Категорія: Інститут

Забобони та пов’язані з ними дії становлять цікавий культурний елемент. Вони служать нам для того, щоби вплинути на те, на що ми не маємо впливу. Варто ознайомитися з найпопулярнішими, записаними від жителів різних сіл у ґміні Чижі. Вони дуже різноманітні та стосуються людей різного віку, також дітей і шкільної молоді та неодружених.

Ось вибрані приклади:

– Діеті роджани в понедіелок – лініви.

– Як одягнеш штось дітятові навиворот, то ніхто не спуврочит.

– Дітята не можна похваліті, бо споврочиш.

– Не переступай дітята, бо не виросте.

– Не заглєдай у гніздо ластувкі, бо будеш міеті на тварові работіенє (веснушкі).

– Як перши раз обачиш бусла, котори сідіт на гніздові – не перейдеш до другої кляси.

– Не сядай у куткові, бо замуж не вийдеш (не оженішся).

– Як молодая тримає вижей свіечку на вінцьові, буде браті верх над молодим.

– Не зашивай нічого на собіе, бо зашиєш розум. Як вже мусіш, то вложи в рот нітку і тогди зашивай.

– Як куот миється, то кажут, приде гуость.

– Недобре ворочатісь до хати, як чогось забився.

– Як в хаті брудно, непопратане, то все зайде хтось, хто ніколі ще в туой хаті не бив.

– Не можна через гуліцю переходіті, як хтось їеде чи йде наветь, бо буде йому нещастє. Треба перепустіті.

– Недобре зачинаті роботу в понедіелок і в п’ятніцю. Як зачинаті жніва, то не в понедіелок.

– Позичаті не можна на Колєду (Святчечір).

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Забобони це віра в існування надприродних сил, в основі якої лежать релігійні уявлення; віра в те, що деякі дії, явища, істоти, маючи надприродні сили, є запорукою удачі чи невдачі в чому-небудь.

Забобони мають глибоке історичне коріння та несистематизований характер. Вони виникли в той час, коли первісні люди не могли зрозуміти деяких природних явищ, коли їхньому життю загрожували хижаки та погодні явища. Віра в забобони зменшувала страх перед невідомим, давала відчуття безпеки та контролю над навколишнім світом.

Деякі забобони й зараз доволі поширені. Віра в них притаманна, в основному, традиційній культурі, хоча вони дуже закорінені також у сучасному світі та масовій культурі (напр. віра в те, що чорний кіт це символ нещастя, переконання, що не можна ставити сумку на підлозі, бо грошей не буде).

Різні забобони та магічні вірування присутні також у щоденному житті людей на Підляшші. Під час збирання фольклорного матеріалу в рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», вдалося записати багато забобонів. Вони дуже різноманітні та стосуються різних сфер життя. Деякі з них – це вже релікт минулого (віра в те, що мотузка вішальника приносить удачу в господарстві), інші – залишаються досі дуже популярними (напр. переконання, що у важливі свята нічого не можна позичати або – що не можна починати праці в понеділок – тому й часом деякі підляшани розпочинають якесь нове заняття раніше, щоб у понеділок уже його просто продовжити). Що цікаве, багато із тих забобонів, у які люди вірять досі в селах ґміни Чижі, функціонують в інших, часто віддалених культурах (напр. забобон, щоб не перестрибати через дитину, бо не виросте, популярний у Туреччині). Це може означати, що вони дуже давні за походженням.

Деякі забобони це можуть бути різні глибоко закорінені переконання (наприклад, що люди з рудим волоссям – поганого характеру). Часом вони дещо гумористичні, напр. у селах ґміни Чижі говорять: «Як разом штось удвох сказалі – то вже дурень приде», «Кєпсько запнув ґузі – будеш п’яни». Деякі перетворилися на приказки і прислів’я, напр. записана в Чижах – «Не плюй у воду, бо сам іїе нап’єшся» або в Шостакові «Біда біду гоніт» (віра в те, що після одного нещастя завжди наступають наступні біди). Вони й часом пов’язані з певним культурним або релігійним табу та вірою в те, що у випадку порушення заборони людей накарає надприродна сила (наприклад, що «не можна свістаті в хаті, де ікони», «не можна викідаті хліеба, бо то гриех»).

