Категорія: Інститут

Два тижні тому на нашому сайті з’явилася перша стаття про прізвища в парафії Чижі в 1770 р. на основі метрик цієї парафії. Продовжуємо представляти матеріали досліджень колишніх церковних книг у рамках іменного проєкту Підляського наукового інституту.

Варто нагадати, що тодішні книги уніатських парафій на Підляшші було ведено польською мовою, тому й форми прізвищ також записані по-польськи, згідно з тодішніми правилами польського правопису. На щастя, парохи часто фіксували місцеві, говіркові форми (напр. Owseniiuk), подекуди полонізували прізвища (напр. Stefaniuk), а часом творили гібридні форми (напр. Mysieiuk).

Ось чергові патронімічні прізвища, тобто утворені від імені батька, які зафіксовані в метриках народжень під роком 1770.  

Спершу подано варіант прізвища, записаний у метриках, згодом говіркову іменну форму (часом гіпотетичну), від якої ймовірно його утворено, далі варіант імені польською та українською літературною мовами:

Maciochwey – діал. Матохвіей – пол. Mateusz, укр. Матвій

Magruk – діал. Маґр, Маґрук – пол. Magryn (неясне походження)

Makacewicz – діал. Макац – пол. Mokiusz, укр. Мокій

Małczuk – діал. Малко – пол. Malachiasz, укр. Малахія

Marczuk – діал. Марко – пол. Marek, укр. Марко

Matfiyczuk – діал. Матвійко, Матвіейко – пол. Mateusz, укр. Матвій

Meleszko – діал. Мелєшко – пол. Emilian, укр. Омелян

Melech – діал. Мелєх – пол. Emilian, укр. Омелян

Michaluk – діал. Міхаль – пол. Michał, укр. Михайло

Mysieiuk – діал. Місіей – пол. Mojżesz, укр. Мойсей (діал. Мусій)

Naumczuk – діал. Наумко – пол. Nahum, укр. Наум

Niczyporuk – діал. Нічипор – пол. Nicefor, укр. Ничипір

Ochryciuk – діал. Охриць – пол. Efrem, укр. Єфрем, Охрім

Omelaniuk – діал. Омелян – пол. Emilian, укр. Омелян

Oniszczuk – діал. Онішко – пол. Anizjusz, укр. Онисій

Owseniiuk – діал. Овсеній – пол. Euzebon, укр. Овсій (Євсевій, Евсеній)

Panasiuk – діал. Панас – пол. Atanazy, укр. Атанас, Афанасій, (Панас, Опанас)

Pawluczyk – діал. Павлюч – пол. Paweł, укр. Павло

Pilipiuk – діал. Піліп – пол. Filip, укр. Пилип

Romanczuk – діал. Романко – пол. Roman, укр. Роман

Romaniuk – діал. Роман – пол. Roman, укр. Роман

Saczuk – діал. Сач – пол. Izaak, Sofoniasz, укр. Ісаак (Ісак), Софонія

Sakowski – діал. Сак – пол. Izaak, укр. Ісаак (Ісак)

Samuyluk – діал. Самуйло – пол. Samuel, укр. Самуїл

Siminiuk – діал. Сімін – пол. Symeon, укр. Симеон

Sobesiuk – діал. Собесь – пол. Sebastian, укр. Севастіан

Supruniuk – діал. Супрун – пол. Sofroniusz, укр. Софроній

Stefaniuk – діал. Степан – пол. Stefan, укр. Степан

Tarasiuk – діал. Тарас – пол. Tarasjusz, укр. Тарас

Telentyiuk – діал. Телєнтіей – пол. Terencjusz, укр. Терентій

Tychonczuk – діал. Тіхонко – пол. Tychon, укр. Тихон

Tymoszuk – діал. Тімош – пол. Tymoteusz, укр. Тимофій, Тиміш

Wasiluk, Wasyluk – діал. Васіль – пол. Bazyli, укр. Василь

Wowtoniuk – діал. Вовтоні – пол. Antoni, укр. Антон, Антоній

Продовження буде

На фото: сторінка з метрики з 1770 року

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

На думку дослідників на Підляшші прізвища з’явилися щойно в XVІІI ст. та стабільності вони набули лише в XIX ст. Процес їх формування почався, однак раніше, уже в XVІ ст.

Початково те, як звалися люди, залежало від місцевої традиції, при чому часто функціонували різні форми прізвищ. Їхнім джерелом ставали просто прізвиська – як кого в селі прозивали, так потім і записували.

Які прізвища функціонували у другій половині XVІІI ст., покажемо на прикладі збережених метрикальних книг парафії у селі Чижі. З огляду на багатство матеріалу, було обрано метрику народжень з 1770 року. Оскільки записи в ній були роблені польською мовою, приклади з колишніх церковних книг будуть подані у формі, записаній парохом тодішньої парафії.

