Орім того Юрій Плева був нагороджений Відзнакою «За майстерність слова та тонкий гумор».

Текст цілого твору знайдете за посиланням:

***

Конкурс відбувся як одна із трьох дій публічного завдання «Промоція української мови та культури Підляшшя», що фінансується Національним інститутом свободи – Центром розвитку громадянського суспільства із коштів Урядової програми Фонд громадських ініціатив NOWEFIO на 2021-2030 роки.

Підляський архів, що діє в рамках Підляського наукового інституту, постійно збагачується новими матеріалами. Останнім часом передано до нього матеріали зі спадщини померлого народного скрипаля з села Збуч у ґміні Чижі – Петра Юшкевича. Речі по народному музикантові передали нові власники його хати в Збучі.

Серед матеріалів, переданих до Підляського архіву, є в першу чергу книжки, в тому числі цінні, архівні.

Окрім того серед речей – дуже багато нотних записів пісень: церковних, а також білоруською, польською та українською мовами. Оскільки протягом свого довгого життя Петро Юшкевич вів церковний хор та працював з багатьма ансамблями, є й подяки та дипломи. Одна із нагород – це «Почесна грамота» Кабінету міністрів України»: «За вагомий особистий внесок у розвиток, популяризацію української культури за кордоном, збереження національного мистецтва, творчу ініціативу в організації та проведенні мистецьких заходів».

В переданих матеріалах знайшлися й дві автобіографії митця, в яких він описав своє довге, життя – починаючи від біженства, під час якого в 1916 році він народився.

Матеріали, які належали до скрипаля Петра Юшкевича збагатять колекцію, пов’язану з підляськими народними митцями та важливими постатями з Підляшшя, яка знаходиться в Підляському архіві.

Підляський архів діє в структурі Підляського наукового інституту з 2020 р. Його існування фінансується завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

21 листопада 2023 р. директор Підляського наукового інституту д-р Григорій Купріянович взяв участь в урочистостях та відкритті скульптури-аналоя для вшанування Супрасльського кодексу в Підляському воєводстві та його першовідкривача о. Михайла Бобровського, які відбулися у Вільці Вигановській. Заходи відбулися в рамках відзначення Року Супрасльського кодексу в Підляському воєводстві, встановленого постановою Підляського воєвідського соймику, у 1000 років після створення Кодексу, 500 років після прибуття Кодексу в Супрасль та 200 років після того, як Кодекс було знайдено в Супрасльському монастирі та введено в науковий обіг.

Урочистості розпочались у парафіяльній церкві св. Архангела Михаїла у Вільці Вигановській урочистою Літургією з нагоди парафіяльного свята, яку відслужив єпископ Сім’ятицький Варсонофій. Вибір дати був невипадковим, адже урочистості відбувалися в день народження та пам’яті небесного покровителя першовідкривача Кодексу о. Михайла Бобровського (1784-1848), який народився на Підляшші – у Вільці Вигановській. Після богослужіння відбулося освячення та відкриття скульптури-аналоя на честь Супрасльського кодексу.

Супрасльський кодекс є однією з найцінніших пам’яток староцерковнослов’янської мови та кириличного алфавіту. Він був створений на початку XI століття в Болгарії. Це збірка житій святих і творів Отців Церкви (Мінея) за березень. Рукопис був написаний в колі учнів свв. Кирила і Мефодія. У Супрасль його привезли близько 500 років тому. У нову добу Кодекс був відкритий у 1823 р. професором Віленського університету о. Михайлом Бобровським. Його внесли до списку ЮНЕСКО «Пам’ять світу».

Урочистості організували фонд «Oikonomos» та православна парафія св. Архангела Михаїла у Вільці Вигоновській, стратегічним партнером було Підляське воєвідство. Одним із спонсорів спорудження скульптури-аналоя була фірма «Аргелян».

13 листопада 2023 р. дослідник Підляського наукового інституту д-р Григорій Купріянович був одним із учасників наукової дискусії після лекції визначного українського православного богослова о. архимандрита Кирила (Говоруна) «Релігійні війни Путіна». Захід відбувся у Варшавському університеті. Його організатором була Працiвня „Speculum Byzantinum” Факультету „Artes Liberales” Варшавського Університету.

