Pieśni rekruckie w folklorze gminy Czyże

Рекрутські та солдатські пісні це твори, які виникли після заведення в Європі примусової військової служби чоловіків різних верств населення. Нове суспільне явище стало темою пісенного жанру, який відображував трагізм долі новобранця та його сім’ї.

Жителям сіл у ґміні Чижі довелося служити в різних арміях – царській; польській; у час Другої світової війни – у Червоній армії, до якої потрапляли як «білоруси» – часто з примусової праці для Третього Рейху; після Другої світової війни – знову в польській.

Солдатські пісні співали ще в середині ХХ ст. та й навіть значно пізніше, коли проводжали хлопців, які мусили відбути обов’язкову військову службу.

ostatni z prawej stoi Józef Perestret, oststni z prawej siedzi Jaszka Moroz (zamordowany przez Niemców); obydwaj z Szostakowa

У міжвоєнному періоді та після Другої світової війни популярною в селах ґміни Чижі була російська пісня:

Последний нонешний денечек.

Гуляю с вами я, друзья.

А завтра рано, чуть светочек,

Заплачет вся моя семья (Кленики, Збуч, Чижі)

Російський репертуар, який потрапив на Підляшшя ймовірно після біженства був тут особливо популярним, зокрема після Другої світової війни.

Проте, збереглося тут також чимало солдатських пісень співаних місцевою говіркою. Їх головний зміст – прощання з найближчими, розпач матері, коханої дівчини, дружини, смуток хлопця.

Я думала синку на осень женіті

А тепер ти їедеш до вуойська служиті

А тепер ти їедеш до вуойська служи…

Я думала синку невістонькі ждаті

Я тепер ти їедеш врога побєждаті

Я тепер ти їедеш врога побєждат… (Збуч)

Певну групу складають твори, в яких з’являється мотив рекрута-сироти, рекрута-вдовиного сина:

Іде іде чорна хмара а за єю сіва

Породіла біедна вдова солдатського сина

Ще й не вспіела вона його за рученьку взяті

Запісалі прочиталі в рекрути оддаті (Чижі)

Популярною в селах ґміни Чижі була, передусім, пісня «Колі каліна не цвіте». Можна було її почути ще й у 1990-их, коли організовано т.зв. «виправку до вуойська»:

Колі каліна не цвіте

То не ламай каліни

Колі у армію ідеш

То не кохай дівчини.

Я не забуду вечур той

Як я стояв з тобою

І на прощанє раз по раз

Махала хустіною.

Колі я в армію ішов

то ти била дітіна

колі я з армії пришов

то ти колишеш сина.

Я не забуду…. (Збуч)

Пізніші за походженням твори частіше розповідають про повернення солдата до рідного села, сім’ї:

Одін руок мінає другі наступає

На треті годочок вернувся синочок (Чижі)

Буває, що рекрутські та солдатські пісні легші за змістом. Так є у випадку популярної пісні «Ой біла мене маті березовим прутом», яку співали м.інш. у Збучі. Її головна тема це хитрощі, до яких удається дівчина, щоб зустрітися з коханим рекрутом.

Певну кількість солдатських і рекрутських творів можна ще й досі записати від найстаріших співачок, хоча – порівнюючи з літературою, частина того репертуару вже забулася, можливо й тому, що співачки більше уваги, все таки, приділяють творам любовного характеру, аніж таким, які напр. зображують важке солдатське життя.