В парафії Чижі, як і по всій території Підляшшя, прізвища творено найчастіше від говіркових форм прізвиськ. Вони початково не були успадковані, але з часом почали переходити на нащадків.

Найпопулярнішими були прізвища патронімічні, тобто утворені від імені батька. Це показує, що для підляських селян найважливіша була сім’я, рід, спорідненість.

Пишучи польською мовою, парох найчастіше зберігав основу, тобто ім’я у його місцевій говірковій формі, напр. Кондрат – Kondratiuk, Гарасім – Harasimiuk, Гаврило – Hawryluk. Щойно пізніше ці прізвища були перероблені (русифіковані та полонізовані) та сьогодні маємо нерідко такі офіційні варіанти цих прізвищ: Kondraciuk, Gierasimiuk, Gawryluk. У колишніх метриках парафії у Чижах не вдалося фіксувати форм Gierasimiuk або Gawryluk. Це доказ, що ці форми штучні та вторинні.

Бувало, що парох полонізував прізвища – хоча в місцевій говірці ім’я Степан це Степан, з’являється полонізований варіант прізвища – Stefaniuk. Сьогодні на обстежуваній території функціонує лише варіант прізвища Stepaniuk.

Ось приклади прізвищ з 1770 року. Спершу подано варіант прізвища, записаний у метриках, згодом говіркову іменну форму, від якої ймовірно його утворено, далі варіант імені польською та українською літературною мовами:

Aleksiuk – діал. Алєксіей – пол. Aleksy, укр. Олексій

Andrusiuk – діал. Андрусь – пол. Andrzej, укр. Андрій

Antoniuk – діал. Антоні, Антоній – пол. Antoni, укр. Антоній

Artyszuk – діал. Артиш – пол. Artemiusz, Artemon, укр. Артемій, Артемон

Barwusik – діал. Барвусь – пол. Barbar, укр. Варвар

Daniluk – діал. Даніло – пол. Daniel, укр. Данило

Dawidiuk – діал. Давід – пол. Dawid, укр. Давид

Demianiuk – діал. Дем’ян – пол. Damian, укр. Дем’ян

Elifteruk – діал. Еліфтер – пол. Eleuteriusz, укр. Елевтерій

Firs – діал. Фірс – пол. Tyrs, укр. Фірс

Franczuk – діал. Франко – пол. Franciszek, укр. Франциск

Haluk – діал. Галь – пол. Alecjusz, Galaktion, укр. Алетій, Галактіон

Harasimiuk – діал. Гарасім – пол. Gerazym, укр. Гарасим

Hawryluk – діал. Гаврило – пол. Gabriel, укр. Гаврило

Hordyiuk – діал. Гордіей – пол. Gordiusz, укр. Гордій

Iwanuszko – діал. Іван, Іванушко – пол. Jan, укр. Іван

Jartyszuk – діал. Яртиш – пол. Artemiusz, Artemon, укр. Артемій, Артемон

Karpiuk – діал. Карп – пол. Karp, укр. Карп

Kasporuk – діал. Каспор – пол. Kacper, укр. Каспер, Каспар

Klimiuk – діал. Клім – пол. Klemens, укр. Климентій

Kosko – діал. Коско, Косько – пол. Kosma, укр. Кузьма

Kowbus – ймовірне походження від діал. Ковбус, Ковбусь – пол. Jakub, укр. Яків

Jakoniuk – діал. Якон – пол. Hiacynt, укр. Акімфій, Якінф

Janczuk – діал. Янко – пол. Jan, укр. Іван

Jaroszuk – діал. Ярош – пол. Hieronim, Hieroteusz, Jarosław, укр. Єронім, Єрофій або Ярослав

Kindiuk – діал. Кіндя, Кіндей – пол. Kindej, укр. Кіндей (Кінд)

Kiryluk – діал. Кірило – пол. Cyryl, укр. Кирило

Kondratiuk, Kondracki – діал. Кондрат/Куондрат – пол. Kodrat, укр. Кіндрат

Kononowicz – діал. Конон – пол. Konon, укр. Конон

Kononczuk – діал. Кононко – пол. Konon, укр. Конон

Korniluk – діал. Корніло – пол. Korneliusz, укр. Корнило

Leszuk – діал. Лєш – пол. Aleksander, Aleksy, укр. Олександр, Олексій

Lewczuk – діал. Лєвко – пол. Lew, укр. Лев, Левко

Lewocik – діал. Лєвоць – пол. Leukiusz, укр. Лев

Lewonczuk – діал. Лєвонко, Лєвонько/Лєвуонько – пол. Leon, Leoncjusz, Leonidas, укр. Лев, Леонтій, Леонід