Забобони пов’язані з магічним мисленням та вірою в причинно-наслідковий зв’язок між відповідними подіями. Наслідки порушення заборони можуть бути погані («Як заб’єш павука, буде іті дощ», «Як покажеш дулю, то тобіе пальці повикривлює»). Бувають і позитивні наслідки («Як перши раз обачиш бусла, якій лєтіт, то будеш швідкі до роботи»).

Більше прикладів забобонів – невдовзі.

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Проводячи розмови з представниками різних поколінь у рамках проєкту «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», можна почути різні приказки та фразеологізми. Це дуже цінний матеріал, оскільки малі форми, які вдається записувати часто зовсім при нагоді розмов на зовсім інші теми, це весь час живий елемент усного мовлення жителів підляських сіл. Ось чергові приклади таких різноманітних малих фольклорних форм.

Хоч болюще, алє не кающе (як баба родіт дітя і каже, што буольш не буде).

В ліесі не всіе дерева руомни (не всіе люде такії сами).

Такіх люді густо коб сіеяті, а коб риедко сходілі (при кєпськіх люді).

Очи не бачат – живуот не боліт.

Ти думаєш, што в чужуой ложці буольш меду? (колі хтось комусь чогось завідує).

Ґлухій як не вчує, то видумає.

Обходітісь як з крашаним ієчком.

Посваритісь за пустий мішок.

Дівкі волоси рвут (про хорошого хлопця).

На обирванськуй гуліці (колі мнуого справ).

На фото: колісні люде із Збуча

****

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Сьогодні (8 листопада за новим, 26 жовтня за старим стилем) відзначається свята Великомученика Димитрія Солунського. У селах ґміни Чижі звуть цей празник Дмітра, хоча не було тут традиції якось особливого святкування того дня.

– Його колісь ніхто в нас не чув. Як у Саках став монастир, то сталі буольш святковаті.

За народною українською традицією до того дня закінчувався час весіль – через два тижні починається піст, тому після Дмитра сватів не посилали.

– Нема вже тут колі робіті весіеля. Вже не сваталіся.

Це знайшло віддзеркалення в дуже популярній у селах ґміни Чижі приказці До Дмітра діевка хітра… (а по Дмітри хоч ти помуост єю витри). Хитра дівка, тобто така, який до свята Димитрія Солунського вдалося знайти жениха. Є ще й інші варіанти цієї приказки.

За давньою, ще дохристиянською традицією, перед зимою прапредки дякували померлим родичам за врожай і щасливе закінчення сільськогосподарських робіт. Звідси взявся звичай осіннього поминання померлих. На Підляшші він пов’язаний з так званою Дмитрівською суботою, яку відзначається в суботній день напередодні свята мученика Димитрія Солунського. У селах ґміни Чижі це Дмітрувська субота. У Чижах її святкують віднедавна:

– Іїе в нас не святковалі, в Чижуов не святковалі, од 2015 року святкуют.

Дмітрувська субота є одним з найбільших поминальних днів, водночас останнім у році.

У селах ґміни Чижі зараз поминають померлих саме в суботу перед святом Димитрія Солунського, зате не поминають 1 листопада, що є зараз щораз популярнішим звичаєм у багатьох православних парафіях на Підляшші.

*********

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

У рамках фольклорного проєкту Інституту писалося вже про ліричні пісні про кохання та про жіночу долю. Іншою групою родинно-побутових пісень в українському фольклорі є твори про трагічні сімейні обставини, пов’язані з втратою членів сім’ї. До них зараховують цикл сирітських пісень, у яких оплакується нелегка доля сироти. Такі твори вдалося також записати в селах ґміни Чижі від місцевих народних співачок.

Дуже цікавою ліричною піснею з цієї групи є «Прилітає чорни ворон», що починається словами:

Прилітає чорни ворон

Чисту воду піті

Ой як тяжко сіротіні

Без батенькув житі.

Змальовується в ній долю сироти, яка з дитинства поневіряється поміж чужих людей.