У науковій дискусії після лекції о. Кирила (Говоруна) взяли участь: о. протодиякон проф. Андрей Кураєв, проф. Роберт Сухарський, єпископ проф. Міхал Яноха, проф. Гєронім Ґраля, д-р Григорій Купріянович, модератором дискусії та її організатором був Віталій Міхальчук.

Отець архимандрит Кирило (Говорун) – найвизначніший сучасний український православний богослов. У колі його наукових зацікавлень, зокрема, патристика, еклезіологія, політичне православ’я. Автор кількох наукових монографій, зокрема «Риштовання Церкви: Вбік постструктуральної еклесіології», «Політичне православ’я: доктрина, що розділяє Церкву», «Мета-еклесіологія. Хроніки самоусвідомлення Церкви» та інші. Крім монографії, які видані різними мовами, має у своєму доробку більше 200 інших публікацій різними мовами. Був викладачем богослов’я у багатьох навчальних закладах: Московській духовній семінарії (2002-2005), Московській духовній академії (2003-2007), Київській духовній академії (2007-2012), Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (2015-2016), університеті Yale, США (2012-2014), Stockholm School of Theology (University College Stockholm), Loyola Marymount University in Los Angeles, США. Отець архимандрит займав також важливі посади у церковних структурах: був головою Відділу зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви у юрисдикції Московської патріархії (2008-2009), першим заступником голови Навчального Комітету Російської Православної Церкви (2009-2012), проректором Загальноцерковної аспірантури і докторантури Російської Православної Церкви (2011-2012). Є також головою Українського патристичного товариства.

Посилання до лекції та дискусії:

https://www.facebook.com/WydzialArtesLiberales/videos/182554311588474

Православна парафія у Новому Березові обіймає села: Нове Березово, Борок, Хитра, Чижики, Дубичі Осочні, Новий Корнин, Прогалі, Старе Березово, Шостаково і Вигода, які в переважній більшості належать до ґміни Гайнівка. На території парафії є три церкви та п’ять каплиць, з чого аж дві церкви та дві каплиці в самому Новому Березові.
За селом знаходяться два цвинтарі. Старіший, пам’ятковий, та новіший, з церквою Преображення Господнього з середини ХІХ ст. На цьому новішому можна знайти багато цікавих іменних форм, про що буде мова в цій статті.


Написи на надгробках, як правило, зроблені російською мовою, але через недостатнє знання цієї мови трапляються помилки (напр. Вецная Пам’ять). Окрім того можна побачити багато форм, характерних для української говірки сіл у парафії Нове Березово, напр. Оверко.
Тому на цвинтарі в Новому Березові дослідник іменних традицій знайде багато цікавих прикладів місцевих імен та прізвищ.
Останнім часом все частіше робляться інскрипції польською мовою, але навіть серед польських написів можна знайти говіркові форми імен: Jakim, Oksenia.
Бувають і зменшені форми, напр. Frosia.
На цвинтарі у Новому Березові є й щонайменше один надгробний напис білоруською мовою.
Ось цікавіші іменні форми сфотографовані на кладовищі (спершу є форма з інскрипції, далі літературною польською та літературною українською мовами):

Анфия – пол. Anfia, – укр. Анфія


Ваврин – пол. Laurencjusz, Wawrzyniec, – укр. Лаврентій, Лаврін


Ворфоломей – пол. Bartłomiej, – укр. Варфоломій


Jakim – пол. Joachim, – укр. Яким
Каленик – пол. Kalinik, – укр. Каленик


Oksenia – пол. Ksenia, – укр. Ксенія, Оксана


Оверко – пол. Abercjusz, – укр. Аверкій, Оверко


Sierafima, Серафина – пол. Serafina, – укр. Серафіма


Сидор – пол. Izydor, – укр. Сидор
Frosia – пол. Eufrozyna, – укр. Єфросинія


Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.