Lewoniuk – діал. Лєвон, Лєвонь/Лєвуонь – пол. Leon, Leoncjusz, Leonidas, укр. Лев, Леонтій, Леонід

Łukaszuk – діал. Лукаш – пол. Łukasz, укр. Лука, Лукаш

Łukianiuk – діал. Лук’ян – пол. Lucjan, укр. Лук’ян

Продовження буде

На фото:

вівтар у неіснуючій церкві в Чижах

сторінка з метрики з 1770 року

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Публікація виражає лише погляди автора/ів і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

23 серпня 1955 року у Братиславі в Чехословаччині помер Іван Красковський, український громадський, політичний та державний діяч, дипломат.

Він народився12 (24) червня (за іншою версією 24 липня) 1880 року в Дубичах-Церковних у тодішньому Більському повіті Гродненської губернії (зараз Гайнівський повіт).

Іван Красковський походив з сім’ї православного священика Iгнатiя Красковського (1850-1909), могила якого знаходиться коло Покровської церкви в Дубичах Церковних (на фото).

Іван Красковський завершив гімназію у Вільнюсі. У 1903-1905 рр. навчався на історико-філологічному факультеті Варшавського університету. Після звільнення за участь у нелегальному студентському гуртку, продовжив навчання в Петербурзькому університеті. Здобув там фах історика-економіста.

У 1907-14 рр. Іван Красковський проживав у Вiльнюсі, викладав у гімназіях. Був членом Бiлоруського вчительського союзу й інших освітніх товариств.

З 1915 року видатний підляшанин перебував у Києві. Як член Української партії соціалістів-федералістів брав участь у революційних подіях в Україні навесні 1917 року.

Іван Красковський був членом уряду Української Народної Республіки, між іншими товаришем (заступником) народного міністра внутрішніх справ УНР Володимира Винниченка, згодом товаришем міністра закордонних справ і посол Української Народної Республіки в Грузії.

Після поразки української революції 1917-1921 р. перебував у Польщі, Литві, Латвії. У 1925 році переїхав до Мінська. У 1930 переведений у Москву. Заарештований органами Об’єднаного державного політичного управління СРСР за сфабрикованою справою «білоруських націонал-демократів». За вироком суду у 1931 році висланий у Самару. У 1937 році знову заарештований. У березні 1940 року був звільнений з ув’язнення.

До виходу на пенсію в1949 році Іван Красковський працював учителем у населених пунктах Куйбишевської області. У 1953 виїхав до дочки Людмили в Чехословаччину.

Іван Красковський помер 23 серпня 1955 року в Братиславі в Чехословаччині, де проживала його донька. Був реабілітований в СРСР посмертно у травні 1962 року.

Багато матеріалів про Івана Красковського друкувалося на сторінках Українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою». Там також можна прочитати спогади його доньки Людмили.

Людмила Лабович

Продовжуємо пояснювати походження цікавіших патронімічних прізвищ, що функціонують у православній парафії в Новому Березові в Гайнівському повіті Підляського воєводства. Вони були обрані з-поміж форм, поміщених на надгробних написах на місцевому православному кладовищі.

Походження інших прізвищ пояснюється в ранішій статті, яку можна знайти за посиланням:

Прізвища у парафії у Новому Березові, ч. ІІ

Ось інші цікаві форми патронімічних прізвищ з парафії в Новому Березові, утворені від імен, які були вживані в місцевій українській говірці. Іноді буває важко однозначно визначити походження того чи іншого прізвища, тому дослідники наводять дві або більше можливостей (наприклад, прізвище Тишко, ймовірно, походить від імені Тишко, яке могло бути народною формою трьох різних імен).

Спочатку подається офіційна форма польською мовою, потім діалектний варіант імені, від якого утворилося прізвище (у версіях, які подані в публікаціях про імена на Підляшші, зокрема в книзі Василя Тіхонюка «Imiona i ich formy na pograniczu polsko-białoruskim od XVI wieku do roku 1839», Zielona Góra 2000, інколи в діалектному варіанті, записаному авторкою статті в околичних місцевостях). Після говіркового варіанта подається іменна форма польською та українською мовами.