Ось фрагмент цієї пісні, в якій показане нелегке життя в чужій сім’ї. Запрошуємо послухати:

Дівчина-сирота нерідко не могла вийти заміж за коханого хлопця, бо в неї не було посагу. Тому й сирітські мотиви дуже часто з’являються у весільних піснях. Ось приклад тексту такої весільної пісні із сіл у ґміни Чижі:

На подвуорку нови колодець і відро,

Ой чом же твого, Маню, батенька не відно?

Ой перейді сіені, комору перейді,

В новуй комори свого батенька ти найді.

Не раз, не два сіені, комору перейшла,

В новуй комори свого батенька не нашла.

Спустілася на широкую доліну

І натрапіла на батенькову могілку:

– Ой встань, устань, муой ти батеньку, до мене.

У піснях цих часто з’являються пестливі слова «батенько», «матюнка», щоб викликати у слухачів співчуття до сироти, підкреслити трагічність сирітського життя.

Частий мотив сирітських пісень – це розмова сироти з померлими батьками:

– Ой, встань, ой встань, о муой батенько руоднюткі

Бо коло мене сідіт батенько чужуткі.

– Ой, не встану, моє дітятко, не встану,

Бо збудовалі светліченьку тесову.

– Бо збудовалі без окон, без двери, без сонця,

Ой, не промовлю, моє діетятко, не словця.

Сирітські мотиви з’являються також у весняних піснях. Найпопулярніша з них – «Кує зазуля», співана в різних варіантах. Ось приклад із сіл у ґміні Чижі:

Бодай зазуля, бодай сєрая

На ліето не ковала,

Як виковала мою матулю

Я й сіротой зостала.

Як я ковала, коваті буду,

По саду літаючи.

Як ти плакала, плакаті будеш

По людях горуючи.

Запрошуємо також послухати цієї цікавої весняної пісні з сирітським мотивом:

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Козак – як Дунай чи Україна – це ключове слово українських традиційних народних пісень. Подібно є і на Підляшші, де залишаються популярними пісні із зображенням козака, що є прямим відкликанням до героїчного минулого України. Козак в українському фольклорі, а також у піснях, що співаються у селах ґміни Чижі, представлений найчастіше у більш загальному розумінні – це ідеал молодого чоловіка з усіма внутрішніми та зовнішніми якостями.

Не важко знайти приклади ліричних пісень, у яких козак це просто укоханий дівчини. Дуже часто у піснях про кохання використовується пестлива форма «козаченько». Ось приклад однієї з таких пісень – «Там у міесті на риночку». Запрошуємо послухати уривок:

Козак також з’являється в обрядових піснях, наприклад, у весільних. Як приклад можна навести весільні приспівки, які колись співали на другий день весілля – у понеділок, після першої ночі молодої пари в хаті молодого. Вони були співані у формі діалогу між весільними гостями та молодою:

Ой вишла, вишла з-за ліеса хмара,

З кім млода Манєчка сюю нуоч спала?

Чи з козакамі пуд каліною,

Чи з млодим Ванєю пуд периною?

Не з козакамі пуд каліною,

Но з млодим Ванєчком пуд периною.

На жаль, старовинний місцевий репертуар призабутий, та співаки, народжені після Другої світової війни, все частіше співають популярні українські пісні, звісно пристосовуючи слова до місцевої говіркової вимови. Прикладом може служити пісня «Міесець на небі, зоронькі свіетят», у якій також з’являється образ козака:

Міесець на небі, зоронькі свіетят,

Тіхо по мори човен пливе.

Чия то дівчина піесню співає?

А козак чує, серденько мре.

Ось фрагмент у виконанні жінок з ґміни Чижі:

Фотографія з колекції, наданої Підляському науковому інститутові Миколою Ягодницьким.

****

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Козак це найважливіший герой і символ всього українського фольклору. Він з’являється насамперед в історичних та козацьких піснях, які виникли в 15-16 ст. з приходом козацтва. Спираючись на історичні факти (боротьба з турецько-татарськими нападниками, перемоги та поразки козацького війська, чужинська неволя тощо), козацькі пісні насамперед дають ліричний образ українського козака – типового представника Запорізької Січі.

