28 листопада 2023 р. було опубліковано комюніке Головної комісії розслідування злочинів проти польського народу про припинення розслідування щодо акції «Вісла». Акція «Вісла» охопила також Південне Підялшш – повіти Біла Підляська та Володава, звідки місцеве українське православне населення переселено на північні і західні землі Польщі. Рішення про припинення розслідування щодо акції «Вісла» прокурором Інституту національної пам’яті з Відділової комісії з розслідування злочинів проти польського народу в Ряшеві та аргументи, використані для його виправдання, викликали обурення та протести. Кілька десятків істориків, громадських діячів, журналістів і діячів культури звернулися з відкритим листом з цього приводу до спікерів Сейму та Сенату. Позицію щодо припинення Інститутом національної пам’яті розслідування щодо акції «Вісла» прийняли також члени Українського історичного товариства в Польщі. Підписантами обох документів є також голова Наукової ради Підляського наукового інституту проф. Роман Висоцький та директор Інституту д-р Григорій Купріянович.
У відкритому листі до спікерів Сейму та Сенату щодо рішення прокурора Інституту національної пам’яті припинити розслідування щодо акції «Вісла», серед іншого, зазначено:
«Обґрунтування цього рішення є ж бо для нас, громадян РП, легітимізацією в демократичній Республіці Польща комуністичної пропаганди й антиукраїнських наративів, які роками культивується в Польщі націоналістично-кресовими середовищами та, особливо з 2014 року, пропагандою путінської Росії.»
«ІНП визнав, що примусова депортація українців, здійснена силовими структурами комуністичної Польщі, позбавлення їх домівок, нажитого майна, терор, знищення інституцій та розпорошення з метою національної асиміляції, здійснена для “остаточного вирішення українського питання”, була прикладом гуманізму і навіть відповідала потребам та очікуванням депортованих. До цього аргументу не дійшла навіть комуністична влада ПНР.
У процесі слідства прокурор ІНП визнав за доцільне повністю знехтувати глибокими дослідженнями польських істориків. Всупереч очевидним історичним фактам, він не знайшов підстав для висновку, що переселення в рамках акції “Вісла” було злочином проти людяності та комуністичним злочином.»
«В демократичній державі неприпустимо нехтувати громадянськими правами, порушувати законодавство заради меркантильних політичних потреб. Засуджуючи рішення й обґрунтування, опубліковане Інститутом національної пам’яті стосовно акції “Вісла”, ми стаємо на бік усіх тих, для кого важлива повага до правди й елементарне почуття справедливості.»
Польський і український тексти листа доступні на порталі Збруч:
https://zbruc.eu/node/117125
Позиція Українського історичного товариства в Польщі включає таку оцінку рішення прокурора ІНП щодо припинення розслідування щодо акції «Вісла»:
«З великим обуренням ми сприйняли рішення прокурора Інституту національної пам’яті про припинення слідства у справі проведеної у 1947 році польською комуністичною владою акції “Вісла”, в якому зазначено: “У ході розслідування не було виявлено підстав для висновку, що переселення було злочином проти людяності або комуністичним злочином”. Обґрунтування прокурором ІНП цієї тези суперечить елементарним історичним знанням про акцію “Вісла”, що містяться в численних наукових історичних дослідженнях, а також нормам правової держави.»
«Акція “Вісла” є актом репресій, здійсненим без жодних правових підстав.»
«Акція виселення, яку здійснювали підрозділи Війська Польського, частини Корпусу внутрішньої безпеки, що входили до складу оперативної групи “Вісла”, фактично мала характер депортації українського населення з метою його асиміляції.»
«країнське населення у 1947 році змусили покинути рідну місцевість, незаконно позбавили особистої свободи, що поєднувалося з психічними та фізичними тортурами. Під час операції “Вісла” було також привласнення рухомого і нерухомого майна, що належало вселеним родинам. Руйнування їхньої спадщини, особливо церков і цвинтарів, було для них черговою – після виселення – формою репресій і приниження.
На західних і північних теренах українські родини не мали можливості вибору місця проживання. Вони мусили замешкати там, куди були скеровані адміністрацією, зокрема в непридатних для проживання об’єктах. Водночас були непоодинокі випадки релокацій, якщо адміністрація вважала, що кількість українських родин у місці поселення є надто великою. Виселені українці перебували під постійним наглядом органів безпеки та цивільної міліції.»
«На нашу думку, прокурор ІНП, обґрунтовуючи припинення слідства у справі акції “Вісла”, виправдав всупереч Закону про ІНП та чинному законодавству Республіки Польща комуністичний злочин.»
Позиція Українського історичного товариства в Польщі у зв’язку з припиненням Інститутом національної пам’яті розслідування щодо акції “Вісла” (український текст):
https://zbruc.eu/node/117133
Комюніке Головної комісії розслідування злочинів проти польського народу:
https://rzeszow.ipn.gov.pl/pl8/dla-mediow/komunikaty/194452,Umorzenie-sledztwa-w-sprawie-decyzji-o-akcji-Wisla.html?fbclid=IwAR23O-RUUffiNGDWqGF2UW-KM39cWg9U1PpR7-Q9iGmjVXR_GS5Yx5p5skw