Laszkiewicz – Laszko – пол. Eliasz, Euhilasjusz, укр. Ілля або Євласій

Ławrynowicz / Wawrynowicz – Ławryn / Wawryn – пол. Laurencjusz, Wawrzyniec, укр. Лаврентій, Лаврін

Mackiewicz – Macko – пол. Maciej, Mateusz, укр. Матвій або Матей

Makac – Makac – пол. Mokiusz, укр. Мокій

Malisz – Malesz – пол. Malachiasz, укр. Малахія

Ochrymiuk – Ochrym – пол. Efrem, укр. Єфрем (Охрім)

Olifieruk – Olifier – пол. Eleuteriusz, укр. Елевтерій

Oniszczuk – Oniśko – пол. Anizjusz, укр. Онисій

Owłasiuk – Owłas – пол. Euhilasjusz, укр. Євласій

Popko – Popko – пол. Papiasz, укр. Папій

Ruszuk – możliwe pochodzenie od formy Rusz – пол. Rufus, укр. Руфус

Sac – Sac – пол. Izaak, укр. Ісаак (Ісак)

Sacharewicz – Sachar – пол. Zachariasz, укр. Захарій

Selwesiuk – Selweś – пол. Sylwester, укр. Сильвестр (Селіверст)

Siebiesiuk – Sebeś – пол. Sebastian, укр. Севастян

Sielewoniuk – Selewuon – пол. Sylwan, укр. Сила (Сільван)

Tereszuk – Teresz – пол. Terencjusz, укр. Терентій

Troc – Troc – пол. Trofim, укр. Трохим

Tyszko – Tyszko – пол. Teostych, Teotych, Tychon, укр. Теостих або Тихон

Waszczuk – Waszko, Waśko – пол. Bazyli, укр. Василь (Васько)

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Публікація виражає лише погляди автора/ів і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

У попередній статті подано загальну характеристику православної парафії в Новому Березові з точки зору іменних традицій. Цього разу буде показано цікавіші патронімічні прізвища, тобто похідні від імені предка, які записані на цвинтарі в Новому Березові. Було підібрано рідкісніші та менш очевидні форми, не завжди до кінця пояснені дослідниками (іноді мовознавці виводять їх етимологію від кількох імен).

Форми, походження яких зазвичай добре відоме, були пропущені (наприклад: Adamczuk, Iwaniuk, Dawidiuk/Dawidziuk, Maksymiuk, Romaniuk або Wasiluk).

Патронімічні прізвища мешканців парафії в Новому Березові, як і інших православних парафій Підляшшя, найчастіше походили від діалектних форм імен, наприклад:

укр. Кирило – діал. Кірило – Kiryluk,

укр. Євстахій – діал. Остапко – Ostapczuk,

укр. Мойсій – діал. Місіейко – Misiejczuk.

Надгробні написи на цвинтарі в Новому Березові найчастіше робили російським алфавітом, рідше польським. Тому й прізвища мешканців парафії часто пишуться в російському варіанті (напр. Северынюк).

Тут будуть подані офіційні польські варіанти прізвищ, якими зараз користуються мешканці парафії в Новому Березові. Варто зауважити, що інколи це змінені форми (спочатку русифіковані, а потім також полонізовані), тому часто вони відрізняються від варіантів прізвищ, які можна знайти в старих парафіяльних книгах, наприклад, первісне прізвище Hawryluk (від діалектної форми імені Гаврило) сьогодні функціонує лише у версії Gawryluk.

Ось цікавіші форми патронімічних прізвищ, вибрані з-поміж багатьох на надгробних написах на православному кладовищі в Новому Березові. Спочатку подається офіційна форма польською мовою, потім діалектний варіант імені, від якого утворилося прізвище (у версіях, які подані в публікаціях про імена на Підляшші, зокрема в книзі Василя Тіхонюка «Imiona i ich formy na pograniczu polsko-białoruskim od XVI wieku do roku 1839», Zielona Góra 2000, інколи в діалектному варіанті, записаному авторкою статті в околичних місцевостях). Після говіркового варіанта подається іменна форма польською та українською мовами.

Bołtruczuk – діал. Bołtruk – пол. Bartłomiej, укр. Варфоломій

Gacuta – Hacuta – пол. Attes, Gabriel, укр. Аттій або Гаврило

Gierman – Herman – пол. German, укр. Герман

Jakoniuk – Jakon – пол. Hiacynt (Jacenty, Jacek), укр. Якінф (Яцент, Яцко)

Jaroszuk – Jarosz – пол. Hieronim, Hieroteusz, Jarosław, укр. Єронім, Єрофій або Ярослав

Jeroma – можливе походження від іменної форми Jeroma/Jaroma – пол. Jeremiasz, укр. Веремій (Єремія, Ярема)  

Juszczuk – Juszko – пол. Eutymiusz, Just, укр. Євтим (Юхим) або Юст

Kaliszuk – Kalisz – пол. Kalistrat, укр. Калістрат

Karpiej – можливе походження від іменної форми пол. Karp, укр. Карп

Kindiuk – Kindej – пол. Kindej, укр. Кіндей (Кінд)

Kubajczuk – Kubaj – пол. Jakub, укр. Яків

Kuczko – Kuczko – пол. Akacjusz, Akution, Kutoniusz, Mikołaj, укр. Акакій або Миколай.

