Вже в наступному тижні Капітула Підляської науково-літературної нагороди проголосить лавреатів Підляської науково-літературної нагороди за 2023 рік

Cьогодні нагадуємо лавреатів Підляської науково-літературної нагороди за 2022 рік, стали ними:

Категорія «Літературна творчість» – бл. пам. Іван Киризюк

Категорія «Наукова діяльність» – Микола Рощенко

Категорія «Науково-популярна діяльність» – Юрій Плева

Категорія «Публіцистична творчість» – Євген Рижик.

Метою Підляської науково-літературної нагороди є промоція української мови та культури Підляшшя шляхом вшанування та нагородження людей, які відіграють важливу роль у функціонуванні, дослідженні та розвитку української культури та мови Підляшшя. Нагорода була встановлена минулого року Підляським науковим інститутом та Союзом українців Підляшшя. У 2022 р. Підляська науково-літературну нагорода була присуджена вперше.

Заохочуємо до ознайомлення з лаудаціями на честь лавреатів Підляської науково-літературної нагороди за 2022 рік, які поміщені на на веб-сайті Підляського наукового інституту:

Заснування та присуджування Нагороди є однією із трьох дій публічного завдання «Промоція української мови та культури Підляшшя», що фінансується Національним інститутом свободи – Центром розвитку громадянського суспільства в рамках Урядової програми Фонд громадських ініціатив NOWEFIO на 2021-2030 роки.

У нашій попередній статті було представлено цікаві іменні форми з суфіксом –ко, зафіксовані у селах чотирьох парафій Підляшшя в рамках проекту «Іменні традиції підляського села XVIII-XX ст.», що його реалізує Підляський науковий інститут завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації Республіки Польща.

Продовжуємо тему на основі польових досліджень. Імена були записані від старіших жителів сіл у досліджуваних парафіях Чижі, Нове Березово, Курашево і Кленики.

Іменні форми з суфіксом -ко мають демінутивний, тобто зменшувальний (у відношенні до більшого) характер. Попри те їх вживали не лише у відношенні до малих хлопців, але й тоді, коли говорили про старших чоловіків. У ХХ столітті суфікс -ко поступово стали використовували лише для творення пестливих форм імен переважно дітей:

Онрией – Ондриейко

Максім – Максімко

Бувало, що цей суфікс додавали до російських варіантів імен, які спопуляризувалися на Підляшші після біженства, напр.

Сцьопа – Сц’ьопко

Цікаво, що в селах обстежуваних парафій у переважній більшості зменшені власні імена на -ко переймали наголошення твірних слів та мають наголос на корені, напр.

Зіень – Зіенько

Обрам – Обрамко

Онісій – Онісько

Винякти це:

Васіль, Вася – Васьк’о

Гриць – Грицьк’о (але теж: Гр’ицько).

Досі ще можна записати доволі багато іменних форм із суфіксом -ко, чого прикладом є ведені дослідження. Однак ці форми поступово виходять зі щоденного вживання, так як взагалі – пропадають колишні традиційні імена, напр. Тішко – укр. Тихон, пол. Tychon – Т’іш

Пам’ять про деякі імена збереглася у родових назвах, які надалі є популярними на обстежуваній території:

Кононко – Кононкови

Ляшко – Ляшк’ови

Інші форми збереглися у формах прізвищ, які популярні на Підляшші:

Грицько – Grycko, Gryćko

Лєвко – Lewczuk

Назарко – Nazarko

Оверко – Owerczuk

Остапко – Ostapczuk

Пашко – Paszczuk  

Сахарко – Sacharczuk

Сідорко – Sidorczuk

Тiшко – Tyszko

************************************************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Лишилося ще тільки 5 днів на зголошення участі у VII Підляській українській науковій конференції «Роль міст в минулому Підляшшя» (до 500-річчя надання міських прав Кліщелям), яка відбудеться 17-18 листопада 2023 р. у Більську на Підляшші тa Кліщелях.

