Автор: Людмила Лабович

Останні кілька десяток років фольклор ґміни Чижі викликає зацікавлення різних дослідників – у минулому, в першу чергу, пов’язаних з білоруським середовищем, в останньому періоді – передусім українських.

На увагу заслуговують видання Союзу українців Підляшшя, між іншими, книжка «Котилася торба з високого горба» авторства Анни Артем’юк, видана майже 20 років тому, а точніше в 2011-му. Варто нагадати цю публікацію, дуже цінну для вивчення місцевої народної культури.

Книжна поміщує приклади дитячого підляського фольклору. Знайшлося в ній майже 70 різножанрових текстів зібраних у селах Більського і Гайнівського повітів, у тому числі записаних у селах ґміни Чижі – Курашеві і Збучові, а також у розташованих неподалік Старому Березові і Дубичах Осочних. Додатком до публікації є платівка зі зразками дитячого фольклору Підляшшя.

У книжці знайшлося багато цікавих прикладів колискових пісень, загадок, забавлянок і віршиків, у тому числі на період Різдвяних свят і Водохреща, бажаючих колядок, які співалося в хаті новонародженої дитини, жартівливих пісень та приспівок, а також казок.

Ось приклад колисанки з Курашева:

Люлі-люлі, люлі-люлі

Скуончиліся тобіе гулі

Треба буде вже лягаті

Своїе очка закриваті.

Хто має дітей або внуків – хай підспівує, колихаючи дитинку.

Анні Артем’юк вдалося записати та подати у книжці дуже цікаві приклади загадок. А чи вгадаєте таку? Щоправда не з сіл у ґміні Чижі, але з розташованих по-сусідськи з ними:

Лата на латі і шва не знаті.

Або таку?:

Повна бочка круп, а наверха струп.

Підказка – це рослини, відповідь на загадки – на кінці статті*.

Цінну інформацію про звичаї і обряди, пов’язані з народженням та хрещенням дитини на Підляшші, дає стаття Марії Артем’юк, поміщена на кінці книжки. Дослідниця вела свої фольклорні дослідження, між іншими, у Чижах і Збучові.

Додатком до публікації є платівка із записом 28 різножанрових творів: коротеньких віршиків, колисанок, дитячих пісень та казок. Менші форми та пісні виконують діти з Садочка № 9 «Лісова поляна» в Більську та ансамбль «Ранок» з Більська, казочки читають – Анна Артем’юк та Юрій Гаврилюк. Увсі твори на диску записані підляською говіркою.

*А ось відповіді на загадки:

1. капуста

2.маківка

Вгадали?

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Перші зміни в іменній традиції Підляшшя помітні на початку ХХ ст., а точніше після «біженства» 1915 р., коли підляське україномовне населення в переважній більшості подалося в Росію. У тому часі певної популярності набули російські форми імен, які є популярними також нині. Саме після повернення з кількарічного вигнання підляшани замість місцевих, традиційних форм почали вживати російських.

Ось приклади (спершу є форма офіційна українська, далі місцеві, говіркові, та як останні подається ті, які поширилися під впливом російської мови):

Григорій – Гриць, Ригуор – Ґриша, Ґришка,

Михайло – Міхаїл, Міхаль – Міша, Мішка,

Степан – Степан, Степанко – Сцьопа, Сцьоп, Сцьопка,

Текля – Текля – Фіокла,

Агафія – Гапка – Аґаша,

Олександр, Олександра – Олєксандер, Олєксандра – Саша, Сашка, Шура, Шурка.

Початки помітнішого занепаду традиційної системи підляських імен – це друга половина ХХ ст., коли селяни почали виїжджати до міст, де намагалися приховувати своє «руське» походження. Часто замість східних вживали зовсім інших імен, напр.:

Василь – Вацек,

Параска – Поля,

Леоніла – Льодзя,

Тетяна – Тіна.

Траплялися і випадки, коли підляшани у великих містах міняли свої справжні імена і напр. чоловіка, що був охрещений Миколаєм, звали… Рисєк.

Своїх дітей ці колишні селяни звали вже зовсім по-іншому – так, щоб ім’я не вказувало на сільське, «руське» походження.