Далі буде.

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Православна парафія у Новому Березові (говірковий варіант Нове Березово – Nowe Berezowo – був до кінця 2002 року офіційною назвою села) знаходиться у деканаті Гайнівка, Варшавсько-Більської єпархії. Обіймає вона села: Нове Березово, Борок, Хитра, Чижики, Дубичі Осочні, Новий Корнин, Прогалі, Старе Березово, Шостаково і Вигода, які в переважній більшості належать до ґміни Гайнівка.

На території парафії знаходяться три церкви та п’ять каплиць, з чого аж дві церкви та дві каплиці в самому Новому Березові.

Парафіяльним храмом є церква Вознесіння Господнього, однак увагу – з огляду на свій пам’ятковий характер, – привертає церква св. Апостола і Євангеліста Івана Богослова з 1771 року.

За селом знаходяться два цвинтарі. Старіший, пам’ятковий, був уже описуваний на Інтернет-сайті Підляського наукового інституту:

Цвинтар у Новому Березові

З середини ХІХ ст. походить православне кладовище з церквою Преображення Господнього за селом, неподалік від Вигоди.

Увагу дослідника колишньої іменної спадщини Підляшшя привертають різноманітні іменні форми, а також прізвища.

Парафія у Новому Березові має свої власні цікаві іменні традиції. Відвідавши цвинтар, можна побачити такі характерні прізвища, як Бірилко, Чурак, Ґацута, Ялоза, Кіцель, Кубайчук, Мороз, Овласюк, Пліс, Швед, Шварц або Трещотко. Часто на основі прізвища можна здогадатися, звідки родом його носій або предки. Для прикладу, прізвище Пліс – характерне для села Шостакова, натомість Трещотко – дуже популярне у Старому Березові.

Багато форм прізвищ виникло, ймовірно, від прізвиськ, наприклад Кобилко, Мороз, Шпілько. Однак сьогодні дуже складно з повною певністю пояснити, чому предка прозивали саме так, а не інакше (Мороз – тому, що хтось був холодним у спілкуванні з іншими?). Деякі прізвища виникли від занять предків (Токарчук – від «токарко», тобто син токаря). Однак переважна більшість форм прізвищ, так як і в інших селах Підляшшя між Бугом та Нарвою, виникла від говіркових форм імен, наприклад:

Якдосюк – Явдуось – Євдокій,

Омельянюк – Омелян,

Осіп’юк – Осіп – Йосип.

Які найцікавіші прізвища, що виникли від патронімічних форм, тобто від імені предка, вдалося записати на цвинтарі в Новому Березові – представимо в нашій черговій статті.

Далі буде.

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Публікація виражає лише погляди автора/ів і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

Курашево – доволі велике село в ґміні Чижі в Гайнівському повіті. Це осідок православної парафії св. Антонія Печерського, яка була заснована у 1897 році (раніше село належало парафії в Чижах). В даний час вона охоплює лише два села – Курашево та Вілка. Належать їй два храми: парафіяльна церква св. Антонія Печерського у Курашеві та філіальна каплиця братів Маковеїв між Курашевом та Лядами.

Основним засобом спілкування мешканців є архаїчна українська говірка, яка в 1970-х роках була описана Іваном Петручуком у докторській дисертації „Słownictwo wsi Kuraszewo koło Hajnówki”. У 2014 році Юрій Плева опублікував монографію про село “„Kuraszewo – lata minione”.

Традиції іменні Курашева надзвичайно багаті. Чимало форм, які були там зафіксовані, функціонують в усній традиції жителів сусідніх парафій (особливо Чижі). Однак вдалося також записати імена та форми, невідомі в сусідніх місцевостях

Ось найцікавіші чоловічі імена, вибрані з-посеред близько 150 записаних форм. На початку подана іменна форма українською мовою, далі польською, нарешті форма говіркова, записана в Курашеві. Запис «іе», «уо» означає дифтонги.