У селах ґміни Чижі, на жаль, у рамках фольклорного проекту не вдалося записати типових козацьких пісень. Однак можна почути таку пісню на платівці «Моя матуля переборнічка», яку видало білоруське Об’єднання музей малої батьківщини в Студиводах в 2009 році. В альбом увійшли позаобрядові твори у виконанні гурту «Збучанки» зі Збуча, архівні записи інструментальних творів та розповіді учасників гурту. Серед записів є і пісня «Ішлі ляхі на три трахі», у якій розповідається про смерть козака. Ця пісня унікальна та характерна для жанру козацької пісні, вона також містить деякі елементи історичних пісень XV-XVII століть:

Ішлі ляхі на три трахі

А жовніери на четири

Там козаченька убілі

На мураві положилі

Пісню виконує співачка зі Збуча Катерина Тіхонюк, яка однак родом із села Новини поблизу Лосинки. Тому цілком можливо, що ця пісня з’явилася у репертуарі одного з ансамблів, що діють у ґміні Чижі, завдяки талановитій співачці з сусідньої ґміни Нарва. Вона має безліч варіантів по всій Україні.

Козак – герой не лише історичних та козацьких творів, але й ліричних пісень, переважно про кохання. Вдалося записати значну кількість творів, у яких з’являється козак, оскільки він часто є синонімом гарного юнака. Прикладом може служити пісня, записана від іншої талановитої співачки зі Збуча – Олександри Куптель – «Там за горею сніжок білюсєнькі». За словами співачки, це пісня родом із Збуча.

Послухаймо уривок:

Козак з’являється у численних популярних українських піснях, які співали у місцевих варіантах у селах Підляшшя. Одна з них – пісня «Тече риечка невелічка». Ось початкові слова, записані в селі Збуч місцевою говіркою:

Тече риечка невелічка

З вішньового саду

Кліче козак дівчиноньку

Собіе на пораду

Гей гей гей гей

Зельони га-ай

Кліче козак дівчиноньку

Собіе на пораду.

Цікаво, що наприкінці цієї пісні є не молодий, красивий хлопець, але … «старий козак з бородою». Заохочуємо послухати:

Про інші пісні з ґміни Чижі, в яких з’являється козак, ми напишемо наступного разу.

на фото: Ансамбль «Чижовляне» з Чижів під час Конкурсу української пісні «З Підляської криниці», 2021 р.

****

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Народні прислів’я і приказки відображають тісний зв’язок між явищами природи і погодою. Це засвідчує велику спостережливість наших предків, які завжди уважно стежили за погодою, придивлялися до навколишнього світу та згодом ці знання використовували у повсякденній праці в господарстві. У багатьох приказках, записаних у рамках проєкту в селах ґміни Чижі, знайдемо господарські рекомендації – яка погода сприяє певним працям у сільському господарстві, що і коли робити, щоб був врожай тощо. Багато із них в’яжеться також з церковними святами. Ось приклади:

Як у Святкі соплі, то врода на картоплі (якщо у період святих вечорів до свята Хрещення Господнього будуть на будинках бурульки, то буде урожай картоплі).

Як на Грумніці піевень нап’ється водіці, то на Юрія вуол наїесться травіці (якщо в день Стрітення Господнього відлига – буде рання весна та буде можна раніше вигнати воли на пасовисько).

Овес сіею в гразь, то виросте як князь.

Як на Івана колус, то на Петра жніва.

До Івана не сіей гречкі і не стрижи овечкі (ще занадто холодно).

До Міколи ніколі не сіей гречкі і не стрижи овечкі.

Май холодни то хліебородни.

На Яна ярина п’яна.

Од Іліїе берися до руліе, а од Бориса то вже добре берися.

Дожидаєш Покрову, забірай до хліва корову.

До Покрови всьо вариво збірай, наветь копці прикривай.

*******

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Дослідник фольклору мешканців ґміни Чижі безсумнівно повинен узяти в руки три публікації Юрія Плеви, які присвячені селам у цій ґміні.

Це:

– «Kuraszewo – lata minione»,

– «Lady, Leniewo, Podrzeczany. Na bielskim hostinciu»,

– «Kojły, Osówka, Szostakowo. Tam, gdzie carowie bywali…».