Просимо особи, які зацікавлені виголошенням на конференції доповіді чи комюніке, заповнити заявку до 10 вересня 2023 р. Електронна заявка на участь у конференції доступна за посиланням:

https://forms.gle/6CtTHK53kquuRibx9

Центральною темою VІІ Підляської української наукової конференції буде роль міст в минулому Підляшшя. Приводом для цього є 500-річчя надання міських прав Кліщелям. Підляські міста відіграють особливу роль в історії, стаючи не лише регіональними адміністративними, політичними чи релігійними центрами, важелями економічного розвитку і обміну товарами, але також місцями, які виконували та виконують важливу роль в розвитку та збереженні культури і освіти, саме там формуються інтелектуальні осередки та зароджуються нові ідеї. Міста були і є місцями зустрічі різних етносів, релігій, культур, мов та традицій, природнім шляхом набуваючи багатокультурного характеру. Проте – в умовах культурної домінації однієї з культур – саме в містах відбуваються прискорені асиміляційні процеси та, нерідко, маргіналізація культури та мови корінного населення.

Організатори заохочують, щоб питання ролі міст в минулому Підляшшя було представлено на конференції в широкій перспективі: історія формування мережі городів в у середньовіччі, творення міст у нову добу, вплив державно-політичної приналежності на розвиток міст, етноконфесійна структура міст, демографічні процеси. Сподіваємося, що під час конференції будуть обговорені економічні, культурні і соціальні процеси у підляських міських осередках у минулому та в сучасності. Важливим фактором, який хотіли б заторкнути, є питання співіснування в просторі міст різних культур, мов, віросповідань, релігій, тобто багатокультурність. Помітне місце на конференції матиме питання функціонування в містах Підляшшя українського етносу у взаєминах з іншими етносами регіону в культурологічному, мовознавчому, соціологічному та економічному підходах.

Під час конференції особлива увага буде присвячена минулому і сучасності Кліщель, які цього року відзначають ювілей 500-річчя надання міських прав. Пів тисячолітня історія цього підляського міста є прикладом функціонування багатоетнічної і багаторелігійної міської спільноти в різні історичні епохи і у складі різних політичних організмів. Характерним для історії Кліщель є те, що український етнос зберіг тут протягом століть свою мову і традицію, а місто відіграло важливу роль в історії українського культурного життя та формуванню модерної української ідентичності на Підляшші. Організатори прагнуть, щоб на конференції були представлені різні виміри історії та сучасності Кліщель і навколишніх місцевостей з соціологічної, культурологічної, етнографічної, мовознавчої, економічної, демографічної перспектив.

Тематичний обсяг Підляської української наукової конференції традиційно залишається різноманітним та охоплює проблематику Підляшшя у широкому розумінні. Тому-то на конференції можуть бути представлені доповіді, які не пов’язані з її центральною темою, але стосуються історії, культури, мови та сучасності українського населення Підляшшя та інших етносів регіону, а також їхніх взаємозв’язків. До участі запрошується і тих, хто вивчає питання, що мають вплив на ситуацію українського етносу Підляшшя (напр. правові, економічні, географічні, природничі та соціологічні чинники), проблематику сусідніх регіонів, у яких проживають українці (перш за все Берестейщини та Холмщини), а також функціонування національних меншин у Польщі та в інших країнах. Формула конференції відкрита також і на інші питання, що знаходяться в колі дослідницьких зацікавлень українського наукового середовища Підляшшя.

Підляська українська наукова конференція має міждисциплінарний характер. Можна на ній виголошувати доповіді з різних галузей науки, перш за все, з історії, мовознавства, літературознавства, соціології, історії Церкви, географії, демографії, фольклористики, культурознавства, музикознавства, мистецтвознавства, юридичних наук (зокрема, в галузі захисту прав меншин), а також з інших сфер.

Сесії конференції будуть присвячені окремій проблематиці або спорідненим дисциплінам науки. Сесії конференції будуть присвячені окремій проблематиці або спорідненим дисциплінам науки. Плануємо, що під час конференції будуть заторкнуті різноманітні теми, котрі стануть основою для формування конференційних сесій:

«Формування і розвиток міст на Підляшші від середньовіччя по ХХІ століття»

«Підляські міста та сучасні виклики багатокультурності»

«Історія Кліщель та Кліщелівської землі»

«Кліщелівські біографії»

«Культура, мова, традиції Кліщель та Кліщелівської землі»

«Сучасність Кліщель та Кліщелівської землі»

«Історія та культура Підляшшя»

Остаточне рішення щодо поділу доповідей на сесії Оргкомітет прийме після отримання зголошень на конференцію.

Детальна інформація про конференцію доступна на Інтернет-сайті Підляського наукового інституту: www.pninstytut.org/punk/vii-punk

Організатори конференції Підляський науковий інститут, Міське управління в Кліщелях.