Антим – Antymiusz – Анхім, Онхім

Антипа – Antypa – Онтiп

Атанас, Афанасій, Панас, Опанас – Atanazy – Панас, Фанас

Варфоломій – Bartłomiej – Боўтромieй, Бартуош

Веремій – Jeremiasz – Єромieй

Вітор – Wiktor – Вiхтор, Вiхтур, Вiтя

Єлисей, Єлисій – Elizeusz – Ілісieй, Лісіей

Захарій, Захар – Zachariusz – Сахарко, Сохарко

Іларіон – Hilarion – Лариуон

Климент –Klemens – Клєментій, Клімко, Клємух

Никон, Нікон, Никін – Nikon – Нікон, Нікун

Омелян – Emilian – Омелян, Омелянко

Онисим – Onisym – Онісько

Пантелеймон – Pantaleon – Пантелімуон

Сава – Sawa – Савко

Севастіан, Севастіян – Sebastian – Себесь

Спиридон – Spirydon – Шпіридуон

Тадей – Tadeusz – Фадіей

Христофор –Krzysztof – Криштуоп

Юліан, Улян – Julian – Уліян

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Дуже цікавим свідченням історії церковного життя на Південному Підляшші в міжвоєнний період є реляція зі свята преп. Онуфрія Великого в Яблочинському монастирі з-понад 90 років – з 1928 р. Цей текст, автора якого не знаємо (виступає він під псевдонімом «Богомолець»), був поміщений в українському православному часописі «Духовний Сіяч», котрий з’являвся у роках 1927-1931 – cпочатку у Варшаві, а від 1928 р. у Крем’янці на Волині.

В історії монастиря був це час, коли почалась стабілізація життя обителі після трудного післявоєнного десятиліття. Саме пів року перед празником 1928 р. – 18 жовтня 1927 р. новим настоятелем монастиря став архимандрит Алексій (Осташевський). Монастир знаходився тоді в трудній ситуації. Особливо скрутним було економічне положення, монахам бракувало навіть хліба. Навесні 1928 р. не було чим засівати монастирського поля. Необхідним був також капітальний ремонт собору та інших монастирських будинків, на що бракувало фондів. Іншою проблемою було негативне ставлення державних влад, котрі хоч дозволили на існування монастиря, проте вважали, що «існування православного монастиря в Більському повіті є непотрібним» і пропонували його ліквідацію.

Незважаючи на ті ускладнення монастир відігривав у міжвоєнний період особливо важливу роль в житті Православної Церкви та українського православного населення Підляшшя та Полісся. Був єдиним православним монастирем на Холмщині та Підляшші, де становище Церкви і українського населення було особливо важким. Монастир мав велике значення і вплив на місцеве населення. Найбільш помітним було це саме в день празника преп. Онуфрія.

Про сам хід празника в 1928 р. з архівних джерел дізнаємося також, що був дуже старанно підготовлений братією монастиря і навколишнім духовенством. Наприклад шістьох визначених священиків підготувало спеціальні проповіді. Свято стало також нагодою для активності української культурної організації, що діяла у 20-ті роки на Холмщині та Підляшші – Товариства «Рідна Хата». В часі празника місцева філія Товариства провела збірку пожертв на культурну діяльність. До Комітету збірки входили відомі українські діячі, м. ін. колишні українські парламентарії: Іван Пастернак та Степан Маківка. В часі свята дійшло також до одного випадку – в часі Літургії в Успенській часовні під тягарем народу розвалилася дерев’яна площадка перед часовнею. Щасливо ніхто не постраждав.

Реляція «Богомольця» цікава тим, що детально описує, як в тамті часи проходило яблочинське свято. Поміщає також мало відому пісню в честь преп. Онуфрія, яка співалася народом тоді, а зараз вже призабута. Читаючи цей текст згадаймо наших предків, котрі 90 років тому, як і ми зараз прибували до старовинної Яблочинської обителі.

Григорій Купріяович

Престольне свято в Яблочинському монастирі на Підляшшу

Яблочинський манастир, що лежить на лівому березі річки Буга на Підляшшу, в Біль¬ському пов., з давніх давен святкує урочисто пам’ять преподобного Онуфрія, на честь якого угодника Божого збудовано цю святу обитель. Але в б. році святкування пам ’яті се. Онуфрія прошло з особливою великою урочистістю.

На свято прибули Його Блаженство Блаженнійший Владика Митрополит Діонисій і Високопреосвященний Алексій, Архієпископ Гроденський. З трьох єпархій з’їхалося багато духовенства. Багато священників прибуло з хресними ходами. Скупчення прочан незвичайне: було не менше 10-12 тисяч людей.

Старинна обитель, заложена ще на початку XVI в., в неділю 24 червня й в день преподобного Онуфрія, забила джерелом релігійного життя. Прочане то тут то там збіралися купками й співали на честь угодника Божого:

«Онуфрія святого

В хвалах піднесемо,

В обителі цій тихій

Піснь йому знесемо.

Онуфріє Великий,

Угодниче Христов,

Ізлий на нас убогих

Батьківськую любов.

Моли, блаженний отче,

Небесного Отця, –

Нехай поновить вірою

Твоїх дітей серця:

Щоб Яблочинський древній

Пустинний манастир

Світлом благодатним

Засяв би на ввесь мир».