У книжках-альбомах опрацьована і представлена історія, культура і щоденне життя жителів описуваних сіл та їхніх предків. Більшу частину всіх трьох публікацій складають архівні фотографії, починаючи від часів Російської Імперії. Всі вони детально описані, при чому автор не лише намагався розшифрувати особи, поміщені на знімках, але також підписати їх говірковими формами імен, вживаними в конкретних селах, та вуличними прізвиськами. Дякуючи тому можна не лише побачити, як колись виглядали діди-прадіди жителів підляських сіл, але також довідатися, як вони звалися. 

Окрім фотографій, в книжках знайшовся цікавий історично-етнографічний матеріал. На прикладі вибраних місцевостей  Юрій Плева показує минуле підляського села, яке безповоротно пропадає разом зі старшими його жителями.

Для фольклориста особливо цінні фотографії, що представляють різні народно-релігійні обряди. Увагу привертають кадри з колишніх барвистих весіль, похоронів, церковних врочистостей тощо. У книжці, що присвячена рідному селу автору – Курашеві, знайшовся опис традиційного сільського весілля. Цікавий етнографічний, мовний і фольклорний матеріал (опис колишньої традиційної хати, господарських звичаїв, стаття говіркою «Про Фєдю з Лядув, котори всьо знав»), подає книжка «Lady, Leniewo, Podrzeczany. Na bielskim hostinciu». Найобширнішою з усіх публікацій, яка також буде цінним матеріалом для дослідників підляської культури, є третя книжка «Kojły, Osówka, Szostakowo. Tam, gdzie carowie bywali…».

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.

Усікновення Чесної Голови Івана Хрестителя це велике осіннє свято, яке припадає 11 вересня (29 серпня за ст. ст.). У селах  ґміни Чижі його звуть Головосіека. На Підляшші врочисто святкують його між іншими у церкві Усікновення Голови Івана Хрестителя в Щитах, по-сусідськи з ґміною Чижі.

У день, коли загинув Іван Предтеча, церква встановила одноденний піст. За народною традицією заборонялося тоді стинати все кругле, бо може піти кров, різати червоне, бо нагадує кров, іти під грушу, рубати сокирою і пиляти пилою. Такі звичаї були повсюдними також у селах ґміни Чижі, та деякі господині надалі дотримуються згаданих заборон. Підтверджують це численні теренові записи:

– Не можна скоромного, оно постне. І рваті не можна нічого, і копаті не можна нічого. Не можна риезаті, ножа не можна в рукі браті, бо одтялі голов Йоанові Крестітєльові.

– І риезаті не можна і зриваті груши, яблика. Не можна нічого кроїті. Нічого не можна. І вириезуваті, і січи не можна.

– То постовий день і не можна бурака вирваті. Нічого не можна било рваті з земліе.

– Пуост бив, не можна било їесті м’яса, кажут, капусти зриезуваті, бо то голова. Маку, маковкі не можна било зриезуваті.

– Не можна било ні яблик збіраті, нічого з земліе не можна било пудніматі.

Хоча на свято Головосіека припадаєпісний день, то в народній традиції не заборонялося організовувати того дня забав для молоді. У сусідній з ґміною Чижі парафії Щити, куди приїжджали люди на празник до своїх сімей, організовували на Головосіека танцювальні забави. Старіші жительки Чижів, які родом з села Щити, згадують:

– Робілі забави, все забави билі. Я колісь батюшці говору: «Батюшка, алє я ціеле жицє гришила, бо в Головосіека пуост, а я ходіла на забави». «Алє то било по заході сонця і то не гриех».

Свято Головосіка було важливе у циклі сільськогосподарських робіт.

– До Спліеня, коб била горнуха зорана. І осятят квіетку і вже можна іті сіеяті, бо чорнуха зорана. І до Головосіека, коб било всьо посіеяне, вже по Головосіеці не сіеялі. А теперка по Головосіеці сіеяті зачинают.

Після свята Головосіека в господарстві починався сезон копання картоплі.

– Картоплі копалі по Головосіеці. Посіеют і бралісь до копаня.

*******

на фото: пам’ятник за Клениками

*******

Матеріали зібрала Людмила Лабович у рамках завдання «Документація і архівація традиційного фольклору ґміни Чижі», що реалізується Підляським науковим інститутом завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації РП.