Конференція відбудеться завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП, за підтримки Міського управління в Кліщелях, Посольства України в Республіці Польща та завдяки підтримці інших установ і осіб.

2 вересня 2023 р. директор Підляського наукового інституту д-р Григорій Купріянович взяв участь у фіналі проекту «Пісні пограниччя зі спадщини Івана Ігнатюка в Музеї люблинського села в Люблині». У рамках проекту використали багату колекцію українських пісень Південного Підляшшя, які зібрав Іван Ігнатюк (1928-2013), український фольклорист, етнограф, поет і організатор українського національного життя, родом із села Данці. Організатором заходу був Музей люблинського села в Люблині, а співорганізаторами – Інститут культурології Університету Марії Кюрі-Склодовської, Товариство Спадщина Підляшшя та Товариство музейників під відкритим небом у Польщі.

Фінал проекту розпочався науковою панеллю, на якій було представлено дослідження польсько-українського культурного пограниччя. Під час панелі доповіді представили: проф. Фелікс Чижевський, проф. Ян Адамовський, д-р Беата Максимюк-Пацек, д-р Ева Ґроховська та Юліта Харитонюк, модерувала панель д-р Аґата Кусто. Після панелі відбувся концерт, під час якого були представлені зокрема пісні зібрані Іваном Ігнатюка. Під час концерту виступали групи з майстер-класів Кароліни Деманюк (Довгоброди) і Еви Ґроховської та Ніни Явдосюк (Добривода) і Юліти Харитонюк, а також співочий гурт «Яжембіна» із Заблоття та чоловічий ансамбль «Зволані».

Під час фіналу проекту українське середовище, поруч директора ПНІ, представляли: Христина Луцюк, авторка першого популярного пісенника українських підляських пісень «Над Бугом і Нарвою» та Мирослав Луцюк, член Головної управи Українського Товариства.

Рівно 230 років тому – 2 вересня 1793 р. у Більську – народився правознавець та історик, Юзеф Ярошевич. Прийшов він на світ у римокатолицькій шляхетській сім’ї міського писаря, Бенедикта. Вищу освіту він здобув у Віленському університеті, який закінчив у 1815 р. зі ступенем магістра прав. Працював викладачем у Кременецькому ліцеї, де був лектором римського та польсько-литовського права. Згодом працював на Юридичному факультеті Віленського університету викладачем місцевого права. У 1827 р. йому присвоєно звання доцента, а наступного року – професора. Після закриття Віленського університету у 1832 р. повернувся до Більська, де інтенсивно займався історичними дослідженнями.

Основний труд Юзефа Ярошевича це історія «Литви», тобто Великого князівства Литовського («Obraz Litwy pod względem jej oświaty i cywilizacyi od czasów najdawniejszych do końca XVIII wieku», частини 1-3, Вільно 1844-1845), в якому чимало уваги присвячено рідному Підляшшю. Крім цього у польських та російських журналах надрукував низку статей про історію регіону та народну культуру українських мешканців Більського повіту.

Як писав про нього український історик з Підляшшя Юрій Гаврилюк, праці Ярошевича мали зв’язок з минулим та культурою рідного Підляшшя: «Після ліквідації університету вчений повернувся до Більська, де продовжував цікавитися минулим, унаслідок чого появилися зокрема перші історичні розвідки про Більськ та Дорогичин – місце коронації Данила Романовича. Він також цікавився етнографією, публікуючи декілька статей про український фольклор Підляшшя та статистично етнографічний огляд Більського повіту. Характеризуючи “племінний” склад населення, вчений стверджував, що всі тутешні русини, з дуже незначними винятками, є грецького віросповідання, а їхня мова найближче споріднена з мовою мешканців Волині».

Цікаві статті, які стосуються звичаїв україномовного населення Підляшшя авторства Юзефа Ярошевича, можна прочитати, зокрема, в книжці «Ruś Podlaska» (Ruś Podlaska. Podlasie w opisach romantyków, wyboru dokonał i opracował Jerzy Hawryluk, Bielsk 1995). Знайшлися там три статті дослідника: «Wiadomość o Kupalnicach na Podlasiu», «Soboty pominalne», «Powiat bielski».

Юзеф Ярошевич помер 1 лютого 1860 року в рідному Більську.