А ось у другому знов місці громада старців-сліпців побожно виводить смутним голосом:

«Желанієм духовним пустині достіг єси богомудріє Онуфріє, і яко безплотен в ній многолітнє подвізался єси трудолюбнє соревнуя пророком – Ілії і Христителю…»

Дня 24 червня Блаженніший Владика Митрополит, разом із Висикопреосвященним Алексієм, при участи сили духовенства, правив Вечірню й Ранню, Тисячі прочан купчилося навколо церкви, бо лише незначна частина їх могла брати участь у молитві під дахом храма, хоч і досить просторого.

Ранок 25 червня, дня Преподобного Онуфрія, видався ясний. На небі ані жадної хмарки. 1 вже о 4 год. людський гамір далеко навкруги манастиря нісся в повітря, мов говорило на вітрі хвилювання моря. Прочане проснулися разом із сонцем, – і життя одразу забило.

О 6 рано роспочалися дві ранні Служби Божі: одна в Трапезній церкві, яку правив Настоятель манастира от. Архімандрит Алексій; друга – в капличці поза тереном манастиря, – тута правив Високопреосвящен¬ний Архієпископ Алексій.

Коло каплички скупчилася сила людей. В час причасного в капличці виголосив казання от. Грушко, протоієрей м. Холма. А поміж 9 і 10 годинами, перед початком пізньої Служби Божої, на дворі манастиря, казання до прочан виголосив єпархіяльний місіонер п. Йосиф Перетрухін.

Рівно о 10-тій рано задзвонили в дзвони. До пізньої Служби Божої тлуми прочан широкою хвилею попливли до головного, красивої архітектури, храму манастиря. Його Блаженство вийшов із своїх покоїв та, «зі славою» і супроводженний співом, пройшов до церкви. Почалася Служба Божа.

Коли йшло читання Часів, Блаженнійшим Владикою Митрополитом положено митри на голову протоієреїв от. Ореста Милькова й от. Стефана Грушка. Після читання Євангелії Його Високопреосвященство Архієпископ Алексій виголосив слово. І в той же час на дворі навчав єпархіяльний Поліський місіонер п. Поляков. У часі причасного навчав у храмі священник села Заболоття о. Струк-Струків.

По службі Божій одбулася велика процесія. Його Блаженство Митрополит Діонисій, в супроводі Архієпископа Алексія й сонма духовенства, ішов на чолі хресного ходу. За духовенством ішли тисячні тлуми прочан.

По третім читанні з Євангелії, домолящихся зі словом науки про церкву звернувся п. Перетрухін. А по скінченні процесії виголосив казання місцевий благочинний от. Камінський.

Служба Божа скінчилася. Прочане тісним колом оточили святителів, бажаючи дістати їх благословення, чи принаймні дотиком до їх риз зазначити на собі благодать через святителів подану. Пізніше Владики «зі славою» пройшли до братського дому, подали архіпастирське благословення народу й одійшли в свої покої.

Настоятель манастиря, на честь великої урочистости, прийняв усе духовенство обідом. У спільній трапезі захтіли взяти участь Владика Митрополит і Архієпископ Алексій.

Вечером того ж дня Його Високопреосвященство Владика Алексій одбув у Варшаву, а другого дня рано, по молитві перед образом преподобного Онуфрія, одбув на авті до Варшави, проводжений Настоятелем і братією манастиря, Його Блаженство Владика Митрополит.

Богомолець

«Духовний Сіяч», № 17/1928.

Збережено правопис оригіналу.

Два тижні тому на нашому сайті ми писали, які імена давали хлопчикам у 1760 році в парафії Успіння Пресвятої Богородиці в Чижах. Статистики проведено на основі добре збережених метрик тодішньої парафії. Записи показують, що 262 роки тому в чижівській церкві було охрещено 120 дітей, включаючи дві пари близнюків. 67 дітей були хлопчиками та 52 дівчатами. При одному записі не подано імені дитини.

Варто подивитися, які імена давали в 1760 р. дівчинкам.

Слід зазначити, що іменні форми хрещених дітей записували найчастіше у знахідному відмінку: „Okrzciłem Corkę Daryie”, „Okrzciłem Corkę Matronę”, часом в орудному відмінку: „Okrzciłem Corkę Eudokijo”, „Okrzciłem Corke naimie aHafią”.

Ось список імен, які давали в парафії в Чижах у 1760 році. Спершу подана іменна форма українською мовою, потім – польською, на кінець – кількість хрещених дітей. У дужках записані форми, що з’явилася в метриках (найчастіше в знахідному або орудному відмінку) – щоб показати, в який спосіб у другій половині 18 століття були записані імена.