Занепад традиційної системи імен з часом доторкнувся й сіл, де в 1960-70 рр. поширилися католицькі або східні імена, які мають свої еквіваленти в польській традиції: Божена, Даріюш, Івона, Маріоля, Мариля, Йолянта, Йоанна, але також Славомир і Мирослав, Людмила.

Упродовж останніх 20 років поширилася на Підляшші не лише тенденція, щоб звати дітей іменами характерними для чужої традиції, але й, щоб вертатися до своїх традиційних імен. Тому й спостерігаємо від деякого часу велику популярність таких імен, як: Олександра, Ольга, Ксеня, Миколай, Ніна, Анастасія. Буває, що деякі записують дітей, використовуючи українські, не польські варіанти. Це рідше явище, проте замість імені Zofia трапляється Sonia, замість Helena – Olena.

Людмила Лабович

На фотографіях авторки: цвинтар у Гриневичах Великих коло Більська з церквою св. Пророка Іллі

Зима у свідомості народу починається зі святом Введення у храм Пресвятої Діви Марії (21 листопада за старим та 4 грудня за новим стилем). Це перший більший празник зимового циклу.

Проте вже раніше жителі сіл у ґміні Чижі спостерігали за зимою. Дуже популярною, між іншими в Чижах і Збучові, була приказка: «Покрова – зіма готова» Вона свідчить про те, що перші ознаки зими помітні вже під час одного з найбільших осінніх свят, тобто Покрови Пресвятої Богородиці, яке відзначають 14 жовтня (1 жовтня за старим стилем).

Зимовий період у церковному календарі то час чисельних свят пов’язаних найчастіше з постатями святих. Це празники святої Катерини (7 грудня), Андрія Первозванного (13 грудня), Наума (14 грудня), Варвари (17 грудня), Сави (18 грудня), Миколая (19 грудня), а також Ганни (22 грудня). Багато із них, це так звані присвятки (святки), яких відмічають у поодиноких парафіях, та з якими не пов’язані якісь особливі звичаї. Буває, що навіть найстарші жителі сіл у ґміні не знають нічого особливого про ці свята.

Два найбільш відомі зимові присвятки то день святої Варвари (4/17 грудня) та день святого Миколая (6/19 грудня). У селах ґміни Чижі перший празник – це Варвара, другий – Мікола.

Люди стежили тоді за погодою, щоб вгадати, якою буде зима:

«Як Варвара розварит, то Мікола пригвоздіт» – як на Варвару буде одліга, то на Міколу буде мороз, зіма буде сєрйозна – кажуть між іншими у Збучові.

Зимою ночі довгі та дні короткі. Проте, вже з дня святої Варвари люди спостерігають, що помаленьку починає видовжуватися день:

«Варвара кусок ночи урвала, а дня доточила – як курка ступіла» – так малєнько – кажуть старіші жителі сіл у ґміні Чижі.

****

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Ім’я довгими роками було свідченням національної і релігійної приналежності підляшан. Те, як в давнину звалися підляські предки, залежало від місцевої традиції, при чому це священик вибирав дитині ім’я святого.

Аж до ХІІІ ст. на Підляшші вживали слов’янських імен, які сповняли також магічну функцію, напр. Богдан, Ждан (прізвища Zdanuczyk, Żdanuk).

Християнські церковні імена, на думку дослідників, почали поширюватися вже на зламі Х і ХІ ст. В XIV-XV ст. стали популярними й латинські форми, які допасувалися до системи говірок окремих сіл. У XVI ст. можна вже говорити про сформовану систему традиційних імен на україномовному Підляшші, дуже оригінальну, оскільки нерідко від одного імені творено безліч форм, напр.

Филимон – Хілімон, Філімон, Телімон,

Єремія – Ярома, Єремій, Веремій,

На Підляшші місцевих людей хрестили іменами святих східної церкви. Нерідко місцеві форми значущо відрізнялися від канонічних, напр.:

Варфоломій – Бовтромій, Бовтроміей,

Бенедикт – Банадик,

Ілля – Ляш,

Пелагія – Палажка,

Сила – Солов’ян,

Феофіл – Тофіло, Тохвіло.

Саме ці колишні форми сталися основою творення підляських прізвищ (Sołowianiuk, Bowtromiuk, Tofiluk, Laszuk тощо).

На фотографіях Людмили Лабович – цікаві форми імен та прізвищ на цвинтарі в Риболах