Агафія – Agata – 3 (aHafią, Ahafiie)

Агрипіна – Agrypina – 1 (Ahrypinę)

Акилина, Килина – Akilina – 2 (Akwiline)

Анастасія – Anastazja – 2 (Anastazyię)

Анна, Ганна – Anna – 3 (Anne, Annę)

Варвара – Barbara – 1 (Warwarę)

Дарія – Daria – 1 (Daryie)

Євгенія – Eugenia – 1 (Euwheniię)

Євдокія – Eudokia – 3 (Eudokiie, Eudokijo)

Єфимія – Eufemia – 3 (Eufimiie, Eufimiio Ewfimię)

Єфросинія – Eufrozyna – 1 (Efryzyne)

Ірина – Irena – 2 (Iryne)

Катерина – Katarzyna – 1 (Katarzyne)

Ксенія, Оксана – Ksenia – 3 (Xeniie)

Магдалина – Magdalena – 1 (Magdalene)

Маріанна – Marianna – 6 (Maryanne, Maryannę)

Марта – Marta – 1 (Marfte)

Матрона – Matrona – 1 (Matronę)

Наталія – Natalia – 2 (Nataliio, Natalio)

Параскева – Paraskewa – 1 (Paraskę)

Пелагія – Pelagia – 1 (Pełahiie)

Софія – Zofia – 1 (Zofiie)

Текля – Tekla – 1 (Tekle)

Тетяна – Tatiana – 2 (Tatiane)

Уляна – Julianna – 1 (Julianiio)

Устина – Justyna – 3 (Justyne)

Федора – Teodora – 3 (Theodorę)

Христина – Krystyna – 1 (Krystynę)

Як видно, дівчаткам давали досить різноманітні імена, хоча їх менше ніж чоловічих. Найчастіше в 1760 р. священик обирав ім’я Маріанна (6 разів), яке у 18-му столітті могло просто бути варіантом імені Марія. Були й популярними імена Агафія, Анна, Євдокія, Єфимія, Ксенія, Устина і Федора (3 рази). Двічі дано такі імена: Акилина, Анастасія, Ірина, Наталія і Тетяна. Інші імена давали лише один раз.

Як видно зі способу запису, деякі імена написані у польському варіанті (Annę, Krystynę, Tatiane), деякі – у варіанті наближеному до говіркового (Iryne, Paraskę, Warwarę), а інші є гібридами, що поєднують варіант у польській мові з варіантом церковним (Marfte). З’являються й помилкові записи (Efryzyna). Видно, що в 18-му столітті спосіб запису – ще недосконалий.

На фото:

Церква в Чижах з XVII ст., яка згоріла в 1984 р.

Фрагмент церковної метрики з 1760 р.

********************

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Іменні традиції підляського села XVIII-XX століть», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

26 травня 1942 р. було засновано православну парафію у Гайнівці. Це була перша самостійна православна парафія в історії цієї місцевості. Раніше Гайнівка входила до православної парафії сусіднього села Дубини, хоча в міжвоєнний період кількість мешканців Гайнівки була значно більшою за Дубини. Вже в 1920-х роках Гайнівку населяло понад 3 тис. православних, у цьому промисловому поселенні оселилася передусім мешканці сусідніх підляських сіл і міст, але також політичні і військові емігранти: колишні вояки армії Української Народної Народної, які опинилися на еміграції в Польщі після поразки боротьби за самостійність України, та білоруси і росіяни з армії ген. Станіслава Булак-Балаховича. Лише в 1925 р. в Гайнівці була відкрита у приватному будинку часовня Казанської ікони Божої Матері. Ініціативи побудови храму в Гайнівці та заснування православної парафії у міжвоєнний період закінчилися невдачею через негативну позицію адміністративної влади.

За час, коли Гайнівка входила до складу СРСР (1939-1941) приміщення, де розміщувалася православна часовня, було відібрано радянською владою, а релігійне життя було значно обмежено. Після захоплення Підляшшя німецькою армією в червні 1941 року в Гайнівці було відновлено православну каплицю, де богослужіння відбувалися кожні три тижні.

Поворотним моментом в історії Православної Церкви в Гайнівці став 26 травня 1942 р. Цього дня указ про заснування православної парафії в Гайнівці видав правлячий архиєрей Гродненсько-Білосцької православної єпархії архиєпископ Венедикт (Бобковський). Крім поселення Гайнівка, до парафії входили й навколишні села: Ґурне, Дольне, Пореєво, Орішково. Першим настоятелем Гайнівської парафії став висвячений тоді на священика о. Серафим Железнякович, випускник Виділу православного богослов’я Варшавського університету. Заснування парафії та призначення настоятеля спричинили значний розвиток життя православної спільноти Гайнівки.

Григорій Купріянович